Українці — народ, загартований трагедіями та політичними табу на них... І забута богом і людьми упродовж майже трьох століть гетьманська столиця Батурин та її трагедія, 297-му річницю якої завтра відзначають в Україні, — яскраві тому свідчення. Лише нещодавно зі зміною влади в державі сакральні місця України почали потроху оживати. Батурин — один із перших. За задумом «реаніматорів» гетьманської столиці, це селище має стати Меккою допитливих українців та іноземців уже в 2007 році — саме тоді й планується закінчити основні будівельні роботи з відродження Батурина. Тут буде на що подивитися, послухати і де відпочити. І соромно за державу, обіцяють проектанти, більше не буде!
Навкруги — будівельний майданчик!
Сьогоднішній Батурин — звичайне українське селище: похилені хатки, вузенькі роздовбані дороги, літні мешканці у вбогому одязі... Жодних натяків на історичний і, тим більше, туристичний центр. Батуринці хоч і знають свою трагічну історію, відають про те, що їхні городи стоять на кістках невинно загублених каральним загоном російського війська у 1708 році предків, а все ж особливого пієтету не відчувають. Вони більше переймаються буденними проблемами: постійні перебої з водою, опаленням, грішми. Село — депресивне, як і всюди в Україні: молоді практично немає, працювати ніде...
А тим часом на території краєзнавчого комплексу «Гетьманська столиця» кипить робота. Тут годі шукати «людських» туалетів чи кав'ярень — усе лише «на папері», в проекті. Натомість у Батурині всюди сиплють іскрами зварювальники,курсують вантажівки з матеріалами — працює тут півтисячі людей. Уся ця благородна метушня у Батурині тішить віце-прем'єра з гуманітарних питань В'ячеслава Кириленка (який, до речі, був одним із лідерів громадської ініціативи «Відродження Батурина» ще три роки тому, за часів перебування нинішньої влади в опозиції). «Усього, що ми тут зараз бачимо, ще два роки тому не було», — пояснює пан В'ячеслав журналістам. Хоча б і мало з'явитися. За словами директорки краєзнавчого комплексу «Гетьманська столиця» Наталі Ребрової, табу на згадування Батуринської трагедії зняли у 1995 році. Відтоді почалися археологічні розкопки (які, до речі, тривають і донині), викрилися страшні подробиці 300-рiчної таємниці. «Ось тут, на цитаделі, були вбиті й поховані родини козацької старшини. Щороку археологи знаходять десятки поховань немовлят і жінок із проламаними черепами», — розповідає пані Наталя. Тепер на цьому місці стоїть пам'ятний хрест — з'явився він лише у 2004 році за ініціативи Віктора Ющенка. Автор Анатолій Гайдамака й справді створив цікавий проект: на звороті гранітного хреста з Ісусом — іконка Божої матері, знахідка розкопок 1995 року — її виявили археологи на останках убитої літньої жінки.
Музей гетьманської слави і резиденція Президента
Обсяги роботи й грандіозність планів розбудови Батурина, безперечно, вражають. «Робота розпочалася у травні, — розповідає Наталя Реброва, — і незабаром поетапно ми вводитимемо об'єкти в експлуатацію. Кінцевий термін здачі — це листопад 2006 року. Думаю, тоді вже зможемо говорити про стовідсоткову готовність комплексу. Батурин, щоправда, й зараз приймає туристів. Ті, хто хочуть побачити все, почути (а у нас дуже цікаві екскурсії), приїжджають до нас». Незважаючи на абсолютно нерозвинену інфраструктуру, в Батурині за дев'ять місяців цього року офіційно побувало 25 тисяч туристів (серед них не так уже й багато іноземців). Насправді ж відвідувачів десь ушестеро більше, каже Наталя Реброва. Адже у зв'язку з будівельними роботами квитки мало хто купує, та й наглядати за «зайцями» нереально.
Аби здійснити все задумане, за словами виконавчого директора благодійного фонду «Гетьманська столиця» Миколи Бутка, необхідно 100-120 мільйонів гривень. На сьогодні виконано робіт уже на 20. «Ми працюємо у двох площинах — реставрації та будівництва, — розкриває професійні таємниці для «УМ» Микола Петрович. — Реставрувати слід палац Разумовського (він буде головним об'єктом). Там величезний обсяг робіт: фасади, інтер'єри, опалення, вода, каналізація, кондиціонування, організація підйомів людей (у тому числі й інвалідів) — усе це ми ще маємо зробити. Це приміщення не працювало жодного дня протягом 300 років, зараз воно має функціонувати на найвищому рівні». Біля палацу Розумовського (який, власне, перетворять на Музей гетьманської слави) від літа вже звели два флігелі. Побудують поруч і сучасний туристичний комплекс — із ресторанами, готелем, розважальною інфраструктурою. Ще облаштують території біля палацу — цей величезний шмат роботи з благоустрою оцінюють у кілька мільйонів гривень. Зроблять зручну парковку. Наступний об'єкт — садиба генерального судді Кочубея. «Цього року, 21 листопада, ми здаємо цей об'єкт, там поновить свою роботу державний заповідник «Гетьманська столиця» (туди він тимчасово переїде, доки реставруватимуть палац), — веде далі пан Микола. — Є ще 10 гектарів парку — нічого ще там не починали робити. Слід відреставрувати Воскресенську церкву, усипальницю останнього гетьмана Кирила Разумовського, побудовану ним же. Маємо довести до ладу Воскресенську церковно-приходську школу — там буде музей археології, адже Батурин — це суцільні розкопки». Окремий пласт — будівництво: водогони, телекомунікації, каналізація, газопроводи, освітлення, дороги. Усе те, чого так чекають і самі мешканці Батурина. «Уявіть собі, лише одних водогонів нам слід прокласти 20 кілометрів для того, щоб люди мали воду», — каже Микола Бутко.
