Привіт із планети фотографів

      World Press Photo, безсумнівно, — один із найяскравіших міжнародних проектів, від якого щороку отримуєш не тільки естетичне задоволення, колосальне чуттєве збурення, впорскування адреналіну, а й доста корисної інформації. Скажімо, як на мене, одна з найдосконаліших фотографій — світлина американця Крісана Джонсона (2-га премія за одиночні фото повсякденного життя) — стане прикладом для фотографів-початківців і експозиційною єдністю, і поєднанням репортажності та екзотичності. На фото бачимо молоду жінку з Німецького баптистського братства, яка грає в баскетбол на фермі своїх батьків в Огайо. Члени братства не мають доступу до інтернету, телебачення та музики, не користуються машинами та електрикою. Відтак спорт відіграє в їхньому житті важливу роль.

      Загалом же фотороботи (як окремі знімки, так і серії) оцінювалися в 10 категоріях. У своїх оцінках журі керувалося актуальністю вибраної теми та високою культурою кадру, підходило з точки зору естетичних і професійних принципів.

      Актуальною відтак цього року стала екзотика: на фото майже немає Європи (нудно жити?), зате дуже багато африканських людей та азіатів — вони зображені переважно в голоді, розпачі або з традиційними розписами на тілах. Цікаво, що перші двi зали присвячені політичним подіям. Багато хто з призерів працює в найбільших світових агенціях новин, фотографує у гарячих точках і зараз нагадуює нам про те, чим жила планета минулого року. А друзі-фотографи розповідають, що більшість цих фото уже бачили — якщо не у спеціалізованих виданнях, то на перших шпальтах відомих ЗМІ, які облетіли мало не весь світ.

      Заходиш у залу, а насправді пірнаєш у криваве море без аквалангу: розпластана на піску жінка з однієї  індонезійської провінції, які були найближче до землетрусу, що викликав гігантські хвилі цунамі. Гаїтянський хлопчик-мародер iз Порт-о-Пренсі, тримаючи шмат сирого м'яса, злякано сторониться когось за спиною фотографа (Шол Шварц, Ізраїль, 2-га премія за одиночний знімок екстрених новин) — когось сильнішого, а може, голоду. У цього ж фотографа є ще один бездоганний знімок (3-тя премія за одиночне фото людей у новинах) — гаїтянська мати стоїть поруч зі своєю мертвою дитиною у тимчасовому морзі. Лікарня була закрита з того часу, як повстанці виступили проти президента Арістида. Немовля народилося одразу після початку бойових дій і не отримало кваліфікованої медичної допомоги. Як опишеш материнський біль словами? Її позу, в покорі схилену голову на кисть руки і напіввідкриту кришку дитячої труни?

      У наступних залах — спорт (Рені Джонс — США, 3-тя премія за одиночний знімок спортивного нарису — сфотографував восьмирічного хлопчика Джеммі Кейтса з Мінесотти, який зайняв четверте місце з чотирьох під час виступу на першому у своєму житті турнірi з боротьби. Уявіть обличчя дитини...), мода (австрієць Адольф Сейланд повісив між грушевим цвітом на одній прямій сарафан від Марка Джейкоба, шифонову сукню від Олександра Мак Квіна та шовкову — від Макс Мара. І якщо ви не пам'ятаєте, як пахне груша, то досить лише подивитися на фото), традиції (жінки фермерського поселення Чурубамба у Перу грають у футбол), але в тому кривавому морі ти борсаєшся ще довго. І це не випадковість, куратор виставки голландка Елсбет Шоутен сама приїздить у кожну країну і будує експозицію.

       «Iз професійної точки зору журналіст чи фотокореспондент повинен дистанціюватися від об'єкта своєї роботи, — говорить «УМ» в.о. директора Центру сучасного мистецтва (ЦСМ) Юлія Ваганова. — Переглядаючи ці фотографії, розумієш, що дистанція зміщується, тому що в роботах дуже багато персонального. Фотографи живуть разом із об'єктами своєї зйомки, співчувають їм. Особливо це стосується так званих політичних фото».

       Дієго Голдберг, голова журі World Press Photo-2005, у вступному слові до цьогорічного каталогу написав, що «багато крові на фотографіях щороку. Це багатьох турбує — і недаремно. Але, на жаль, багато хто дивиться на ці фотографії, як на щось від нього далеке... Нам не подобається те, що навколо нас, отже, краще цього не бачити. Фотографії — це завжди двозначність, загадка. Це питання: що, де, коли, хто. А також, зрозуміло, чому. Ви не знайдете відповіді у самих фотографіях, вони слугують лише для того, щоб змінити ваш звичний погляд на речі».

      World Press Photo має декілька версій і одночасно з Києвом знімками кращих світових фотографів переймаються у Кракові. Приходьте, кому де ближче, подивитися вартує. У ЦСМ виставка триває до 6 листопада.

ДОВІДКА «УМ»

      World Press Photo — незалежна некомерційна організація, заснована в 1955 році у Нідерландах. Її основною метою є підтримка та поширення на міжнародному рівні робiт професійних фоторепортерів. Щороку правління World Press Photo запрошує фотографів з усього світу взяти участь у конкурсі, приймаючи знімки, які були зроблені протягом попереднього року. Світлини-переможці, відібрані міжнародним журі, з'являються у щорічному виданні і виставляються для показу у різних країнах під егідою фонду. На конкурс 2005 було надіслано 69 190 фотографій із 123 країн світу.