Публікація в «УМ» від 21 вересня «Пісня в штрафмайданчику» розставила чимало крапок над «і» у питанні нецільового використання головної критої спортивної арени України. Нагадаємо, що наприкінці того матеріалу питання було звернене вже не до «ворога» баскетболістів і хокеїстів — директора Палацу спорту Віктора Ткаченка, а до заступника голови Фонду держмайна Олександра Капцова та керівника Держкомспорту Валерія Борзова, які в 1992 році віддали цю споруду за «смішні гроші». Громадськість запитує, хто винен? Свого часу віце-прем'єр (тоді ще) Микола Томенко повідомляв «УМ», що домагатиметься відновлення справедливості, тобто повернення Палацу в спортивне лоно, через суди; вивчало «прихватизаційні» документи і профільне Міністерство. У багатьох склалося враження, що розв'язання проблеми полягає у передачі Палацу спорту в державне управління, тим більше що реприватизаційні настрої у суспільстві вельми популярні (хоча Палац спорту лише орендують). А тут ще й нове загострення: при тому, що під дахом головної критої арени тривають виставки й концерти, Федерація хокею Білорусі погрожує виключити київський «Сокіл» зі свого чемпіонату, якщо українська команда не проводитиме домашні матчі в Палаці спорту... Відтак «УМ» звернулася до директора ЗАТ «Палац спорту» Віктора Ткаченка насамперед із наміром «постояти за хокей», а ще — з'ясувати до кінця стан справ у «бухгалтерії» орендарів.

В Україні все ще продовжують відзначати історичний вихід національної збірної до фінальної частини головного футбольного форуму чотириріччя. Черговим приводом нагадати про такий приємний факт став півтораденний візит до Києва голови організаційного комітету чемпіонату світу-2006 Франца Бекенбауера.