Виховував і... покалічив

      Українських правоохоронців зараз надто турбує тенденція до різкого збільшення злочинів проти дітей, зокрема дуже маленьких — до одного-двох років. Час від часу в ЗМІ з'являються моторошні історії про вбивства дітей їхніми ж батьками: напередодні новорічної ночі на Дніпропетровщині місцевий житель втопив в колодязі свого тримісячного синочка; у Мелітополі вітчим убив трирічне дівча й закопав на городі; нещодавно у Києві «матуся» повісила новонароджену дитинку... Такі звірства — непоодинокі випадки. Що вже говорити по «банально побутове» знущання над власними дочками й синами... Але боротися із цим можна і потрібно.

Дитина має право звертатися в міліцію особисто

      Народна мудрість запевняє, що якби діти могли обирати собі батьків, то чимало горе-татусів та матусь залишилися б без потомства. Але що ж робити тим малюкам, яким обирати не довелося? Їм слід знати, що на будь-яку наругу можна відповісти буквою закону. Перш за все, наших маленьких співгромадян від рукоприкладства, образ і принижень у рідній домівці захищають такі нормативні акти, як Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» і національна програма «Діти України», не кажучи вже про Конституцію, Кримінальний і Адміністративний кодекси. Попереджати насильство в українських сім'ях зобов'язані спеціальні органи виконавчої влади, дільничні інспектори й співробітники Кримінальної міліції у справах неповнолітніх, органи опіки і опікування і спеціальні установи для жертв насильства в сім'ї (кризові центри), центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім'ї й правоохоронна система в цілому.

      Звичайно, основоположним документом у сфері захисту дітей є міжнародна Конвенція «Про права дитини», ратифікована в Україні 27 вересня 1991 року, — її 9-та стаття зобов'язує країни-учасниці визнавати відлучення дітей від батьків, які жорстоко поводяться з чадами або не піклуються про них, як необхідний прояв дотримання інтересів дитини, в т.ч. і у вигляді судових рішень. Стаття 39-та конвенції зобов'язує вживати необхідні заходи з фізичного й психологічного відновлення і соціальної інтеграції дитини, яка зазнала будь-яких видів жорстокої, нелюдської поведінки або тортур. Право дитини на захист від усіх форм насильства гарантує стаття 10 Закону України «Про охорону дитинства», в ній, зокрема, вказується, що дитина має право особисто звертатися у відповідні структури по захист.

      Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» визначає поняття «насильства в сім'ї» — будь-яких умисних дій фізичного, сексуального, психологічного або економічного плану одного члена сім'ї відносно іншого, якщо вони порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини й громадянина та заподіюють йому моральний збиток або шкоду здоров'ю.

60 тисяч українських сімей офіційно вважаються неблагополучними

      «Коріння проблеми насильства в сім'ї глибоко вросло в минуле, в нашу ментальність й посилюється тяжким становищем багатьох українських сімей, — розповідає перший заступник начальника Департаменту кримінальної міліції у справах неповнолітніх МВС України підполковник міліції Володимир Музика. — У нашій країні відомо про існування близько 2 мільйонів неповних і проблемних сімей, де дорослі постійно перебувають у пошуках роботи, шматка хліба для себе і своїх дітей, iз них — 60 тисяч сімей, де проживає понад 150 тисяч підлітків, офіційно вважаються неблагополучними. Буденною справою для них стала постійна депресія, алкоголізм, наркоманія й одвічна спокуса щось у когось поцупити».

      Всього від різноманітних протиправних дій цього року в Україні постраждало близько семи тисяч дітей, причому за той же період минулого року ця цифра була чи не вдвічі меншою (майже чотири тисячі)! Чимала частина цього криміналу відбувається в чотирьох стінах не завжди затишного сімейного житла. Звичайно, найбільше страждають від домашньої тиранії дітки у віці до 10 років. Причому кожен третій із них не вчився у школі — чи то батьки не пускали, примушуючи просити милостиню, чи то дітлахам просто ні в чому відвідувати заняття — взимку в рваних кедах і тоненькій курточці особливо не походиш. Щорічно в Україні порушується близько 300 кримінальних справ, підгрунтям до появи яких постало власне насильство над дітьми з боку родичів — не лише батьків, а і братів, сестер, бабусь і дідусів. «Утім ці дані — вершина айсберга, адже рідко яка сім'я виносить сміття з хати, і правоохоронцям важко «взяти» інформацію з сім'ї — нам доводиться вже займатися практично  фінальною стадією процесу, коли міліція констатує злочин або намагається висмикнути дитину з умов проживання, що вже стали нестерпними», — констатує Володимир Музика.

      Та що там говорити про рідню, коли навіть на вчителів, що практикують спартанську методику виховання, у міліції заводилися серйозні матеріали, — удари лінійками і кидання крейдою — дрібниці життя. Дітей били, примушували працювати на вчительських городах і будівництвах, знущалися й упроваджували до шкільного буття справжню дідівщину.