Прикметно, що всі кошти, на які розбудовують Батурин, — позабюджетні — ці гроші, за словами В'ячеслава Кириленка, акумулює міжнародний благодійний фонд «Гетьманська столиця», заснований ще з опозиційних часів нинішньої влади. «Ми хочемо, щоб на прикладі Батурина всі переконалися, що механізм залучення позабюджетних коштів є дієвим і може давати позитивні результати, — каже головний гуманітарій країни. — І те, що у Батурині за такий короткий час відбулися разючі зміни, говорить про серйозність намірів Президента України та уряду надати належної ваги всім пам'яткам в Україні».
За інтер'єрами — у Царське Село
Не надто втішному нинішньому стану Батурина дивуватися нічого — ним ніхто ніколи не цікавився. Палац Кирила Разумовського, наприклад, — величну споруду, що пристойно збереглася до наших днів, — реставрують ще з 1911 року. От тільки до пуття так і не довели. Радянська влада традиційно планувала влаштувати тут і дитбудинок, і санаторій. Сам же останній гетьман України бачив свій палац університетом, от тільки не судилося реалізувати. Сьогодні тут реставрують приміщення у тому вигляді, в якому воно колись було. На останньому поверсі думають «поселити» президентську резиденцію, доступну для відвідувачів. А ще палац обіцяє мати розкішні інтер'єри, каміни, унікальні експонати. Автором будівлі, до речі, був відомий архітектор Чарльз Камерон, він і розробляв інтер'єри палацу, які, на жаль, не збереглися. Але чимало є інтер'єрів авторства Камерона в Петербурзі, Павловському, Царському Селі, і фахівці зараз, беручи їх за аналоги, розробляють інтер'єри для палацу в Батурині.
«Ми готові сюди везти іноземців»
...Батурин того дня потерпав від відвідувачів: ще б пак! Сюди, окрім міністра культури та віце-прем'єра з гуманітарних питань, журналістів, приїхали провідні туроператори України, аби провести нараду. Побаченим вони залишилися переважно задоволені. «Звичайно, якщо все задумане буде реалізовано, ми готові сюди возити туристів, — каже Олена Зелінська, директор туристичної фірми «Дружба». — Але, як мінімум, нормальні вбиральні необхідні». З пані Оленою погоджується Ігор Глушенков, представник «Універсального агентства з продажу авіаперевезень». «Ми цікавимося подібними об'єктами, — каже Ігор Євгенович, — зараз, звісно, зарано сюди когось везти. Але у перспективі — цілком реально. Ми вже навіть думаємо розробити спеціальний тур для іноземців — їх можна буде привозити сюди на кілька годин і повертати у Київ. Говорити про триваліше перебування поки що рано». На думку ж Анатолія Ктітарева, представника Асоціації санаторіїв та курортів України, аби у Батурин їхали люди, його слід «розкручувати» і, перш за все, через інтернет, яким користується переважна більшість іноземців.
А ще вітчизняні туроператори кажуть: аби подібні пам'ятки користувалися попитом, необхідно законодавчо підтримати інвесторів, які розбудовуватимуть туристичну інфраструктуру регіонів, слід розширювати асортимент турпослуг, наближаючи його до європейського рівня. Існує проблема з підготовкою кадрів, безпекою маршрутів, створенням інформаційних туристичних центрів та рекламою внутрішнього туризму. У свою чергу, В'ячеслав Кириленко запевнив, що проекти змін у деякі закони щодо туризму підготує спеціальна робоча група при Міністерстві культури та туризму, яка збереться вже наступного тижня. До неї увійдуть представники уряду та туроператори. Ці фахівці мають протягом місяця запропонувати план розвитку туристичних регіонів на основі державних та приватних коштів.
А ТИМ ЧАСОМ...
Окрім ознайомлення із гетьманською столицею, туроператори у Батурині отримали цікаву інформацію до роздумів. Так, на Чернігівщині відбулася презентація 15 внутрішніх туристичних маршрутів, які охопили більш ніж 100 міст України. Це тури: «Давньоруськими містами», «Гетьманські столиці» (куди увійшов Батурин), «Козацькими шляхами», «Замки та фортеці України», «Народне мистецтво України», «Природні скарби України», «Палацово-паркові ансамблі України», «Літературна Україна», «Святими місцями України», «Тарас Шевченко — Великий син України», «Відпочинок в українському селі», «Античні міста північного Причорномор'я», «До витоків Трипільської культури», «Крим туристичний», маршрути активного туризму (пішохідні, водні, велосипедні, спелео, гірські лижі). Цікавою була також пропозиція включити до списку цих напрямків тур «Пам'ятками України, що гинуть».
