Надiя вiд Людмили

20.10.2005

Л. Жукова в центрi нетрадицiйної медицини «Енергетика».

Про Людмилу Жукову ми вже не раз розповідали нашим читачам. Член Української федерації сприяння охороні здоров'я, лауреат міжнародних нагород «Золотий Меркурій», «Європейський знак якості», міжнародної нагороди імені Сократа, академік Української академії наук, професор, директор медценру «Енергетика», надзвичайні здібності якої визнано не лише в Україні, а й у Німеччині, Австрії, інших країнах світу. А нещодавно нашу землячку, єдину жінку з України й Європи, було відзначено Зіркою королеви Вікторїї «За честь, гідність і доблесть» — вищою Європейською нагородою Оксфорда. Працює пані Людмила вже багато років у тандемі зі своєю дочкою Аліною Войтенко, котра успадкувала від матері дар цілительства.

— Людмило Петрівно, робота, яку ви здійснюєте на благо людей, — просто колосальна, а вдячність людей іще більша. Ви виліковуєте практично безнадійних хворих. Чи можна назвати біоенергетику вашою професією?

— Це моє життя. Якщо мене позбавлять можливості допомагати людям, я, напевне, просто помру. І біоенергетика для мене — не абстрактна наука, швидше, це межа між зрозумілим і незвіданим. Ми всі існуємо в невидимому океані хвиль. Усе живе випромінює коливання різних частот. Наука не заперечує, що фізичне тіло людини оточене біоенергетичним коконом. Складається він із різних полів. Це, зокрема, поле ментальне (клітинного мислення), емоційне... Це наша аура. Кожна наша клітинка «дихає» — поглинає і виділяє енергію, тобто в ній відбуваються обмінні процеси. У здорових і хворих органів частота енергетичних коливань не однакова, вони випромінюють холод або тепло. І досвідчений біоенергетик вміє відчути рукою поверхню і температуру ділянок біополя, а відтак — визначити, де міститься хворий орган. Він вміє також гармонізувати вібрації клітин, їхні обмінні процеси, відновити енергетичний баланс.

— Саме таким чином ви й діагностуєте пацієнтів?

— Так. Але в нашому центрі спочатку проводить діагностику на апараті Фолля лікар першої категорії Тетяна Карцан. Багато хворих приносять із собою дані різних обстежень iз поліклінік, лабораторій. Я «дивлюсь» пацієнтів руками, уточнюю розмір пухлини, камінців у нирках чи жовчному міхурі, наскільки спазмовані судини...

Аліна Войтенко додає:

— Інколи відчуття наших рук не збігаються із даними лабораторій. Тоді ми наполягаємо на додаткових обстеженнях. Якось приїхала з одного райцентру згорьована жінка, їй поставили діагноз — рак. І направили на операцію. А ми того раку ніяк не виявляємо. Порадили ще раз, уже в Києві, пройти обстеження. Як ми зраділи, коли страшне не підтвердилося. Ну а далі почали лікувати: біоенергетичні сеанси, лікування травами.

— Ви «нагодували» хвору своєю енергією?

— Людина черпає енергію з космосу, їжі та, звичайно, від природи, що її оточує. Тому цілитель не тільки лікує хвороби, а й змушує цю енергію працювати. Біоенергетик уміє керувати своєю енергією і вміє цією енергією не «годувати», а очищати організм хворого. Ми впливаємо не на окрему хворобу, а на весь організм.

— Ви працюєте разом з дочкою. Як Аліна Валеріївна почала займатися біоенергетикою?

— Аліна народилася і жила в Донецьку. Працюючи на посаді інженера в інституті «Донгіпрошахт» вона вела прийоми хворих у міському центрі здоров'я «Оздоровлення» (він існує і досі ). У той час вона навчалася в університеті. Але коли у мене було багато людей на прийомі, я запрошувала дочку допомогти мені. Вона до того часу закінчила за моєю порадою курси Джуни. Ці курси потрібні були для того, щоб Аліна, слухаючи мої теоретичні заняття, практику проходила пассами (рухами рук ), які описала Джуна. Фактично методи Джуни і методика, за якою працювали ми з Аліною, багато в чому збігалися. І точно так само працювали багато хіропрактиків у інших країнах світу. Інтуїтивно я розуміла, що з Аліни може вийти професійний біоенергетик. Після того як я побачила результати її праці, я запросила Аліну практикувати у мене в центрі «Енергетика», який я заснувала в 1993 році. Тільки після того як вона освоїла свої методики, я почала навчати її того, чого навчилася в Китаї, Фінляндії, Болгарії та інших країнах світу впродовж десятків років. Разом ми працюємо вже 18 років.

— У яких напрямах працює Аліна Валеріївна? Які хвороби вона лікує?

— У роботі вона приділяє велику увагу дітям. Одного разу вилікувала дев'ятнадцятирічного юнака, хворого на гломерулонефрит. Загалом, вона може майже все те, що я. Вона — лікар за покликанням: відмінно діагностує, лікує цукровий діабет, хвороби нирок, бронхіальну астму, пневмонію і тощо. Аліна — моя достойна учениця. Нещодавно витягла майже з того світу жінку з тяжкою серцевою недостатністю, подолала серйозне захворювання щитовидної залози. У жінки з надзвичайно високим тиском (та казала, що зашкалює під 300) після десяти сеансів тиск нормалізувався. Ще одна пацієнтка не раз потрапляла до реанімації з важкими нападами бронхіальної астми і ось уже чотири роки почувається добре. Трьох жінок вилікувала від безпліддя, давши їм відчути щастя материнства. Зараз вона вже визначила власний почерк роботи.

— Тобто ваша дочка навчилася бути біоенергетиком. Чи означає це, що кожен, якщо дуже захоче, може ним стати?

