А білий лебідь на ставку...

22.10.2005

       Як запобігти проникненню смертельного вірусу-збудника на територію північно-східних та південних областей, а в разі виявлення вогнища захворювання мінімізувати наслідки для населення, — ці проблеми обговорювали у четвер в Одесі урядовці різних відомств, ветеринарні й санітарні лікарі, транспортники, митники та прикордонники. Скликав виїзну нараду провідних фахівців міністр агропромполітики Олександр Баранівський, який заявив на зустрічі з журналістами, що «загроза спалаху пташиного грипу стосується передусім населення регіонів, через які проходять традиційні міграційні маршрути перелітних диких птахів, у тому числі з ураженої смертельною хворобою сибірської тундри, до африканських країн».

      Буквально за десять кілометрів від українсько-румунського держкордону в одному із сіл повіту Тульча, як зауважив міністр, уже виник спалах захворювання. Не краща ситуація — і в румунському повіті Констанца. Найгірше, що птахи-носії вірусу H5N1, за даними британських спеціалістів, можуть спричиняти пандемію серед населення. Водночас, зауважив міністр, «якщо своєчасно вжити запобіжних заходів на державному рівні та поінформувати належним чином населення, не сіючи паніки, то ризик захворювання на пташиний грип можна істотно зменшити». Олександр Баранівський радить сільським жителям утримувати домашню птицю протягом найближчих тижнів у сараях, не допускати контактів гусей чи курей iз голубами та воронами, що часто гостюють на подвір’ях, і не випускати гусей і качок на місцеві ставки й інші водойми.

      Міністр наголосив, що «підприємства, які вирощують птицю промисловим методом, уже подбали про жорсткі заходи запобігання проникненню збудника пташиного грипу. Тепер справа — за селянами, що вирощують птицю, особливо водоплавну». Пан Баранівський нагадав, що навколо прикордонних румунських сіл Маліук та Чамурлія владні структури встановили потрійний санітарний режим з метою недопущення розповсюдження смертельного вірусу. Однак держкордон між населеними пунктами Румунії та України проходить по Дунаю, і заражені дикі птахи, що часто перелітають із водойми на водойму, можуть становити реальну загрозу для мешканців сіл українського Придунав'я.

      Як зазначали учасники наради, через територію України протягом року пролітають близько 9 мільйонів перелітних птахів. Зокрема, близько 3 мільйонів качок, півтора мільйона лиски, стільки ж голубів, мільйон куликів тощо, з-поміж яких найбільшу небезпеку становлять коловодні та водні перелітні птахи — гуси, лебеді, качки, які мігрують на південь із сибірської тундри і часом контактують на водоймах із домашньою птицею. Спеціалісти різних відомств зараз створюють «противірусний заслін» на транспортних магістралях, що ведуть в Україну з Румунії, Молдови та Російської Федерації: заборонено ввезення м'яса з регіонів, де виявлено спалах пташиного грипу, зокрема повністю закрито вітчизняні ринки від російських та румунських м'ясопродуктів, посилено ветеринарний контроль на прикордонних пропускних пунктах. У прикордонних районах, що межують із Румунією та Молдовою, заборонено полювання на дичину, оскільки внаслідок пострілів мисливців зграї диких птахів розлітаються на сотні кілометрів від тимчасових місць перепочинку й гніздування. У всіх прикордонних районах, які визнано загрозливими для спалаху пташиного грипу, почато активний моніторинг ситуації — хвору чи загиблу птицю запропоновано відразу знищувати.

  • Коли вона не працює...

