Голова Державного комітету України по земельних ресурсах Микола Сидоренко: Хто виграє, а хто програє в азартній грі з Держкомземом — покаже час

      Прихід Миколи Сидоренка, народного депутата з «Нашої України», на посаду керівника Держкомзему був знаком того, що комітет залишиться окремою установою, що його не поділять Мінагрополітики та Мінекології, як планували раніше. «Основні завдання Держкомзему тепер — виправити те становище, яке створили за минулі десять років, — розповідає Сидоренко в інтерв'ю  «УМ». — Наприклад, поняття земельної реформи звузили до аграрної. Дійсно, аграрний сектор займає велику частину, але підпорядкувати земельні ресурси МінАПК — значить закласти внутрішні протиріччя, бо не зрозуміло, хто має управляти землями несільськогосподарського призначення». Із головою такого важливого відомства ми розмовляли і про скандали навколо приватизації земель, і не тільки...

Держкомзем і Мін'юст знайдуть спільну мову

      — Це все одно, що забрати 20 мільйонів гектарів несільськогосподарських земель з-під нагляду держави?

      — Так. Приблизно 20 мільйонів гектарів земель несільськогосподарського призначення пропонують підпорядкувати місцевим органам самоврядування, створивши «комунальні кадастри». Наприклад, якщо Київ не побажає, щоб хтось втручався в земельні відносини, які здійснюються в місті (як правило, з численними порушеннями), то його керівники й виступатимуть за створення «Київського кадастру» і Державного кадастру не визнаватимуть. За прикладом столиці подібні питання починають порушувати й інші великі міста України. Але моє завдання — проводити єдину державну земельну політику, яка базується на єдиному державному земельному кадастрі та Земельному кодексі України.

      — Не так давно Верховна Рада розглядала проект закону «Про державний земельний кадастр», який мав урегулювати ці моменти. Чому його відхилили?

      — Серед депутатів є багато землевласників, яких закон не радує, бо легалізує земельні відносини, прив'язує конкретну людину до кожної земельної ділянки, наводячи порядок з обліком. На цей час значно зросла роль державного земельного кадастру, який є інформаційною базою для ефективного управління земельними ресурсами, ведення земельної статистики, землеустрою, регулювання земельних відносин, підтримки податкової та інноваційної політики держави щодо становлення та розвитку ринку землі, обгрунтування розмірів плати за землю тощо.

      — Однією з причин непідтримки Закону «Про державний земельний кадастр» вважають суперечку Держкомзему з Міністерством юстиції з приводу того, як і хто має реєструвати земельні ділянки...

      — Це питання врегульовано Законом «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень». Ним визначено, що держателем Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно є Державний комітет України з земельних ресурсів, який забезпечує створення і функціонування цього реєстру. Але є певні сили, і в Мін'юсті також, які намагаються протидіяти запровадженню вимог цих законодавчих актів.

      Так, я знаю, що теперішній міністр юстиції Сергій Головатий, коли був депутатом, голосував за цей закон. Він — юрист дуже високої кваліфікації і один з небагатьох в Україні, хто здатен адаптувати наше законодавство до європейського, тому скоро суперечка між Держкомземом і Мін'юстом має зникнути — ми знайдемо спільну мову.

Ніщо не обійде фахівець Держкомзему

      — А чи Держкомзем якось причетний до скандалів, пов'язаних із приватизацією земель у Київській області?

      — Я не можу однозначно сказати, чи хтось із працівників Держкомзему мав до них відношення. Прямих сигналів до мене не надходило. Але я думаю, що більшість працівників Держкомзему були про це проінформовані.

      — Тобто все робили не без узгодження з ними?

      — Не такі в Київській області землевпорядники, щоб зробити щось, що обійшло б фахівців Держкомзему.

      — Кажуть, що на Київщині діє мораторій на будь-які операції з землею. Це правда?