      «Ми часто проводимо рейди, відпрацювання, і нерідко з жахом виявляєш, що дитина, якій 7-8, а то й усі 15 років не те що майже не ходить у школу — у неї навіть немає свідоцтва про народження. І про його існування ми з соціальними службами могли лише здогадуватися! — продовжує Володимир Миколайович. — Уявіть собі, що цей рейд ми проводили в Києві, а що тоді може коїтися в провінції, у глухому селі?!»

«Щоб знущатися над дитиною, не обов'язково її бити»

      Історій — моторошних і неосяжних для здорового людського розуму — у правоохоронців дуже багато. Ось як ці... Однієї серпневої ночi на Закарпатті підпилий чолов'яга убив свого п'ятимісячного сина. Виявляється, напередодні трагедії він увесь день пропиячив із сусідом. Повернувся в хатину вельми пізно, підняв на ноги вже сплячу співмешканку, котра з порогу затіяла сварку. Тут, як на гріх, прокинувся малюк і став плакати. Чоловік розлютився й, не вгамовуючись, навіть побачивши змокрілого від сліз синочка, заповзявся бити дружину. А після того, як жінка втратила свідомість, «батько» вирішив угамувати хлоп'я, теж боксерськими прийомами. Хлопчик побоїв не виніс і помер. Усвідомивши весь жах скоєного лиха, бурмило спробував було облаштувати собі схрон у родичів, але міліції вдалося швидко заарештувати дітовбивцю. Незабаром з'ясувалося, що підслідний три роки тому мав судимість за розтління малолітніх.

      Друга історія пов'язана із сексуальним злочинством батьків, жертвами якого все частіше стають малюки. Так, у Фастівському районі за систематичне сексуальне насильство 12-річної падчерки нещодавно засудили 36-річного тракториста, котрий упродовж тривалого часу мав статевий зв'язок iз прийомною дочкою. Але в ході слідства жертва з незрозумілих причин відмовилася давати покази, заявивши, що... любить вітчима і чекатиме, поки той повернеться з в'язниці! Причому співмешканка цивільного чоловіка теж пробачила і в сльозах просила того суворо не засуджувати!

      «Зрозумійте, щоб познущатися над дитиною, не обов'язково її бити, — пояснює підполковник Музика, — багатьом дітям просто не дають поїсти, не лікують, іноді дивуєшся, коли привозять дітвору з домівок, змарнілих, вкритих виразками, — як вони взагалі змогли вижити! Стаття 166 КК України передбачає за злісне невиконання батьками своїх обов'язків із нагляду за дитиною, що призвело до важких наслідків, покарання у вигляді обмеження волі на термін від двох до п'яти років або позбавлення волі на той же термін. Усього за сім місяців в Україні за даною статтею щодо горе-батьків порушено близько 400 кримінальних справ. Причому така кількість «наплювательського» ставлення до власних чад, оформленого у вигляді кримінальних справ, із року в рік не зменшується».

Доля 360 зниклих безвісти дітей невідома

      Не кожна дитина знає, що їй після чергової домашньої прочуханки можна запросто йти в міліцію або соціальну службу і шукати там захисту від непедагогічних методів виховання. Багато хто просто соромиться. Ось і йдуть озлоблені хлопчаки і дівчатка на вулицю шукати віддушину і вихлюпувати образу, що накопичилася, на випадкових перехожих або ж на рідних. Адже якщо дитину постійно б'ють вдома, вона, зростаючи, б'є менших сестер і братів, навіть своїх батьків! Уявіть собі, що кожне п'яте попередження про неприпустимість насильства в сім'ї виносять щодо неповнолітніх! Ось вам і ефект бумеранга.

      Відчуття «вулиці» у дитини важко вивітрити, як і повернути її в лоно навіть забезпеченої і благополучної сім'ї. Діти швидко звикають до жебрацтва і дрібної крадіжки. Лише цього року органами правопорядку України у відділи міліції доставлено понад 14 тисяч безпритульних дітлахів. До органів внутрішніх справ надійшло близько 5000 заяв про розшук неповнолітніх — значну частину, звичайно, знаходять десь у підземному переході або в теплих краях, утім дотепер доля близько 360 дітей поки не відома...

ПРОСТО ЦИФРА

      В Україні з початку року винесено близько двох тисяч офіційних попереджень і 300 захисних приписів любителям познущатися над малолітніми домочадцями. Порушено близько 30 кримінальних справ за статеві відносини з неповнолітніми і майже 130 — за сімейну розпусту за участi дітей. Звичний зв'язок у цьому випадку виглядає «вітчим-падчерка» або «батько-дочка», причому середній вік жертви — 12-13 рокiв.

ПОТРІБНО ЗНАТИ!

      Жертви насильства в сім'ї або особи, які знають про такі сімейства, де практикується наруга над дітьми, можуть подзвонити у Департамент кримінальної міліції у справах неповнолітніх за телефонами в Києві 289-07-85, 256-17-91, 256-17-92 або 254-73-85, співробітники котрого нададуть вам кваліфіковану допомогу. Діти повинні знати, що їх є кому захищати!