Пастка для трудоголіка

      Шалені темпи сучасного життя змушують нас крутитися наче білка в колесі, щоб заробляти не гірше за інших і вважатися гарним спеціалістом у своїй галузі. При цьому все частіше люди скаржаться на дивну втому, яка триває кілька місяців, а то й років, не минає навіть після тижневого «залягання у сплячку» і не боїться потужної вітамінної атаки. Загадкова хвороба, яка в 1984 році отримала назву синдрому хронічної втомлюваності (СХВ), робить людей апатичними й безініціативними і може запросто перетворити молоду здорову особу на справжню руїну. Як стверджує позаштатний головний невролог МОЗ України, доктор медичних наук, професор Тамара Міщенко, кількість хворих на цю патологію прогресивно збільшується у всьому світі: епідеміологічні дослідження, проведені в країнах Західної Європи й Америки, свідчать, що від синдрому хронічної втомлюваності потерпає одна людина із двох тисяч.

      За словами Тамари Міщенко, найчастіше СХВ виникає у молодих людей віком від 20 до 40 років, при цьому жінки хворіють майже утричі частіше за чоловіків. Останнім часом (ох уже цей комп'ютерний бум!) синдром усе більше поширюється серед дітей та підлітків.

Від роботи коні дохнуть...

      Втома, яка не минає, часто фіксується в людей, які роблять усе можливе й неможливе для успішного просування по службових сходах або ж для «підняття» власного бізнесу, які досягли певного успіху і бояться щось втратити. Йдеться насамперед про дуже амбітних, відповідальних працівників із завищеною планкою власних можливостей, які мають слабку нервову систему. Вони день і ніч працюють, оскільки хочуть бути кращими за решту, хочуть досягти надзвичайних результатів, прагнуть виконати абсолютно всі доручення, навіть якщо для цього доведеться «землю гризти» або «лягти трупом». Вони люблять, коли їх хвалять і називають незамінними, і дуже болісно сприймають будь-яку критику, а усвідомлення неспроможності виконати певне завдання якісно і швидко стає для трудоголіка особистою трагедією.  Постійне нервове напруження (а раптом не вийде?), стреси (угода провалилася), проблеми із харчуванням (бутерброди «на ходу» замість повноцінного обіду), зловживання алкоголем та наркотиками, а також перенесені інфекційні захворювання порушує взаємодію між нервовою, ендокринною та імунною системами і породжують СВХ.

      Отже, трудоголікам, які ладні працювати по 24 години на добу, забувши про все на світі, дістається найбільша доза загадкової болячки на душу населення. Але не все так просто — кажуть фахівці. Якби синдром спричинявся самим лише розладом нервової системи, медики не знаходили б у крові хворих антитіла до вірусів Епштейна-Барра, герпесу, цитомегаловірусу тощо. На думку дослідників, разом із психічним перенавантаженням прихована інфекція послаблює організм і призводить до важкої хвороби.

На що скарги?

      Бити на сполох треба, якщо в людини з'являється постійне відчуття слабкості, яке не минає після тривалого сну і повноцінного відпочинку і не залежить від інтенсивності фізичного чи емоційного навантаження. Пацієнт може за цілий день не піднімати нічого важчого за ложку, ні з ким не сваритися, нікуди не поспішати і не «гнати» проект, але йому весь час хочеться спати або ж принаймні «на хвильку» прилягти на диван і не вставати до вечора. Будь-яке навантаження, яке раніше зовсім не помічалося (миття посуду, спілкування з подругою, вигулювання собаки тощо), тепер дуже швидко виснажує, викликає роздратування і бажання усамітнитися.

      Ще один обов'язковий прояв СХВ, за словами Тамари Міщенко, — болі в суглобах і м'язах, які періодично посилюються без будь-якої зрозумілої причини, зникають і знову з'являються. При цьому температура тіла, як правило, не відходить від норми. Крім того, у пацієнта можуть виявлятися симптоми застуди, лихоманка, збільшення та припухлість лімфатичних вузлів, сильний головний біль, забудькуватість, роздратування, незібраність та порушення сну. Якщо цей неприємний стан триває як мінімум півроку, а працездатність людини зменшилася принаймні вдвічі, то синдром хронічної втомлюваності  міцно закріпився в організмі, і так просто його звідти не виб'єш.

      Фахівці попереджають: клінічні прояви СХВ дуже легко переплутати із симптомами депресії та вегето-судинної дистонії, патології ендокринної системи, ревматичних хвороб чи отруєння важкими металами, іноді стан пацієнта нагадує наркоманську «ломку»... Тому, за словами фахівців, при появі згаданих вище симптомів треба звернутися до лікаря і провести низку обстежень, щоб упевнитись, від чого вам треба лікуватись.

      «У людський імунітет природа заклала великий потенціал, але ми цього зовсім не цінуємо, — говорить керівник Українського центру клінічної імунології професор Георгій Драннік.  — Люди роками знущаються над собою, недосипають, нервують, неправильно харчуються, відкладають відпустку, нехтують відпочинком, і в якийсь момент імунна система просто не витримує навантаження. І тоді вже відсипайся — не відсипайся, самопочуття без спеціального лікування не покращити».

Що пропише Айболить?

      Чим лікувати втому, яка не минає? Цікаве питання... На жаль, в Україні СХВ досі не сприймається лікарями як щось серйозне — більшість взагалі не вірить в існування цього загадкового синдрому. Захворювання нове, тому й спеціалістів, які добре на ньому розуміються і можуть правильно поставити діагноз, майже немає. Та й ліків, призначених спеціально для подолання цієї болячки, досі не існує — є тільки методи, які допомагають зменшити прояви хвороби. Скажімо, антидепресанти додають людині енергії, піднімають настрій, можуть поліпшити нічний сон, а це, у свою чергу, зменшує втомлюваність (але ж не забувайте, що хворим на СХВ зазвичай потрібні набагато менші дози цих ліків, ніж ті, що пропонуються для лікування депресії). Імуномодулятори підвищують опірність організму, а протизапалювальні засоби вбивають інфекцію. Причому для кожного конкретного пацієнта медик виписує особливий набір ліків — панацеї від вічної втоми не існує.

ДОВІДКА «УМ»

      Свою сучасну назву — синдром хронічної втомлюваності — захворювання одержало після епідемії в штаті Невада (США) у 1984 році. Доктор Поль Чейні, який практикував у невеликому містечку на березі озера Тахо, зареєстрував більше 200 випадків цього захворювання. Пацієнти масово скаржилися на погіршення настрою та самопочуття, м'язову слабкість, апатію та надмірну дратівливість. Колеги Чейні вважали, що мають справу з масовою істерією, але через кілька років доктор домігся офіційного затвердження діагнозу СХВ.