— Аліна — моя достойна учениця. Те, що вона стала професіоналом у цій галузі, означає, що терпіння і бажання навчитися може розбудити ті резервні сили, що приховані у нас. Тому вчені помиляються, коли стверджують, що біоенергетиком може стати тільки обдарована людина. Це як голос, який є у кожного, але співаками стають далеко не всі, і співає кожен по-різному. Точно так само ми використовуємо свою біоенергетику.

— Ви вчите своїх пацієнтів, як вони можуть допомагати собі самі?

— Обов'язково. Вже тисячі пацієнтів опанували, як біоенергетично впливати на хворий орган. Розповідаю про енергетичні меридіани, чакри. Пояснюю, чому після сеансів відчувається легкість у всьому тілі. Адже що таке біль? Нестача енергії. Отже, хворий орган треба енергетично «підготувати». Ми вчимо хворих відчувати власні руки. Як через них можна заряджати своє тіло енергією, беручи її з космосу. Мабуть, прочитане для багатьох прозвучить, як витяги з фантастичних книг, але протягом років у минулому хворі, а тепер здорові люди телефонують до нас тільки для того, щоб привітати зі святом чи повідомити про радісну подію в їхній родині, закінчуючи завжди тим, з яким задоволенням вони використовують знання, отримані у нас.

— Звучить справді фантастично. Важко повірити, що будь-хто може опанувати це мистецтво.

У розмову знову включається Аліна:

— Кожний помічав: після того як поштовхаєшся у переповненому трамваї чи тролейбусі, втрачаєш сили. Чому? Ми вже говорили, що в тісноті біополя перехрещуються. Добре, якщо пасажири в гарному настрої, але так буває нечасто. Негативні емоції однієї людини спричиняють відповідну реакцію у сусідів. Я навіть спиною відчуваю, як від людини, котру щось пригнічує, віє холодом. Так ми втрачаємо свій запас енергії. Буває також, що людина сама себе настроює на неприємності, хоча їх ще немає. Однак ця людина заздалегідь переживає усі наслідки уявної події, доводить себе до нервового виснаження, впадає в депресію. Мучить і себе, і близьких.

— Що робити в таких ситуаціях?

— Передусім я б порадила стати під душ. Або облити себе водою (не дуже теплою, не дуже холодною) і уявити, що вода обмиває не лише поверхню тіла, а й миє вас «зсередини», видаляє всі болі, негаразди. Можна уявити, що ви купаєтеся в річці. Пірніть у неї, промийте себе. Або уявіть себе глеком, наповненим водою. Промийте себе зсередини, вилийте брудну воду, замініть її чистою, прозорою.

— Який буде наслідок?

— Не тільки гарний настрій. Минуть душевні й фізичні болі, втома. Є ще багато прикладів, з якими ми із задоволенням поділимося з нашими пацієнтами.

— Пані Аліно, за які хвороби ви не беретеся?

— З вашого дозволу, я відповім, — приєднується Людмила Жукова. — Аліна не лікує онкологічних хворих. Але не тому, що вона не впорається. Просто я її бережу. Людина повинна дозріти, щоб настав наступний етап у її житті. Взагалі життя йде етапами. Зараз у мене вiдбувається дуже стрімкий підйом. Навіть іноді стає трохи страшно.

— Що то за страх?

— Часто я запитую сама себе: чому мені це дано? Я вважаю себе простою смертною. Просто те, що в дитинстві здавалося звичайнісіньким, у зрілому віці виявляється з особливою силою. Навіть коли я лікую хворого, накладаю руки на хворе місце і тримаю їх довше шести хвилин, це викликає опіки і на тілі пацієнта, і на моїх руках. Хоч деякі хворі (скептики ) вимагають, щоб я працювала з ними довше. Тоді доводиться переборювати внутрішній бар'єр, працювати тривалий час, дуже сконцентрувавшись. Будь-яким способом примусити хворого повірити в неймовірне. Після цього лікування буде ефективним.

— Так, трапляється, відчуваєш — хворий прийшов з відкритою душею, всміхається. Тоді й у мене виникає відповідний настрій, народжується величезне прагнення зробити для людини все, що вмію. Мені не дуже подобається категорія пацієнтів, котрі приходять у центр, немов на розвідку. Ніби кажуть: «Я в усе це не вірю, але в мене безвихідне становище». Тоді доводиться витрачати чимало сил, щоб подолати бар'єр недовіри, — додає Аліна Войтенко.

— Як вам вдається подолати цей бар'єр?

— Без віри в цілителя лікування триває довго, бо, не усвідомлюючи, хворий ставить внутрішній бар'єр. Біоенергетик відчуває протидію,але розуміє, що безвихідь все одно примусить хворого приходити. Починає йому пояснювати і психологічно впливати протягом перших днів. Навантаження на цілителя в декілька разів збільшується. Хворі повинні знати, як їх лікують. Завіса загадковості зникає, коли впливаєш на хворого енергетично, проводиш розмови на психологічному рівні. Пацієнт починає розуміти, як його будуть лікувати. Кожний пацієнт потребує індивідуального підходу, а результат залежить від обох. Хвороба зникає.

Я звертаюся до вас, шановні скептики. Приходьте до нас, ми навчимо вас лiкувати себе з допомогою навколишнього світу. І ви будете посміхатися радісною, а не іронічною посмішкою, бо відкриєте і пізнаєте світ, у якому живуть багато з нас уже давно. Скептична посмішка знадобиться вам тільки при назвах «аптека», «поліклініка», «лікарня», бо вам не буде потрібно вже туди ходити.

Бажаємо всім бути завжди здоровими! Повірити в себе і змусити власний організм пiдкоритися собi.