      — Дійсно. Тимчасовий мораторій був встановлений наказом Держкомзему України на забезпечення виконання завдань, визначених протокольним рішенням Комісії з перевірки додержання вимог законодавства, реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин, використання та охорони земель. Стосувався він органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування щодо утримання їх від прийняття рішень з питань вилучення і надання земельних ділянок до кінця червня 2005 року. Але мораторій діяв не тільки в Київський області, а в усій державі.

      — А зараз?

      — Зараз немає офіційно ніяких заборон. Я думаю, що «губернатор» Київщини міг утримати мораторій через недовіру до тих, хто залишився працювати. Тобто в якійсь мірі такі заборони могли бути. Ви ж знаєте, що в Київській області зараз переглядається порядок вилучення і надання земельних ділянок. З одного боку, є вимоги Кабміну про спрощення порядку проходження документів, а з іншого — треба не допустити розбазарювання і зловживань.

      — А які найтиповіші порушення в Київській області?

      — Думаю, що виокремлювати тільки Київщину не можна. Аналогічний почерк є в Криму і в інших областях. І не на всій Київщині. Є приміські райони, такі як Бориспільський, Вишгородський, Броварський, де виявлено грубі порушення земельного законодавства. В більшості випадків це неправильне трактування і зловживання своїми повноваженнями з боку працівників органів місцевого самоврядування.

      — Але ви ж казали, що вони самі цього б не робили. Мабуть, діяла певна система?

      — Я не хотів би говорити, що це вже система. Але казати про поодинокі порушення теж не можу, бо вони мають спільні характерні риси.

      — Тобто діяла тільки одна схема?

      — Ви ж розумієте, що голови сіль-ських, районних та міських рад між собою певним чином спілкувалися — проводили семінари, наради, ділилися досвідом. Окрім того, попередній владі такий стан речей був вигідним, тож вона і створила умови, які сприяли розбазарюванню земель, що призводило до порушень.

      Ви подивіться, що сьогодні і в Києві, і в Київській області основна проблема — це доступ до місць загального користування, до берегів водойм і річок. Спробуйте приїхати на Десну сьогодні «дикуном» — не пройдете, бо скрізь усе приватне.

      — Ці ділянки вже приватизовані назавжди? Чи буде якась «реприватизація» берегів?

      — Я цю проблему взяв під особистий контроль, і ми шукаємо вихід. Адже у цих земель є власники, які ними розпоряджаються і мають правоустановчі документи. Тобто їх права захищені Конституцією України, яка гарантує право власності на землю, але це право набувається і реалізується винятково відповідно до Закону. Отже, питання реприватизації повинно вирішуватися лише в судовому порядку.

      Я можу подавати свої варіанти вирішення, але процедура прийняття їх як нормативних чи правових актів може бути досить складною. Зараз же я вимагаю від своїх підлеглих, щоб вони ні під яким тиском не погоджували ніяких незаконних рішень про виділення землі.

      Але є й маса кричущих порушень — наприклад, самозахвати, коли берег ріки застовпили, огородили і доступу до нього немає. У такому випадку потрібна не реприватизація, а просто приведення у відповідність до норм чинного законодавства.

      — А якщо землі виділені незаконно, за рахунок санітарної зони водойм, то їх можна повернути державі назад?

      — Дійсно, Земельним і Водним кодексами України встановлено, що уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони від забруднення встановлюються прибережні захисні смуги.

      Слід зазначити , що незважаючи на те, що у відповідності до Закону такі прибережні захисні смуги були встановлені землевпорядною технічною документацією та нормами Закону, їхнє використання здійснюється без урахування встановлених обмежень, порушуючи земельне і водне законодавство.

      Щоб оголосити ці території місцем масового відпочинку, місцева влада повинна створити відповідні умови — поставити охорону, оплатити службу порятунку на воді, стежити за дотриманням порядку. Хоча можна було б знайти комерційні структури, які надавали б ці послуги на платній основі, а частину грошей віддавали б на облаштування тих самих пляжів, забезпечення служби порятунку та охорони цих об'єктів.

      — До речі, у вас є Земельна інспекція, як ви вважаєте, чи потрібна вона Держкомзему нині?

