«Гроші на двох», а задоволення від одного

      Як пише офіційний сайт голлівудської картини «Гроші на двох» (режисер Д. Дж. Карузо), сценарист фільму Ден Джилрой («Конвоїри», «Втікач») давно хотів написати історію про спорт, а щоб вона не була гумово-штучною, взяв факти з життя. Реальний баскетболіст Брендон Лінк із команди UNLV, який, пошкодивши коліно, почав працювати на телефоні, а тоді відкрив у собі здібності прогнозиста і зробив фантастичну кар'єру в нью-йоркській консалтинговій фірмі, став прототипом головного героя драми «Гроші на двох» футболіста Брендона Лейна (Метью МакКонах'ю). А його візаві — акула бізнесу, найуспішніший нью-йоркський букмекер, людина з калькуляторами в очах — модульна фігура для будь-якої голлівудської драми: типовий поганий дядько із капіталістичного суспільства споживання. Але обережніше зі злодіями і добряками, позитивними і негативними героями, коли йдеться про великих акторів. Аль Пачіно в ролі диявола-спокусника, власника найбільшої спортивної консалтингової фірми, не залишає своєму партнеру по кінематографічному спарингу ніяких шансів на співчуття, настільки його особистісна палітра ширша, діапазон почуттів глибший, а фарби для «розмальовування» Уолтера Абрама яскравіші за скелет ролі. Подібну ситуацію Аль Пачіно уже обігрував у «Ароматі жінки» — зневірений у людях, цинічний, холоднокровний дорослий чоловік і м'який, чистий, наївний і довірливий юнак, який перевертає світогляд переконаного скептика і змушує дивуватися чудесам. Але всоте — як уперше.

      Історія Брендона Лейна показана досить динамічно — ось хлопчик займається спортом із батьком-спортсменом, якого він обожнює. Їм добре вдвох, вони щодня тренуються, хлопчик робить усе, щоб заслужити батьківську похвалу і ... стримати його від розриву з сім'єю. Але Лейн-старший таки залишає дружину і двох синів, Лейн-молодший важко це переживає, а в житті вибирає те, що заклав батько, — спорт.Ось він — успішний футболіст, що звик перемагати, його життя — це поле і спортзал, та травма коліна все перекреслює. Екс-чемпіон влаштовується у провінційну контору, де по телефону прогнозує результати футбольних матчів і отримує свої жалюгідні десятидоларові папірці, а по пошті в цей час йому приходять інші — відмови з усіх футбольних клубів. Життя нудне і одноманітне, поки його марудну плинність не пронизує телефонний дзвінок із Нью-Йорка. Букмекер із Манхеттена пропонує назвати суму і поставити там будь-яку кількість нулів — зарплата, а також скористатися авіаквитком до Нью-Йорка, щоб розпочати нове життя, бо він помітив у цьому хлопцеві рідкісний дар — угадувати результати 80—85% спортивних змагань, і головне — талант перемагати. Брендон Лейн зачарований елегантністю розкоші, запахом великих можливостей, його кучерява голова паморочиться від легкого заробітку і красивого життя. До речі, від свого імені треба відмовитися, каже Уолтер Абрамс, для телешоу більше підходить Джон Ентоні — «золотий хлопець» Манхеттена в костюмі за тисячу доларів, із самовпевненою посмішкою і правильними прогнозами. Дзвінки батька, який просить грошей у багатого синка, ми теж відсікаємо — ніщо не повинно псувати настрій нашій курці, що несе золоті яйця. Кожного вечора Джон вгадує 80% результатів матчів, у нього з'являються найбагатші клієнти, яких він змушує робити божевільні ставки, він тіснить інших зірок у конторі Абрамса, але переграти свого шефа не так просто.

      Звісно, картина не обійшлася без любовної лінії, актриса Рене Руссо чудово зіграла вродливу і терплячу дружину Абрамса, а підозри героя Аль Пачіно щодо почуття між дружиною і його новою зіркою покликані «приперчити» історію. Утім, як би не билися сценаристи і актори, у мене все одно було враження моновистави — герой Аль Пачіно діяв у запропонованих обставинах: успіх, поразка, ревність, жаль, азарт, сум, а решта акторів, як статисти, подавали репліки Маестро.

      Врешті, мораль картини примітивна і прогнозована — не бабло перемагає зло, а якраз навпаки — добро. Джон Ентоні знову стає Брендоном Лейном, і тільки тоді до нього повертається дар вгадувати результати матчів, а він, у свою чергу, повертається в рідне містечко — до мами, до брата і працює дитячим тренером. А злому карабасу — Абрамсу дружина і учень дали урок любові й дружби, на які він не розраховував. І неважливо, з яких мотивів народний артист Сполучених Штатів Аль Пачіно погодився зіграти в цій картині з сиропним хепі-ендом — гонорарних, марнославних чи інших, зробив він це блискуче. Як завжди.