Колишнього начальника департаменту кримінальної розвідки МВС (Управління кримінального розшуку) Олексія Пукача — одного з основних фігурантів «справи Гонгадзе» — позавчора таки випустили з-за грат. У середу по обіді колегія суддів Кримінальної палати Апеляційного суду столиці під головуванням Леоніда Глоса задовольнила апеляцію адвокатів Пукача: служителі Феміди прийняли рішення змінити колишньому начальникові «наружки» міру запобіжного заходу з арешту на підписку про невиїзд. Одразу після засідання генерал Пукач був звільнений.
«УМ» уже неодноразово писала про те, яким чином Пукач причетний до «справи Гонгадзе». За інформацією (котра, між іншим, постійно знаходить підтвердження) покійного ватажка «банди перевертнів» Ігоря Гончарова, підлеглі Пукача свого часу стежили за Георгієм Гонгадзе. За версією «Української правди», редактором якої був Гія, Олексій Пукач спільно зі своїм заступником Володимиром Бернаком 16 вересня 2000 року підійшли до Георгія і, показавши «ксиви», посадили журналіста до авто. Більше Гонгадзе ніхто, окрім виконавців убивства, живим не бачив.
На позавчорашньому засіданні представник прокуратури нарешті розповів про те, у чому ж офіційно звинувачували Пукача. За словами репрезентанта ГПУ Ігоря Дегтярьова, Пукача підозрюють у тому, що він... давав усні доручення знищити документи, якi свiдчили про стеження за Гонгадзе.
Якщо вдаватися в нюанси перебігу судового засідання, то в рішенні вказано, що Пукачеві змінено запобіжний захід, позаяк він уже не працює в органах міліції, має родину і постійне місце проживання, є інвалідом 2-ї групи, брав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має хронічні захворювання і переніс інфаркт. Захисники Пукача при цьому заявляли, що прокуратура грунтувалася тiльки на усних свiдченнях, не маючи iнших доказiв провини екс-керівника «наружки». Зокрема, адвокат Iгор Фомiн сказав, що на сьогоднi не порушено справу стосовно осiб, якi знищували цi документи, i висловив здивування тим, що цi особи проходять не як обвинувачувані, а як свiдки. І ще один пікантний нюанс: за словами іншого адвоката, Сергія Осики, Пукач не визнає своєї провини і стверджує, що знищив документи на підставі відповідних інструкцій. Чиїх, цікаво? У приципі, відповідь на це питання дав Ігор Гончаров: інструкції — справа рук тодішнього керівника МВС Юрія Кравченка.
Версія про роль Олексія Пукача у подіях власне 16 вересня на суді «не світилася». Інформація про те, що Пукач запросив Гію до авто, вперше потрапила до журналістів від одного з працівників слідчої групи у «справі Гонгадзе». Генпрокурор Святослав Піскун, «арештовуючи» Пукача не без вигоди для власного хиткого становища в ГП, не хотів говорити повної правди, бо усвідомлював усі можливі наслідки. Прокуратура справді робила дуже обережні кроки у розслідуванні. Приміром, ще в липні Піскун заявив голові парламентської комісії у «справі Гонгадзе» Григорію Омельченку, що йому відомі імена убивць Гії, проте обіцяв назвати їх, коли буде потреба. На початку вересня, коли запахло смаленим, Святослав Михайлович повідомив, що в розшук оголошено двох-трьох осіб. Себто з'явилася ота «потреба». І ось Піскуна звільнили, а ймовірного «викрадача Гонгадзе» — випустили з-під арешту.
Подейкують, у звільненні Олексія Пукача були дуже зацікавлені вельми високопоставлені особи, зокрема Президент. Хтозна, що б говорив підслідний міліціонер за гратами, а ось на волі можна «домовитися» про його мовчання. Хто хоч раз відчув на собі «вбивчу силу ментів», хто усвідомлює, чому міг вибухнути автомобіль ще одного фігуранта «справи Гонгадзе» — кримінального авторитета Киселя, добре усвідомлює філософську суть слів «відповідати за базар». Таким чином, імовірність того, що Пукач заговорить, — справді невелика. Хоча, кажуть, за гратами він дійшов до стану готовності зняти з душі увесь тягар і розповісти ВСЕ. А наразі — дай йому, Боже, довгих літ життя.
До речі, від коментарів для преси Пукач відмовився. Проте перед тим, як екс-начальник «наружки» сів до авто із парламентським номером «2-092 ВР», одному з журналістів таки вдалося його наздогнати. Як пише «Українська правда», єдиною фразою Пукача була його відповідь на питання про свій арешт: «Це — замовлення».