«Святий Ілля Муромець нам допомагає»

      До приємного швидко звикаєш, і після цього навіть один крок назад здатен викликати розчарування. Два роки поспіль кожен пересічний українець мав усі підстави де-небудь у закордонному пабі стверджувати, що він є представником найсильнішої нації планети. Без усіляких умовностей, бо Василь Вірастюк вигравав найголовніший турнір найсильніших атлетів світу, а національна збірна України — командний чемпіонат світу аж двічі. Цей рік приніс нам другі місця на обох цих турнірах, і любителі погрітися у променях слави своїх земляків-богатирів трохи засумували. Однак свій лідерський статус наші богатирі підтвердили вже по-іншому — кинувши своєрідний заклик: «Стронгмени всіх країн, єднаймося» («стронгмен» (англ.) — «дужа людина», «богатир») — саме в той момент, коли з'явилися бажаючі розділити «богатирську родину» на різні «версії». А ще Україна з цього року стала власником права на проведення турніру WSN (World Strongest Nation), який і визначає справді найсильнішу націю планети. Про все це ми говоримо з президентом Федерації найсильніших атлетів України Володимиром Кибою.

Специфіка канадського «коромисла»

      — Володимире Миколайовичу, прихильники вашого виду спорту змушені були у цьому сезоні розгадувати ребус з «різними» чемпіонатами світу, адже так?

      — Якщо подивитися на ситуацію в світі стронгменів, то будь-хто міг помітити загрозу розколу. Це підтверджує чемпіонат світу в Квебеку й турнір World strongest men у Китаї — обидва відбулися одночасно і з претензією на найважливіше змагання року в індивідуальному заліку. Нічого доброго з цього «параду суверенітетів» не вийшло. Скажімо, поляк Маріуш Пудзяновський у Китаї фактично боровся сам із собою, бо там були зібрані атлети переважно «другого ешелону».

      Українська федерація найсильніших людей ще рік тому виступила з ініціативою перетворення міжнародної федерації IFSA у громадсько-спортивну організацію, тобто з вибірністю керівництва і розмежуванням суто спортивних і комерційних функцій. Ми знімаємо капелюха перед засновником виду спорту та незмінним керівником IFSA, який визнав, що структурні зміни назріли, і це вимога часу та шанс до подальшого розвитку. Нас підтримують такі потужні у «богатирських іграх» держави, як США, Польща, Литва, Латвія, Фінляндія, Канада, Німеччина, Велика Британія, Росія. Усі розуміють, що спроба розірвати стронгменів на «версії» небезпечна для нашого виду спорту. І весь світ над цим замислився саме завдяки ініціативі українців (можу це стверджувати без зайвої скромності). Ми розробили нову конституцію (у нас це статут) IFSA і надали її професорові Техаського університету, директору найпопулярніших змагань «Арнольд класік» Террі Тоду, який дав найвищу оцінку цьому документу. Він навіть сказав, що потрібно найшвидше збирати конгрес. Не виключено, що це може відбутися вже на турнірі Арнольда Шварценеггера у США.

      — Цей сезон завершували змагання найсильніших збірних світу, які вперше приймала Україна. І знову, як і на індивідуальній першості, ми задовольнилися «срібним» місцем...

      — Нам телефонують і просять надати «конституцію богатирів» — виходить, ми вчимо світ, як треба жити. Ось за цю ініціативність нас і «нагодували» другими місцями в цьому році. Як-то кажуть, ініціатива карається.

      Хоча «срібло» нам не до смаку, скажу відверто, проте для цього були передумови. Скажімо, Василь Вірастюк програв литовцю Жедрунасу Савіцкасу у Квебеку лише два очки. Можна сказати, що міжнародна федерація зробила дещо, щоб наш атлет програв. На початку року було розроблено новий комплект знаряддя для найважливіших змагань, на яких і повинні тепер офіційно фіксуватися рекорди. Від цього змінилася специфіка виконання вправ, потрібна була адаптація. Скажімо, свого часу Василь виграв вправу «Біг із коромислом» (вагою 410 кг) із рекордним часом, за що його назвали «Формула-1», — дистанцію 30 м Вірастюк подолав за 16,6 сек. Тепер же він поступився прибалту двома десятими секунди. Річ у тім, що центр ваги «коромисла» змінився, і до цього потрібно було звикнути. У Литві державне відомство відразу замовило новий комплект знаряддя, який коштує 27 тисяч євро, бо вони прорахували, наскільки це важливо. У нас такої можливості не було.

      За місяць до канадського чемпіонату світу планувався відбірковий турнір у Сан-Паулу (Бразилія), до якого Вірастюк підійшов у чудовій формі і саме там планував уперше ознайомитися зі специфікою «новинок». Уявіть собі наш стан, коли за тиждень до тих змагань нас «утішили», що Василеві не потрібно їхати в Бразилію, бо він як найсильніша людина світу одержав допуск до ЧС-2005 без відбору. Вочевидь, це було зроблено навмисно.