    Дочка Шона Карра, більше відомого як зятя Юлії Тимошенко, трохи підпсувала «страждально–войовничий» імідж своєї непрямої «бабусі». Завдяки їй усі дізналися, що торік Юля Володимирівна непогано відпочила в Іспанії. А сайту «Таблоїд» стало відомо, що за свій кількатижневий релакс Тимошенко платила по 7 тисяч євро за добу. >>

  • На небезпечно малій висоті

    «Ти диви: тут як на авторинку, — двоє друзів роздивлялися літаки з парку «антонівської» авіакомпанії, що стояли в ряд один біля одного. — Напишемо внизу: не битий, не шпакльований, один господар...». >>

  • Смугаста, мов Тигр

    «Хобі, що стало стихійним лихом» — так називає своє захоплення прогнозуванням погоди відомий волинський журналіст і письменник Володимир Лис. Займається він цією справою понад двадцять років. Перший свій прогноз склав у 1989 році, й відтоді щороку тисячі людей у всіх куточках України чекають «погоди від Володимира Лиса». Хоч Володимир Савич попереджає, що прогноз він складає винятково для Волині, відтак його передбачення «діє» в радіусі 150 кілометрів. >>

  • Віщий бабак

    ...Густа завіса хмар над Гайдарами, що на Харківщині, і непримне мрячіння дрібного дощу принесли добру звістку. Новий український синоптик Тимко II не побачив учора власну тінь. Це означає, що весна в наших краях буде ранньою і теплою. Отже, зимі вже недовго залишилося... >>

  • Медові ріки на Дніпрових берегах

    Сьогодні цивілізований світ не хоче їсти цукор і лікуватися хімією — він повертається до тисячолітніх джерел життя і обирає... мед. На всіх континентах «нектар богів» стає рушієм харчового, сільськогосподарського, фармацевтичного, косметичного виробництва. Продукти бджільництва тепер в усьому — в помадах, хлібі, інгаляторах, жувальних гумках, мазях, вині... Україна у «медових справах» задніх не пасе: за виробництвом меду ми — перші в Європі й п’яті у світі. В нас прадавня культура бджільництва й надзвичайні економічні перспективи. Мед може і повинен стати світовим брендом української нації — таким як французький сир і вино чи російська горілка. І світ уже дав нам картбланш: у 2013 році до України з’їдуться на конгрес бджолярі з усіх куточків планети. Адже на цьогорічному всесвітньому форумі у Франції ми переконали усіх: Україна — медовий край. Як це відбувалося, бачила і «Україна молода». >>

  • Імітація навколо «саркофага»

    «Нове чорнобильське «Укриття» захистить Україну і світ!» Відтоді, як цей захоплений вигук пролунав над країнами і континентами, світ завмер в очікуванні небаченої конструкції завдовжки 257, завширшки 150 і у висоту — майже 110 метрів... Минув не один термін завершення будівництва цього дива, а нас як захищав, так і захищає від отих клятих радіонуклідів трохи підрихтований старенький саркофаг, зведений усього за півроку без зайвих гасел і обіцянок.
    Що ми зазвичай чуємо і читаємо про Чорнобиль? Безневинні сенсації на кшталт двоголових телят (трьох–чотирьох — потрібне підкреслити) чи одноголових самоселів, байки про мертве місто Прип’ять і дивне захоплення екскурсіями в епіцентр трагедії. Як і раніше колеги–журналісти, геройськи напнувши груди, з мікрофоном і блокнотом рвуться до зруйнованого реактора, аби й собі «засвітитися» в чорнобильській зоні... Вся ця екзотика була й буде. Ось тільки «за кадром», як завжди, залишаються досить делікатні соціально–економічні і фінансові проблеми Чорнобиля, які не такі показні на вигляд і надто складні для газетно–телевізійних матеріалів, а тим паче для сприйняття пересічними громадянами. До цих проблем докопатися не так просто, та й кому це потрібно? Не розпорошуючись на всі чорнобильські проекти, уважніше придивимось до найбільш «уживаної» теми останніх років — заплановане будівництво нового «Укриття», або НБК (нового безпечного конфайнменту). Ось перше–ліпше повідомлення з посиланням на члена групи радників ЄБРР із чорнобильського проекту, академіка Валерія Кухаря: «На жаль, усі плани досі не виконували, та є надія, що до 2012 року ми отримаємо «Укриття»–2»... >>