Вибач, князю!

      Легкий шок пережили патріотично налаштовані запоріжці, коли побачили минулих вихідних у Вознесенівському парку пам'ятник князу Святославу Хороброму. Хоча майже півроку вони «атакували» мерію, писали листи до різних інституцій, зокрема, й Президенту України Віктору Ющенку і тодішньому віце-прем'єру Миколі Томенку. Однак пам'ятник, який доктори наук Запорізького національного університету пани Турченко, Чабаненко і Білоусенко, голова обласної філії товариства «Просвіта» Тарас Шевченко та інші знавці історії називають глумом над почуттями українців, з'явився. Було б доста пропозицій, якби мерія оголосила прозорий конкурс, однак маємо... «данайський дар» від московського скульптора В'ячеслава Кликова (затрати української сторони з транспортування «шедевра» взяла на себе «Мотор Січ»).

      «Козаком на престолі» називав великого князя киівського Святослава Ігоревича (Хороброго) Михайло Грушевський, а Кликов зліпив майже легіонера Римської імперії. Святославу Хороброму на момент загибелі на запорізькій землі у 972 році було не більше 35 років, а на постаменті височить старий дід, та ще й із піднятим у піхвах мечем — так за часів князя здавалися в полон! До того ж віддалік здається, наче Святослав тримає в руці хрест, немов князь Володимир на схилах Дніпра у Києві. Хоча всім відомо, що Святослав ніколи не був прихильником  християнської віри. Представники громади «Арійський шлях» обурюються: «Ми бачимо перед собою образ людини поважного віку з перелякано витріщеними очима і волоссям, що стало дибки... Невже пан Кликов не знав, що...Святослав був дуже вродливою людиною, що визнавали навіть його вороги? Чи хіба  скульптор не має уяви, як лежав на голові вояцький чуб? Загальне враження від скульптури однозначне — «жахливо!».

      Коли я поцікавився у Тараса Шевченка, голови запорізької «Просвіти», чому він не був на відкритті пам'ятника Святославу Хороброму, той ледь не образився: ця акція, мовляв, — чергова наруга над пам'яттю наших знаменитих пращурів, ініційована і здійснена «московськими попами, промосковськими козачками і відомим українофобом-директором «Мотор Січі» В'ячеславом Богуслаєвим». «Ми ж добивалися історично-правдивого увіковічнення на запорізьких схилах Дніпра українського князя, уславленого завойовника Хозарії, тінь агресії котрої постійно зависала над древнім Києвом,— розповiв пан Шевченко. — Знову не вдалося уникнути руйнівного втручання гротесково-шароварного козацтва в наші історію і культуру».