«Янукдот — новий жанр усної народної творчості»

22.11.2005

1.

      Питання Вірменському радіо:

      — Чому Янукович відмовляється від теледебатів?

      — Камери боїться.

2.

      У разі перемоги Януковича Україну перейменують в «УРКАЇНУ», державною мовою буде «феня», законодавство стане «зеконодавством», а економіка — «зекономікою».

3.

      У Януковича запитують, за яку італійську футбольну команду він уболіває.

      — Звичайно, за «Ювентус»!

      — Це тому, що Суркіс — за «Мілан»?

      — Ні, тому що форма молодість нагадує...

4.

      Журналістка: «Вікторе Федоровичу, а які вам подобаються передачі?»

      Янукович: «Ну сигарети, чай...»

5.

      Із заяви МВС: «Під час допиту івано-франківський студент зізнався, що протягом року мастив яйце «Бленд-а-медом».

6.

      Янукович, Тигіпко і Герман проводять виховну бесіду з 17-річним студентом, який кинув у Прем'єра яйце.

      Янукович (з докором):

      — Ех, парєнь, я в твої годи...

7.

      Іде баба з базару. Зігнута, тягне «кравчучку», торбу... Зупиняється перед «бігмордом», підводить очі на портрет, пильно вдивляється і раптом ляскає себе по лобі:

      — А яйця купити забула!

8.

      Янукович приходить на зустріч із виборцями, оглядає аудиторію і запитує:

      — Чому в залі тільки жінки?

      — Тому що начальник вашої охорони розпорядився всіх, у кого знайдуть яйця, не пускати.

9.

      Лежить Янукович на кіпрському пляжі, загоряє. Собака біг, лизнув Януковича в гузно, далі побіг.

      «Проффесор» незадоволеним голосом бурмоче, не розплющуючи очі:

      — Ти, Піховшек, замахав, у натурі. Дай хоч тут відпочити.

10.

      Приходить у глибинці чоловік на роботу в пом'ятих брюках. Його питають: «Що трапилося?». Вн відповідає: «Увімкнув я вчора телевізор, а там — Кучма агітує за Януковича, перемкнув на інший канал — а там Путін агітує за Януковича, перемкнув на третій — там ще якась гидота агітує за Януковича, увімкнув радіо — там теж агітують за Януковича... Словом, праску вмикати не став...»

11.

      Януковичу докладують: «Канал «1+1», канал УТ-1, «Интер» канал... А вот «5-й», с...ка, все никак не канает...»

12.

      У Вірменського радіо запитали:

      — Чому в Україні так багато помилок у списках виборців?

      — Тому що «проффесор».

13.

      — Моня, а говорять, шо в другому турі ви будете голосувати за гроші...

      — Ізя, а ви шо, нє?

      — Нє, я — за «ТАК»...

14.

      Година «пік». У тролейбусі стоять поруч український інтелігент, донецький «браток» і офіцер «Беркута». «Браток» — бритоголовий, у наколках, усе як слід — наступив на ногу інтелігентові й стоїть, ніби нічого не сталося. Інтелігент думає: «Ось потерплю ще хвилину й щось скажу або зроблю...» Поки минає хвилина, інтелігент нетерпляче дивиться на годинника. Але коли секундна стрілка добігає коло, вирішує: ну гаразд, даю йому ще хвилину. Минає ще хвилина — все повторюється, інтелігент ніяк не може відважитися. Нарешті, вже на п'ятій хвилині, коли терпіти несила, інтелігент, укотре подивившись на годинник і дочекавшись до кінця, поправляє окуляри й каже українською мовою:

      — Шановний, зійдіть із моєї ноги!

      Донецький «браток»:

      — Пішов на ....

      Тут інтелігент не витримує й дає «браткові» ляпаса. Не встиг той отямитися, як «беркутівець» починає лупцювати «братка» в стилі Кличка, валить на підлогу, руками, ногами... Тролейбус зупиняють, викликають міліцію, починають розбиратися... Інтелігент розповідає, як усе було, каже, що нерви не витримали. У «беркутівця» питають: а ти, мовляв, навіщо так сильно бив?

      «Беркутівець»:

      — Так я ж бачу — інтелігент постійно дивиться то на «братка», то на годинник, а потім як дасть... Ну,  думаю, по всій країні почалося...

15.

      Київ, Майдан. Стоїть мужик у пробці. Раптом — стук у вікно. Водій опускає скло й питає, що треба.

      — Розумієте, терористи взяли кандидата Януковича в заручники і вимагають викуп у 10 мільйонів доларів, інакше вони обіллють його бензином і підпалять. Ми вирішили пройтися по людях, по машинах, хто скільки дасть...

      — Ну... Я — літрів п'ять...

16.

      Зустрічаються двоє старих знайомих:

      — Як справи?

      — Усе чудово!

      — Як сім'я, робота?

      — Дякую, все прекрасно!

      — Як здоров'я?

      — Та просто клас!

      — Що, теж — з Майдану?..

17.

      Телефонна розмова киян:

      — Давай зустрінемося!

      — Давай! А де?

      — Давай на Майдані!

      — А як я тебе пізнаю?

      — Я буду в оранжевому шарфику...

18.

      Путін 18-й раз привітав Януковича. У відповідь Янукович заявив, що пошле його на ..., якщо той і далі буде так жорстоко знущатись.

19.

      Тигіпко, керівник виборчого штабу Януковича, подав у відставку. На прес-конференції журналісти питають:

      — Що б ви поміняли, якби можна було почати кампанію спочатку?

      — Кандидата...

20.