      — Досі інспекція була кишеньковим органом голови Держкомзему та місцевих органів державного управління. Тому ми зараз робимо все, щоб змінити систему її роботи і керівника, який упевнено хворіє уже другий місяць.

      Дієва інспекція Держкомзему нині конче потрібна. Якби не було порушень, і ми жили у законослухняному суспільстві, то лише за таких підстав можна було б думати про її трансформацію. Бо саме земельні інспектори повинні контролювати додержання вимог земельного законодавства щодо надання і використання земель.

Приміщення Держкомзему займає офіс Партії регіонів

      — Миколо Яковичу, а чому Держкомзем, як ви кажете, «живе на Жулянах», а не в центрі Києва, як раніше?

      — Це найцікавіша історія. Взагалі-то юридична адреса Держкомзему — Музейний провулок, 12. Там є мій кабінет. Я навіть раз у ньому був — 30 хвилин за весь час мого призначення.

      Ця будівля рішенням Кабінету Міністрів закріплена за Держкомземом. Але колишній Прем'єр Віктор Янукович сказав пану Даниленку (попередньому голові Держкомзему. — Авт.) з'їхати, бо треба було приміщення для офісу Партії регіонів. Тому площі, які належать Держкомзему, і по сьогоднішній день безпідставно зайнято під офіс партії Януковича.

      — А у вашому кабінеті хто сидить?

      — Мій кабінет не зайняли. А ті поверхи, в яких знаходилася земельна інспекція, тобто одне крило третього поверху, залишили за Держкомземом, щоб зробити вигляд, нібито нічого не порушили. А решту площ віддали під партійний офіс. Я неодноразово звертався до попереднього уряду з листом, щоб це питання врегулювати. Але мені не відповіли. Тому й розташовуємося тут, в Інституті землеустрою, «на квартирі», яку ми, виходить, анексували, бо не платимо за оренду.

      — Чи є шанси, що ви нарешті повернетесь у стару будівлю?

      — У мене була зустріч iз новим віце-прем'єром, який курирує Держкомзем, Юрієм Мельником. І я вже передав йому лист iз проханням привести цю ситуацію у відповідність до розпорядження Кабміну чи відмінити це розпорядження.

В Україні 82 населених пункти не мають мап

      — Кажуть, що зараз Держкомзем працює за картами 1942, 1963 років, бо немає новіших. Чи це правда?

      — В даний час відсутній планово-картографічний матеріал, який би відповідав вимогам сьогодення та задовольняв би сучасні вимоги щодо ведення державного земельного кадастру та реєстрації земель. Тому місцевим органам земельних ресурсів нічого не лишається, як користуватися застарілими матеріалами. І це не просто правда — це сором. В Україні є 82 населених пункти, які взагалі не мають ніяких планово-картографічних матеріалів!

      — Тобто їх узагалі немає на карті, чи як?

      — Ні, вони є, ведеться облік земель цих населених пунктів, але планово-картографічні матеріали відсутні. А якщо немає карти, то немає можливості вести сучасний достовірний облік земель, оподаткування та здійснення будь-яких трансакцій, пов'язаних із землею.

      — Але ж ми працюємо за якимись картами. А ті, що продаються на «Петрівці» (книжковий базар у Києві. — Авт.), — не точні карти?

      — Це просто картинки. Для того щоб скласти сучасні карти, треба виконати комплекс робіт, пов'язаних з оновленням та складанням нових планово-картографічних матеріалів. Для прискорення цих робіт та підвищення їхньої якості в сучасних умовах використовується аеро- та космічні зйомки, на обробку яких витрачається певний час і кошти. Раніше, щоб обробити одну область, необхідно було інколи до трьох років.

      — Тобто років через 10 ми будемо сучасні карти мати?

      — Ні. Ми повинні мати їх значно раніше — шляхом упровадження новітніх інтенсивних технологій.

      Але це завдання не тільки Держкомзему. На мою думку, треба об'єднати геодезистів і «земельників».

