Лише місяць із невеличким гаком минув із часу, коли телевізійна громадськість, затамувавши подих (вірити чи не вірити?), споглядала, як держсекретар Олег Рибачук, «б'ючи себе капцем у груди», запевняв про неприпустимість призначення «згори» президента НТКУ. За цей час кволої і сумної «нєпонятки» з деклараціями публічних обговорень і розгляданнями (теж начебто публічними) концепцій реорганізації Національної телекомпанії, які, швидше, скидалися на низку невдалих пародій таємної вечері, члени нової новиннєвої команди, хоч-не-хоч, узялися шукати варіанти подальшого працевлаштування. Прізвище нового президента НТКУ до останнього моменту (практично аж до «доленосної» 14-ї години 27 жовтня) було оповите звабливим серпанком таємничості. І попри легкий правець і зачудоване заціпеніння, «презентація» нового президента, хоч як це дивно, викликала й неабияке захоплення артистичністю нової влади. Адже лише в країнах колишнього СНД політику сприймають серйозно. Європейці ж укупі з американцями давно збагнули, що це — великий театр. З огляду на це куртуазні «па» українських політиків навколо першої телевізійної кнопки країни не лише тішать, а й надихають. Адже означають лише одне: нудьгувати нам не доведеться. Шоу триває!
Проте триває і намотування на медіа-кулак субстанції невизначеного кольору і консистенції з умовною назвою «Суспільне мовлення». Те, що до парламентських виборів Україні воно не світить, було зрозуміло й немовлятам ще кілька місяців тому. Нині ж варіантів «тебешного» сценарію розвитку подій — не густо. Зрозуміло одне: Суспільне мовлення (за умови, що всі дискусії навколо нього — це не просто інсценізація свободи слова і перемоги демократії в Україні) в недалекiй перспективi не може бути створене на базі НТКУ, поки її президентом буде пан Докаленко. Бо хай там у чому запевняє нас Олег Рибачук, люди, які цікавляться телебаченням, не забули послідовного скепсису Віталія Докаленка стосовно самої ідеї створення у нас в країні СМ. Хоч на своїй «презентації» в іпостасі президента НТКУ він заявив, що таки має на меті побудову Суспільного мовлення на базі УТ-1. Якщо керівництво держави й пiдтримає прогресивну громадськість і створить умови для СМ на базі державної телерадіокомпанії, то це означає, що призначення Віталія Докаленка — тимчасове.
Екс-віце-президент НТКУ і один із вчорашніх імовірних кандидатів на посаду президента цієї структури Андрій Шевченко якщо і має свої міркування на цю тему, то коментує ситуацію доволі обережно і дипломатично. Ще один колишній претендент на крісло президента телекомпанії, Олександр Ткаченко, взагалі відмовляється від коментарів. Принаймні поки що. Отримати коментар у Віталія Докаленка зараз практично неможливо. Поки залишки «стецьківської» команди продовжують «клепати» новини, стара «ентекаушна» гвардія займається своєю улюбленою справою: вистоює в черзі під дверима кабінету нового начальника. І цілком можливо, таки «вистоїть» бажане і заступить до виконання звичних перед парламентськими виборами обов'язків. Адже цілком можна припустити, що частина давніших працівників УТ-1, відомих своїм сентиментом до «темників», знайдуть із новим президентом спільну мову. Надто, якщо пригадати слова Віталія Докаленка із одного його інтерв'ю «Телекритиці», де він каже, що «рамки пристойності закінчуються тоді, коли людина вступає на факультет журналістики». Проте цитувати — невдячна справа. Сподіваємося, що пан Віталій, трохи оговтавшись у новому кріслі, особисто дасть відповіді на запитання «УМ». І хтозна, можливо, на той момент високий державний посадовець Віталій Докаленко вже не порушуватиме мовного законодавства і спілкуватиметься українською.
А зараз медіа-майдан традиційно дає вам змогу почути різні точки зору щодо призначення президента НТКУ.