      Україна, 2009 рік. Вибори Президента. Запит у ЦВК: «Просимо пояснити, чи може бути висунута кандидатом у президенти людина з трьома судимостями».

  • Неділя, яка не стала кривавою

    Уже коли загроза застосування внутрішніх військ проти народу зникла, тодішній командувач ВВ Ігор Попков пояснив підозріле висунення військ у повній бойовій готовності з-під Василькова на Київ звичайною навчальною тривогою. Тоді ж, у грудні 2004 року, колишній голова СБУ Ігор Смешко заявив через американську пресу, що загроза застосування сили проти Майдану таки була і вирішальну роль у поверненні бійців до казарм нібито зіграла саме Служба безпеки. Згодом, у березні 2005 року, на можливість iснування злочинного наказу з боку керівництва ВВ прозоро натякнув у своєму першому ексклюзивному інтерв'ю «Україні молодій» новопризначений командувач ВВ Олександр Кіхтенко. Генерал був лаконічним, але додав, що «невдовзі суспільство отримає відповідь і на це питання».
    З того часу минув рік. І суспільство таки отримало відповідь: загроза була цілком реальною, а можливе кровопролиття колишня влада цинічно пояснювала «необхідністю розблокування державних установ».
    Час розв'язав язики багатьом, хоча й не всім. Саме про найнапруженіший сьомий день революції журналісти зняли два документальні фільми. Отже, про чимало нюансів того дня ми дізнаємося лише сьогодні. Так само, як і про прізвища тих героїв, які власною позицією відвернули загрозу української «кривавої неділі». >>

  • «День сьомий»: за півкроку до громадянської війни

    Сьогодні у київському кінотеатрі «Україна» відбудеться прем'єра фільму «День сьомий» виробництва продюсерської агенції «Закрита зона». Це — ще один матеріал, який висвітлює незнайомі та малодосліджені сторінки Помаранчевої революції з нагоди її річниці, і може сприйматися як іще одна сенсація. >>

  • Замовте рейковий автобус

    Між холдинговою компанією «Луганськтепловоз» та Новочеркаським електровозобудівним заводом (Ростовська область, РФ) укладено угоду на виготовлення 51 секції електровоза 2ЭЛ-5. Ця машина належить до класу магістральних локомотивів і вважається новою моделлю і для російських доріг. Сьогодні в цехах луганського заводу ведеться підготовка до виробництва нового для підприємства виду продукції. Хоча — принаймні ззовні — електровоз дуже схожий із традиційними машинами, які випускаються вже півстоліття в Луганську, а Новочеркаськ розташований практично поруч, тут ще ніколи не намагалися їх створити. >>

  • Проблема «останнього кілометра»

    Україна надзвичайно відстає від решти країн за таким показником, як готовність до використання мережевих технологій. На думку фахівців, значно поліпшити позицію нашої країни в загальносвітовому просторі можуть бездротові технології. Показовим прикладом цього є досвід прибалтійських країн, зокрема Естонії, де питання доступності інтернету і розвитку бездротових технологій зведені в ранг державної політики. Мабуть, Україні також доведеться піти цим шляхом. Адже для запровадження бездротової технології в неї є все, починаючи з армії мобільних абонентів і закінчуючи фахівцями, які працюють у сфері інформаційно-комунікативних технологій. >>

  • Танки Помаранчевої революції

    Культовий «байкар» України Лесь Подерв'янський віднедавна любить розповідати журналістам під чарку рекламованої ним горілки «гостро-хрінової», чим він займався під час Помаранчевої революції: «Ми з друзями створили мобільний загін із 30 чоловік. Він складався, в основному, з колишніх офіцерів підрозділу «Альфа». Підпорядковувалися ми безпосередньо штабу революції, і нас планували кидати на особливо небезпечні ділянки. Але жодного разу так і не кинули. Хоча народ підібрався бойовий і, маю підозру, озброєний. Здавалося навіть — ці хлопці хочуть, щоб на Майдан пішли танки. З якою замріяністю в очах вони казали мені: «Ти не знаєш, як танки красиво горять...»
    Це зізнання — одне з багатьох зізнань «по секрету», що стосуються можливості застосування зброї не лише злочинним режимом Кучми—Медведчука—Януковича, а й «помаранчевими» революціонерами. Спокуса піти на штурм і відповісти на удар ще сильнішим ударом була великою, і дуже добре, що наша демократична, ввічлива, весела революція обійшлася без крові.
    Були дні, коли до кровопролиття залишалося кілька кроків. Уже всі знають про «готовність номер один» внутрішніх військ Білоконя—Попкова, які от-от мали вирушити з Василькова, Петрівців, Борисполя на Київ і «задавити» Майдан. Однак донині майже ніхто не знає про те, що у вирішальні дні Помаранчеву революцію готувалася підтримати ще потужніша збройна сила — танки Північного оперативного командування. Вони вже прогрівали мотори й чекали останньої відмашки народного Президента. Саме про цю білу сторінку Помаранчевої революції розповідає сьогодні «Україна молода». >>

  • Антиутопія-2004/05

    24 листопада 2004 року. Засідання Центральної виборчої комісії, на якому не мають слова та права на апеляцію «помаранчеві». Голова ЦВК Сергій Ківалов, перекрикуючи гамір у приміщенні, ховаючи очі й заїкаючись, неповторним російсько-українським суржиком повідомляє остаточні результати другого туру виборів Президента: Янукович В. Ф. — 49,46%, або 15 093 691 голос, Ющенко В.А. — 46,61%, або 14 222 289 голосів. Фініш... >>