Бренд найсильнішої нації світу належить Україні

      Командний чемпіонат світу (традиційно — на Карибах) проводив канадський організатор, але цього разу він не гарантував стовідсоткової готовності, тому не чинив ніяких перешкод нашій ініціативності. Ми зареєстрували бренд WSN (The Strongest Nation Of The World — найсильніша нація світу), який тепер належить винятково Україні. Наприкінці жовтня ми провели ці змагання у Севастополі. Усі були в захопленні від протистояння атлетів на борту флагмана вітчизняного флоту «Гетьмана Сагайдачного», набережній міста та серед колон стародавнього Херсонеса. Публіка шаленіла від видовища, коли богатирі тягнули 100-тонний пасажирський катер на 25 м або присідали з ялом, в якому сиділи моряки та дівчата з модельного агентства, перекидали гантелі вагою від 20 до 40 кг через планку на висоті 4,1 м чи вдвох тримали «колони Геркулеса».

      Якість змагань гарантувала присутність головного рефері Дагласа Едмундса та не менш авторитетного ісландця Магнуса Магнусена, чотириразового чемпіона світу. Напевно, і наступний турнір WSN ми проведемо в Криму, адже виконувач обов'язків командувача ВМС України Віктор Максимов висловив готовність завжди давати «зелене світло» таким видовищним змаганням.

      Ми впевнено перемогли у групі команди США, Великої Британії та Німеччини і зустрілися у фіналі з литовцями. Перед шостою вправою «Суданська прогулянка» (забіг учотирьох із 800-кілограмовими ношами) інтрига зберігалася — навіть обговорювалася можливість проведення додаткової вправи у разі нічиєї. Ми поступилися лише двома сотими секунди! Капітан прибалтійської команди Жедрунас Савіцкас згодом розповів, що депутати сейму Литви стоячи вітали своїх богатирів на своєму засіданні.

      — Ви розчаровані «срібним» сезоном?

      — Та ні, вважаю, ми стали ще сильнішими. За нами спостерігає й оберігає святий Ілля Муромець. Вже не перший раз, скажімо, ми «привозимо» на змагання чудову погоду. До нашого приїзду в Севастополь і відразу після нього було холодно й вогко, а у дні змагань — тепло й сонячно.

      Хотів би зауважити, що напередодні кримських баталій травмував ногу Олександр Пеканов, через що наша команда стала на 15 відсотків слабшою. Особливо відзначу професора Сергія Страфуна та його помічника Василя Гайовича, які раніше на сто відсотків відновили Вірастюка, а тепер дають надію на швидке відновлення Пеканова. Обидва — Василь і Сашко — запрошені у березні наступного року на «Арнольд класік». А Шварценеггер, як відомо, нікого не ділить за національною чи расовою ознаками і запрошує лише найсильніших спортсменів із 22 видів спорту. Ці змагання вже збирають 14 тисяч атлетів, вони вийшли на рівень славнозвісних Ігор доброї волі.

       Крім Вірастюка і Пеканова, у нас є ще Кирило Чупринін, який минулого року створив справжній фурор на гірських іграх у Шотландії й одержував призи з рук самої англійської королеви.

      Стабільно тримає свій високий рівень Михайло Старов, у якого цього року була найбільша змагальна практика (20 турнірів). У квітні в Києві стартувала престижна «Об'єднана серія найсильніших людей» (United Strongmen series), потім були етапи в Сербії, Росії, Німеччині, Канаді, Швеції й нарешті фінал у Таїланді. Так ось, минулого тижня Михайло Старов виграв тайський фінал і став переможцем цієї серії — це помітний успіх, хоча дехто поспішив заявити, що Михайло виграв титул найсильнішої людини світу. Це перебільшення. Але нас тішить ще й те, що на етапі в Бангкоку другим став киянин Віктор Юрченко, який із цього року є вже повноправним членом національної команди.

      Фактично, таким «гросмейстерським» рівнем збірної найсильніших людей — Вірастюк, Пеканов, Старов, Чупринін, Юрченко — не може похвалитися жодна з країн.

Новий король Таїланду — наш Старов

      Українець Михайло Старов став переможцем «Об'єднаної серії найсильніших людей»-2005, вигравши останній етап цього турніру в Бангкоку (Таїланд). Переможця тут визначали за підсумками шести конкурсів. Старов по черзі виграв змагання з перетягування джипів-«позашляховиків» з пасажирами на відстань 20 м, перекидання величезного колеса і перенесення вантажу в півтора центнера на дистанцію 15 м на швидкість. А символ Таїланду — велорикшу, наповнену людьми, яку називають «тук-тук», Михайло відірвав від землі 23 рази.