Хортиці — землю

      Депутати Запорізької міськради прийняли, без будь-якого перебільшення, історичне рішення. Двогодинна дискусія на позачерговій сесії поставила крапку в метушні, що тривала впродовж кількох десятиліть. Ухвалена концепція розвитку Національного заповідника «Хортиця» всебічно враховує роль території у загальнодержавній геополітичній, культурологічній й екологічній системах. Це фахово довiв депутатам гендиректор Костянтин Сушко, витримавши на сесії шалену атаку опонентів, які закидали його «незручними» запитаннями. Стверджувалося, приміром, ніби матиме місце ущемлення прав 1443 запоріжців, які є постійними мешканцями острова. Зійшлися на тому, що міськрада сприятиме їх добровільному і поступовому відселенню, надаючи житло на «материку» — в Запоріжжі. Це справа дійсно не одного року, позаяк ліквідація наявного на Хортиці житлового фонду потребує близько 120 мільйонів гривень. Навіть за умови стовідсоткового фінансування проблема буде «важкопідйомною». Аби впевнитися у цьому, достатньо поспілкуватися з хортичанами: багато старожилів острова побоюються, що не приживуться у місті зі своїм «сільським статутом», і навряд чи виманиш їх iз Хортиці навіть здобним калачем!

       Зауважу, що Кабмін ще у 1993 році доручив Мінкульту провести інвентаризацію усіх, незалежно від форми власності, острівних об'єктів і передати їх заповіднику або ж відселити. Влада, передовсім міська, де-факто саботувала виконання урядової постанови. Але до сьогодні на 260 гектарах Хортиці розташовані житлові будинки і санаторії, заклади освіти, медицини і зв'язку, інституції сільськогосподарського призначення і міліції; з часом виник навіть приватний, без будь-якого правового статусу, житловий фонд. Як повідомив заступник міського голови Валерій Черкаска, тридцять землекористувачів зафіксували в державному земельному кадастрі своє право на 44 ділянки заповідної території. Це результат того, що датований ще 17 квітням 1987 року Державний акт передачі земель заповіднику «зник» у сейфах можновладців (навесні «УМ» повідомляла, що до рук пана Сушка потрапила тільки його копія).    

      Днями гендиректор «Хортиці» одержить новий і легітимний документ: депутати міськради, попри певний спротив, таки прийняли рішення «Про видачу Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Національному заповіднику «Хортиця» ( це 2359,34 гектара острівних земель з усіма прилеглими «дочірніми» островами і скелями). До речі, Запорізька міськрада першою в Україні передає землі в постійне користування; жоден інший із 15 національних заповідників нашої держави не добився від влади такої поступливості.

      Власне концепція розвитку заповідника складається з восьми розділів: науково-дослідницька діяльність; збереження та відтворення природно-історичного середовища Хортиці; реконструкція і музеєфікація археологічних та історико-культурних об'єктів острова; увічнення пам'ятних місць, пов'язаних із історією запорозького козацтва; створення туристичної інфраструктури європейського рівня; популяризація історичних та екологічних знань; господарська та фінансово-економічна діяльність; створення ефективної служби охорони.

      Плани, можна сказати, «наполеонівські». Результатом переведення їх у площину конкретних справ стане виникнення у центрі індустріального Запоріжжя заповідника європейського рівня з розвиненою туристичною інфраструктурою. Водночас Костянтин Сушко акцентує, що це — віддалена перспектива, позаяк лише на відновлення заповідної території потрібно років п'ятнадцять. Паралельно з відновленням «Хортиці» тут буде задіяно, зокрема, Центр підводних досліджень і біостанцію, етнографічне поселення (на базі існуючих населених пунктів) і низку музеїв — пароплавства, природи, археології, історико-культурний комплекс «Запорозька Січ» і лабораторію експериментальних досліджень та реставрації...