Магнат Міттал із Президентом Віктором Ющенком.
Постать індійського, міжнародного, а ще точніше — глобального магната на світовому ринку сталі Лакшмі Міттала добре відома фахівцям ливарної галузі. Після придбання ним металургійного комбінату «Криворіжсталь» Міттал викликає зрозумілий інтерес і серед українців. Як поведеться нова мітла на нашому подвір'ї — передбачити важко. Але можна робити певні прогнози на підставі дій Міттала на ринках інших країн. А ще цікаво, як стають магнатами, починаючи із забитого села в індійській глибинці.
Лакшмі Міттал народився 15 червня 1950 року в селі Садулпур, штат Раджастхан, що на північному заході Індії, в родині заможного чоловіка. Ім'я йому дали... жіноче. Лакшмі — саме так звуть у брахманізмі й індуїзмі богиню вроди, щастя, кохання, дружину Вішну. А ще так називалася індійська героїня, княгиня, яка керувала народним повстанням 1857—59 рр. i загинула в бою.
Лакшмі якось визнав: «Я завжди вірив, що здатен зробити щось унікальне. Відчував, що мої можливості в Індії є обмеженими. Але бути індійцем є великою перевагою, коли ти робиш бізнес в інших країнах. В Індії люди навчаються долати розбіжності та досягати компромісів, оскільки інакше в країні з більш ніж 300 мовами та етнічними групами неможливо».
Міттал із дитинства навчився долати перепони, оскільки село, в якому він народився, розташоване в пустелі й до початку 1960-х років там навіть не було електрики. В цьому селі століттями зберігалася практика щодня увечері рахувати прибутки, оскільки люди ніколи не знали, що буде завтра. Такий самий звичай щоденного підрахунку доходів пан Міттал згодом запровадив серед менеджерів своїх підприємств.
Його батько Мохан ще у 50-х роках минулого століття заснував сталеварну фірму Ispat. Міттал-молодший після здобуття в університеті Калькутти диплому фахівця в комерційній та бухгалтерській справах (1970 р.) продовжив батьківську справу — відкрив перший сталеливарний завод у Калькутті та наступний — у Бенгалуру. Але якби він діяв батьківськими методами, то й надалі був би успішним бізнесменом лише в масштабах своєї країни. Лакшмі ж розвинув свій бізнес до гігантських розмірів передусім завдяки вдалим махінаціям на міжнародних ринках та біржах. Оскільки виробництво сталі в Індії наштовхувалося на невигідні законодавчі обмеження та оподаткування, то 1976 року Міттал за сприяння батька переніс виробничу й бізнесову діяльність до Індонезії, де організував компанію Ispat Indo. На той час йому виповнився лише 21 рік.
У намаганнях знайти вигідніші умови для бізнесу та придбати щось цінне за невеликі гроші у 1989 році він потрапив до Тринідаду і Тобаго, де велика державна металургійна компанія Iscott перебувала в такому занепаді, що давала щоденні збитки в 100 тис. доларів. Міттал бере це збиткове державне підприємство в лізинг (оренду), проводить на ньому значну структурну реорганізацію, переобладнує за останнім словом сучасних технологій — і вже через рік воно дає прибутки. І саме з Тринідаду розпочалося десятиліття стрімкої міжнародної експансії індуса.
Заснована ним компанія LNM через дочірні компанії з іменем Ispat отримувала у свою власність чергові металургійні комбінати в Мексиці (1992), Канаді («Сідбек-Доско», 1994), Німеччині («Гамбургер стальверке», 1995), Казахстані (Карагандинський комбiнат 1995), Ірландії («Айріш стіл»), Польщi.
Мітталова компанія має свій власний океанський флот, який може доставити її продукцію у будь-який куточок світу.
Стратегія Міттала — скуповувати майже за безцінь збанкрутілі державні підприємства в країнах із дешевою робочою силою та сировиною — виправдовувала себе майже завжди. Втім його також важко назвати стерв'ятником, який наживається на чужій біді. Наприклад, 1992 року він придбав за 220 мільйонів доларів мексиканський металургійний комбінат «Сікарста», який перебував на межі банкрутства. Уряд Мексики за десять років до цього вклав у будівництво «Сiкарста» 2 мільярди доларів. Ніби приклад зухвалого здирництва? Так. З іншого боку, без втручання індійського магната підприємство збанкрутувало б, а всі його працівники втратили б роботу. Міттала в цьому випадку важко звинувачувати в аморальній «прихватизації», оскільки після придбання комбінату він на півроку переїхав жити до Мексики і особисто розробляв плани реконструкції підприємства з метою зробити його прибутковим.
