«Завтра буде, як і сьогодні. Але краще!» —

Пропозиції «знизу»

      Ознайомившись у Донецьку з роботою опікового центру Інституту невідкладної та відновлювальної хірургії імені Гусака, міністр охорони здоров'я Юрій Поляченко назвав заклад з унікальними технологіями найкращим в Україні. А досвід, напрацьований донецькими медиками, за рішенням виїзного засідання Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства, буде врахований у подальшій роботі міністерства. За словами Юрія Поляченка, практика, коли якісь рішення «нагорі» приймалися без попереднього обговорення з медичною елітою, практикуючими лікарями та менеджерами, вже позаду. «Я вам доповідаю: завтра буде те, що було сьогодні. Але краще!» — пообiцяв мiнiстр.

      На згаданому виїзному засіданні парламентського комітету обговорювали реалії становлення в регіоні сімейної медицини. Навіть попри те, що у промисловій Донеччині частка сільського населення складає всього дев'ять відсотків (а на село насамперед орієнтована діяльність сімейних лікарів), тут вдалося уникнути «шапкозакидацьких» настроїв і підійти до проблеми зважено й серйозно. І завдяки цьому в області вже діють більше сотні лікувальних закладів, які або цілком перейшли на принципи сімейної медицини, або мають у своєму складі відділення сімейних лікарів чи окремі сімейні ділянки. А всього нині створено 214 сімейних дільниць, серед яких 66 сімейних амбулаторій (63 — у сільських районах) та 11 відділень сімейних  лікарів у складі поліклінік. Сімейні лікарі обслуговують більше 360 тисяч осіб — близько восьми відсотків усього населення Донеччини.

      Різноманітних пропозицій «знизу» на спільному виїзному засіданні аж ніяк не бракувало. Так, ректор Донецького державного медичного університету імені Горького Валерій Казаков нагадав: «Ми іноді дуже поспішаємо, але ж підготовка молодих спеціалістів для сімейної медицини — це зовсім не та справа, яку можна робити «з коліс». І тут браку не повинно бути!». Голова Донецької обласної асоціації сімейних лікарів Сергій Северин переконаний, що проблеми навколо розвитку сімейної медицини множаться насамперед через відсутність цільового фінансування. А місцеві бюджети за цих умов виявилися абсолютно не готовими розкошелитися.

      Утім «списувати» все на куці статки медики не стали. Виявляється, є й інші способи суттєво полегшити собі роботу. Зокрема, Сергій Северин переконаний, що назріла необхідність зменшити обсяги облікової документації: «Сьогодні 60 відсотків свого робочого часу лікар витрачає на «паперову» роботу. Якщо зменшити цю писанину вдвічі, коефіцієнт корисної дії збільшиться на 30 відсотків. Плюс економія того ж паперу...»

Стан важкий, але стабільний

      Серед проблем галузі медики найчастіше згадували убоге фінансування галузі та відсутність серйозної юридичної бази, оскільки лікарі вже зачекалися змін юридичного статусу медичних закладів. (Присутня на зустрічі народний депутат України Лілiя Григорович запевнила, що закон про юридичний статус медичних закладів буде розлядадатися вже на нинішній сесії ВР і тепер слід зробити все, аби його з урахуванням усіх запропонованих змін та доповнень прийняли вже в першому читанні). Також донецькі лікарі висловили, м'яко кажучи, скепсис до окремих так званих минулих «реформ». Юрій Поляченко не став лакувати ситуацію, а насамперед висловив діагноз, з яким уже ознайомлював на засіданні Кабміну керівників країни: «Стан здоров'я нашого населення сьогодні важкий, але стабільний...» Звісно, реакція залу була відповідною. А коли пересміялися, промовець не забарився виписати «рецепт» лікування: «Стан охорони здоров'я сьогодні потребує не реанімаційних заходів, а інтенсивної терапії» (тепер уже аплодували всі — навіть ті, хто непомітно для себе закуняв під час попередніх виступів).

       А щоб виправити ситуацію, слід взятися за вирішення найголовніших проблем: це захворювання на туберкульоз і ВІЛ-СНІД, темпи зростання серцево-судинних та онкологічних хвороб тощо. Президент України, за словами Юрія Поляченка, підтвердив, що розв'язання цих проблем буде підтримуватися й контролюватися на державному рівні. «Це означає, що нам дали доручення створити національні інституції по кожному з конкретних напрямків. Що дає можливість сконцентрувати для цього всі наявні ресурси: кадрові, наукові, медичні, громадські, фінансові, які досі були розпорошеними». Такі структури зможуть представляти інтереси держави на міжнародному рівні. За таким принципом планується створити Національний центр раку, Національний дитячий медичний центр, Національний центр боротьби з ВІЛ\СНІДом та наркоманією та Національний центр боротьби з туберкульозом.

      Розповідаючи про плани, які будуть реалізовані в 2006 році, міністр згадав про оголошений Рік села. А значить, тепер слід врахувати всі пропозиції з місць і зосередити зусилля для істотної підтримки первинної ланки охорони здоров'я у сільській місцевості. «Сільська медицина — це інвестиції держави, — наголосив Юрій Поляченко, — і ті кошти, які ми сьогодні вкладемо в її розвиток, дадуть можливість у подальшому зберегти здоров'я народу». Планів поки не бракує. Так, з урахуванням підтримки Мінфіну з'явиться можливість забезпечити потрібними медикаментами та медтехнікою всі заклади від ФАПів до ЦРЛ. Утім це тільки наміри. І тому міністр попрохав набратися терпіння: «Скажемо так: ми дуже багато терпіли, але хочемо вас попрохати — потерпіть ще трохи. Ми впевнені — «прорив» обов'язково буде!»

      Хтозна, можливо обіцяний «прорив» справді на підході. Однак, як справедливо зазначив голова Комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства Ігор Шурма, без належного фінансового забезпечення зробити це буде напрочуд важко. Або взагалі неможливо. (Нині, за підрахунками фахівців, медична галузь щороку потребує 22-24 мільярди гривень, а з держбюджету виділяється всього 14 мільярдів).  Двері до майбутніх реформ може відкрити закон про загальнодержавне соціально-медичне страхування, що нині перебуває у Верховній Раді, тож тепер доля подальших позитивних змін частково залежить від народних депутатів.