У листі йдеться про некоректне, ба, навіть знущальне висвітлення у вечірньому інформаційному випуску за 9 листопада непересічної для України події — VI Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика. Цього року конкурс стартував у Криму, регіоні, де, як зазначається у листі, «є політичні сили, що спеціалізуються на штучному роздмухуванні пристрастей навколо мовного питання». Як стверджують автори листа, у репортажі взагалі нічого не сказано про саму подію, до якої причетні мільйони школярів, студентів і педагогів. Диктор озвучила цілком глумливий текст, який починався з того, що в Криму вживання української мови намагаються стимулювати грошима і коштує це 7 тисяч доларів. Глядачам не повідомили, що йдеться про конкурс, показуючи натомість 50-гривневі купюри та черги. Сюжет пішов в ефір як анонімний, себто не було зазначено ні прізвища автора, ні оператора. Як з'ясували згодом українські діячі та представники Ліги меценатів, над висвітленням конкурсу у Сімферополі працювала журналістка Тетяна Гураль. Але вона підготувала зовсім інший матеріал. Уже в Києві хтось його змінив і перекрутив.
Автори листа наполягають, що такий факт не може бути просто виявом професійної недбалості. Йдеться про серйозніші речі: свідому компрометацію справи, метою якої є утвердження українства.
«Невже все це відбувається у нас, в Україні, в післяпомаранчеву добу, після того, як Президент держави щоденно повторював на Майдані, що бути українцем — то велика честь і гордість. А чи можна бути українцем без української мови?»— риторично, але цілком справедливо запитують у листі.
Прокоментувати запитання «УМ», як вийшов у ефір такий некоректний сюжет, новий шеф-редактор новин Першого каналу Денис Іванеско особисто не зміг. Натомість порадив звернутися нам у кореспондентську мережу каналу. Там, ретельно перевіривши плани випусків новин, повідомили, що справді в одному з інформаційних випусків була студійна начитка, а не сюжет, про відкриття згаданого Міжнародного конкурсу. Щоправда, випуск був не о 21.00, як повідомили автори відкритого листа, а о 18.30. До того ж у студії буцімто працювала не ведуча, як зазначалося в листі, а ведучий Андрій Сміян. І подача матеріалу, за словами працівниці каналу Людмили Співак, була цілком коректною: йшлося і про кількість конкурсантів, і про розмір грошових винагород за перемогу в конкурсі. «Мабуть, цього листа люди підписали із солідарності з кимось, кому не сподобався сюжет, — сказали «УМ» на Першому каналі. — Насправді ж, швидше за все, вони того сюжета взагалі не бачили. Адже у нас усе задокументовано».
Мені пригадався випадок шестирічної давнини, який стався під час роботи на телеканалі «Ера». Запросили туди ведучим студії прямого ефіру на одну з нічних програм лідера рок-гурту «Кому вниз» Андрія Середу. Артист — як справжній рокер — мав необережність невдало пожартувати. Він попрощався з глядачами словами: «Мастурбуй, Україно!». Ясна річ, що це був перший і останній Андріїв ефір у цій програмі. Але дивовижним чином із архівів каналу зник запис програми, який, за правилами, мав би ще тривалий час зберігатися. На каналі зникли взагалі всі підтвердження існування цього випуску. Тож усяке трапляється в телевізійній кухні.
Саме тому «УМ» звернулася за коментарем до письменника, виконавчого директора Ліги українських меценатів Михайла Слабошпицького, що його підпис так само стояв під відкритим листом. Ми поцікавилися, чи всі з 8 осіб, які підписалися разом із паном Слабошпицьким, на власні очі бачили на УТ-1 той злощасний сюжет. Михайло Слабошпицький підтвердив: мало того, що всі той сюжет бачили, а ще й дивилися його разом у готелі в Сімферополі, адже були учасниками київської делегації на Міжнародній конференції ім. Петра Яцика. Крім того, пан Слабошпицький має розшифровку сюжета, який тривав 25 секунд і підтверджує: це був інформаційний випуск саме о 21.00.
— У сюжеті було дослівно сказано, що до української мови дітей привчають грошима. До того ж вказали суму: 7 тис. доларів. Наші премії для учнів 11 класу становлять 7 тис. гривень. Але не в цьому річ, — коментує Михайло Слабошпицький. — Адже інтонація коментаторки була просто знущальною. Ми маємо також текст сюжету, який подала на Перший канал кримська журналістка Тетяна Гураль. Він цілком відрізняється від того, що потрапило в ефір. А сама ідея конкурсу — не наша вигадка. Аналогічні заходи відбуваються навіть у країнах з цілком благополучною мовною ситуацією.
Дивує, чому працівники каналу разом із шеф-редактором новин не поінформовані президентом НТКУ Віталієм Докаленком про відкритий лист, зміст якого кидає серйозного камінчика на спільний город журналістів Першого національного?
Спроби отримати бодай якийсь коментар від самого Віталія Докаленка й далі залишаються марними. Пан новопризначений президент досі закритий для преси, що не робить йому честі і кардинально відрізняє від свого попередника Тараса Стецьківа. Адже мобільний телефон екс-президента НТКУ був цілком доступний для журналістів практично в будь-який час доби.
Вірити ж, що перша кнопка країни знову бреше, дуже не хочеться. Надто після слів зі свіженького інтерв'ю Юлії Бориско «Телекритиці»: «Я працюватиму на Першому каналі до першої безапеляційної вказівки зверху — чи з боку політиків, чи з боку керівництва каналу».