Лакшмі Міттал здійснив у сталеварній промисловості приблизно те ж, що Білл Гейтс та його фірма «Майкрософт» — у галузі комп'ютерних технологій. Міттал і сам без зайвої скромності говорить: «Я звик думати про себе як про Білла Гейтса Індії». Більшість підприємств, які потрапляють до рук Міттала, нарощують виробництво середніми темпами 25 відсотків упродовж кожного з перших п'яти років перебування у його власності.
Попри те, що в Тринідаді й Тобаго Лакшмі Міттал мав більш ніж сприятливі умови для ведення бізнесу, але він усвідомлював, що великі гроші можна робити лише у великому фінансовому центрі, хай навіть за умов більш жорстких обмежень та під пильним оком закону. У 1995 році штаб-квартиру фірми було перенесено з Індонезії до Лондона. Лакшмі Міттал вважає саме це місто фінансовою та бізнесовою столицею світу. І саме в британській столиці найяскравіше засяяла зірка Міттала.
У 2000 році британська газета «Санді таймс» оцінює його статки сумою в 2,2 млрд. фунтів стерлінгів, з якою він посідає четверту сходинку в списку найбагатших британців. Та у всіх бувають злети і падіння. У наступному списку газети в березні 2001 року Міттал «сповзає» на 17-те місце. На загальмуванні його бізнесу (і прибутків) мали вплив як загальні тенденції у світовій економіці, так і нерентабельність окремих підприємств його групи. У серпні 2001-го індус закриває металургійний комбінат «Айріш стіл» фірми Ispat в Ірландії, оскільки місячні збитки там сягнули 750 тис. фунтів стерлінгів на місяць. Варто зазначити, що Міттал купив «Айріш стіл» за символічний один фунт, виплатив багатомільйонні борги цього підприємства і вклав у його модернізацію сотні тисяч фунтів. Але і в його практиці бувають несподівані «проколи»...
Утім магнат відразу ж компенсував втрачене більш ласим шматочком. У листопаді 2001 року він умовив уряд Румунії сприяти йому на аукціоні з продажу найбільшого державного металургійного комбінату «Сідекс». Ця угода мала трохи недобрий запах з огляду на те, що відповідну «роботу» з урядом Румунії в лобіюванні інтересів Міттала провів прем'єр-міністр Великої Британії Тоні Блер.
Великий бізнес і велика політика є нероздільними, бо їхня взаємна любов грунтується на взаємній вигоді. Шкода, що часто вона не на користь звичайному люду та малому і середньому бізнесу. Лакшмі Міттал не зміг би розбудувати свою імперію з маленького родинного бізнесу в Калькутті до найбільш динамічної сталеварної компанії світу без допомоги відомих та впливових людей. Iз самого початку він уміло використовував стратегію «готівка за впливи», зазначає Бі-Бі-Сі. Завдяки підтримці впливових людей він випереджав представників середнього бізнесу у змаганнях за найбільш ласі об'єкти. Не завжди в цьому контексті йдеться про політичне лобі. Скажімо, в рідній Індії Міттал користується підтримкою кіномагната Кішора Лулли. Але головну роль відіграють усе ж політики. У Британії — прем'єр-міністр Блер та його Лейбористська партія.
На початку 2002 року на Островах вибухнув скандал, який називали «Гарбиджгейт» («Сміттєгейт»), або ж «Мітталгейт». Британські ЗМІ з'ясували, що Лакшмі Міттал переказав на виборчу кампанію Лейбористської партії 125 тис. фунтів стерлінгів. Як можна здогадатися, не з великого захоплення лейбористськими ідеями. Місцева преса рясніла заголовками з одним запитанням: «Хто кому допомагає?!». Тепер преференції уряду Тоні Блера для компанії «Міттал стіл» не є таємницею. Як і розмір його вливань у фонди Лейбористської партії: останнє цьогорічне надходження від Міттала становить аж 2 мільйони фунтів стерлінгів. Відомо, що Міттал та Блер багаторазово мали приватні зустрічі.
Лакшмі Міттал публічно незмінно декларує свою любов до Великої Британії, хоча зберігає за собою індійське громадянство. «Відданий син» двох країн у 1998 році організував весілля свого сина Адітьї в Меморіалі перемоги міста Калькутта. «Перемога» в даному випадку означає звільнення Індії від британського колоніального правління. Того ж року він гучно відзначив в Індії день народження своєї доньки Ванiшi на позиченій йому з цієї нагоди вже згаданим кіноділком Луллою велетенській яхті.
Та все ж і Британія Мiтталу вже не чужа. Ймовірно, Лакшмі надовго пустив коріння на берегах Туманного Альбіону, оскільки відразу після переїзду до британської столиці придбав за 9 мільйонів фунтів один із найкращих особняків Лондона, розташований на Бішоп-авеню в облюбованому британськими ЗМІ розкішному районі Хемпстед на півночі столиці. Будинок настільки відомий, що навіть не має нумерації, а пошту до нього доставляють за адресою: Лондон, Літній палац. До речі, власниками двох сусідніх будинків є султан Брунею та король Саудівської Аравії.