      Я планую затвердити спочатку відділ, а потім — Управління геодезії і картографії в складі Держкомзему. Виходячи з цього, своїм першим радником оформив радника з проблем геодезії і картографії.

Бланки для держактів є

      — Певний час були проблеми з видачею державних актів на землю через відсутність бланків. Зараз ви можете сказати, скільки реально їх видано?

      — Зараз є 9 мільйонів 350 тисяч громадян, які вже отримали державні акти на право власності на земельну ділянку. Серед них 5 мільйонів 550 тисяч громадян, які замінили сертифікати на земельну частку (пай) на державні акти (це 81,8 % від тих, хто має на це право) та 3 мільйони 800 тисяч громадян, які оформили своє право на приватизацію земельних ділянок, тобто 27,9 %. Сьогодні немає підстав говорити про відсутність бланків державних актів. Цю проблему створили, щоб отримувати гроші на дефіциті.

      — Тобто казали: «Давайте 300 гривень, і ми знайдемо для вас бланки»?

      — Ще більше. У містах ціни доходили до 600—700 гривень за бланк. А досягали цього просто: є ліцензовані структури з видачі держактів, і вони на вході пишуть, що працюють тільки два дні на тиждень по дві-три години на день, а насправді працювали щодня! Та ми поламаємо цю схему дуже швидко.

      — Як?

      — Ми маємо право змінити регламент роботи цих структур. Попередимо суб'єктів підприємницької діяльності: хто в триденний термін не встановить восьмигодинний робочий день у всі будні дні, у того заберемо ліцензію на виконання землевпорядних та землеоціночних робіт за порушення ліцензійних умов.

      — Ще було багато проблем із самою оплатою послуг землевпорядників. Досі існує обмеження — не більше 85 гривень за державні акти на власність на ділянку землі сільгосппризначення, яке встановив ще Кучма. Потім Анатолій Даниленко начебто своїм наказом зменшував вартість виготовлення акта до 63 гривень. Але реально люди здебільшого платили по 300—400 гривень.

      — Згідно з Указом Президента визначена плата за виготовлення державного акта взамін сертифіката на земельну частку (пай) у розмірі до 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто до 85 гривень.

      — Державні акти мають бути видані до кінця 2005 року. Ви встигнете?

      — У відповідності до доручення Президента України передбачено до кінця року завершити роботи з видачі державних актів громадянам взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай).

      За інформацією, що надходить з регіонів України, є громадяни (близько 2%), які не можуть та не бажають оформляти державні акти на право власності на земельну ділянку. Є й ті, що виїхали за кордон. Але попри наближення завершення терміну ніхто не постраждає, і ті, хто виїхали, права на держакти не втратять, бо сертифікат підлягає обов'язковому обміну на держакт. Просто можуть змінитися умови видачі актів, ціна їх виготовлення. Тому хто виграє, а хто програє в азартні ігри з Держкомземом, — покаже час. Але ті, що міняють зараз, — не програють, це точно.

      — А як ви ставитеся до продовження мораторію на продаж землі сільгосппризначення до 1 січня 2008 року?

      — Я підтримую думку про мораторій, хоч раніше і був проти. Мораторій варто знімати лише тоді, коли буде створено нормативну базу. Селянин повинен знати, що лише через аукціон він може продати свої землі, щоб його в черговий раз не «прокинули».

      Щоб захистити землевласника, сьогодні нам потрібно прийняти цілий пакет законодавчих документів. Приблизно до третього кварталу наступного року ми приймемо необхідні закони, а до кінця 2006 року доопрацюємо і запровадимо спеціальний закон «Про ринок землі» і аж тоді розпочнемо операції із землею сільськогосподарського призначення.

      А зараз наш обов'язок — пояснити, що ті юридично-правові угоди стосовно розпорядження правом на пай, які були укладені з порушенням вимог діючого законодавства, будуть визнані недійсними.

      Адже, як правило, угоду підписували ті, хто ще не мав держакта, тобто практично не був власником цієї землі.