У квітні 2004 року Міттал організував для себе чергове гніздечко в Кенсінгтон Пелес Гарденз — нібито найдорожчому будинку Лондона і світу. Цю нерухомість із 12 спальнями Лакшмі придбав за 70 млн. фунтів стерлінгів, тобто 127 млн. доларів.
Свого часу Міттал мав у власності будинок у Гонконзі, який продав у 1997 році за 62,7 млн. доларів. На той час цей дім фігурував у Книзі рекордів Гіннесса як найдорожчий у світі.
Невідомо, чи пан Міттал взяв до уваги висловлене ще 10 років тому в інтерв'ю британському тижневику «Економіст» застереження його батька Мохана, який філософськи зауважив: «День, коли ти стаєш відомою публічною особою, стає першим днем твого падіння». А про Лакшмі, як і про кожну всесвітньовідому зірку, відомо досить багато.
Як і більшість світових магнатів, він є дуже дисциплінованою людиною. Щодня Лакшмі виділяє одну годину заняттям своєю улюбленою йогою, намагається стільки ж часу виділити плаванню у своєму критому басейні.
Зараз він дуже рідко виїздить за кордон, так що відвідини українського конкурсу з продажу «Криворіжсталі» стали одним із рідкісних винятків.
Дружина Лакшмі Міттала — Уша — рідко з'являється на публіці. Їхнiй 29-річний син став третім із покоління Мітталів у сталеливарному бізнесі. Він працює в компанії батька й брав участь у купівлі Криворізького меткомбінату. 24-річна Ваніша, випускниця Лондонської школи східних та африканських студій, минулого року отримала від тата посаг у сумі 60 млн. доларів (вінчалася вона у Версалі, замку французьких королів, а сам шлюб відбувся у замку XVII ст. за 55 км від Парижа, який вважають найкрасивішим у Франції). На початку цього року Міттал розпочав зводити для дочки гніздечко вартістю кілька мільйонів фунтів стерлінгів. Дім спроектували найкращі архітектори з Індії та США, а під час будівництва використовують матеріали з багатьох країн світу.
Та рука Міттала вміє давати не лише своїм. Магнат є активним філантропом і членом багатьох благодійних фундацій. 1998 року при його компанії було засновано LNM Group Foundation, завданням якого є надавати допомогу бідним людям, особливо в Індії. Але не лише там. Фонд, зокрема, надав допомогу в поліпшенні енергопостачання та системи опалення в казахському місті Теміртау. Інший фонд LNM Group Scholarship Program спільно з Лондонською школою економіки роками допомагав у навчанні студентів та їхньому наступному працевлаштуванні у тих країнах, де Міттал має свої підприємства.
«Сталевий магараджа» також є членом наглядових рад кількох британських та американських університетів.
Ніхто до сьогодні не знає ні її точної дати народження, ні приблизного року смерті, ні місця поховання. Не дійшло до нашого часу і жодної фотографії чи портрета письменниці, оскільки вона не мала власних дітей і внуків, які могли б зберегти для історії подібні свідчення. >>
Тарас Шевченко прожив коротке і тяжке життя. Він помер у 47 років, з яких 24 припали на кріпацтво, 10 — на заслання і лише 13 років поет був порівняно вільною людиною. >>
Наближається 155-та річниця з дня народження мецената Євгена Чикаленка. Чикаленко п’ять років добивався дозволу царської цензури на видання своїх україномовних книжок, оплачував гонорари Бориса Грінченка і допомагав хворому Іванові Франку, уже сам бідуючи. >>
Королеві Великої Британії Єлизаветі ІІ 21 квітня виповнюється 90 років. За традицією, день народження королеви святкується двічі на рік, тому майже увесь 2016-й у Британії вважається ювілейним. Без сумніву, Єлизавета ІІ на цей час є найвідомішим монархом світу. >>
Нещодавно в Музеї шістдесятництва відкрилася виставка «Він бачив крізь час», присвячена видатному історику, культурологу, філософу, археологу, громадському діячеві — Михайлу Юліановичу Брайчевському. Лише найближче оточення вченого знало його ще й як неабиякого поета та художника. >>
Жива легенда стверджує — допоки Оранта молитиметься за Україну в Софії Київській — незнищенним буде український дух, український народ. Тому й, певно, жодна нація цього світу не має такого сузір’я видатних жіночих постатей, які творили національну та світову історію, зупиняли світове зло, ставали символами незламності людського духу та проривного пасіонарного чину в найкритичніших для народу буревіях історії… >>
