(Свiтлани ЛЮБЧЕНКО.)
Людство щоразу жахається, коли в тому чи iншому куточку нашої планети спалахують кривавi вiйни i вибухають тисячами жертв теракти, коли страхiтливi цунамi, повенi й землетруси руйнують цiлi мiста i забирають тисячi життiв... Ми боїмося катастроф i природних катаклiзмiв i не завжди помiчаємо тихого поступу нашого внутрiшнього ворога, який щороку вбиває бiльше людей, нiж гине в усiх катастрофах, разом узятих. Ворога, який руйнує нас зсередини, висмоктуючи з органiзму всi життєвi сили. Ворога, який не знає жалю i залишає жертвi шанси на спасiння тiльки якщо його вчасно помiтили. Цей ворог — рак. Так давайте хоч сьогоднi, у Всеукраїнський день боротьби з захворюванням на рак молочної залози, згадаємо про цього ворога i спробуємо розiбратися, у чому полягає його небезпека.
За даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), щороку від раку молочної залози вмирають більше 6 мільйонів жінок (з них близько восьми тисяч — в Українi). Найгiрше, що з кожним роком смертність від цього захворювання зростає на 2 вiдсотки, i ця тенденцiя спостерiгається практично в усiх країнах свiту. Назвати якусь одну причину, чому так вiдбувається, нiхто не може.
«Якщо розiбратися, онкологiя в Українi виходить на перше мiсце по смертностi, випередивши навiть полiтравми», — дiлиться невтiшною iнформацiєю головний лiкар Київської онкологiчної лiкарнi Геннадiй Олiйниченко.
В Українi щороку ставлять дiагноз «рак мочної залози» 15 тисячам жiнок, i кожна 15-та з них — киянка. За словами головного онколога Мiнiстерства охорони здоров'я України Ігоря Щепотiна, в Києвi захворюванiсть на рак молочної залози найвища в державi. Чому — знову ж таки невiдомо...
То звiдки ж в органiзмi береться рак? Як би це парадоксально не звучало, пухлини нiзвiдки не заносяться — це нашi рiднi клiтини, якi починають неконтрольовано дiлитися, проростати й необмежено розповсюджуватись по всьому органiзму. Такий собi внутрiшнiй агресор, який не знає жалю до тiла, що його породило... «Скажiмо, нормальнiй клiтинi властиво дiлитися раз на 10 днiв, i раптом вона починає дiлитися раз за день чи раз на годину, — пояснює Ігор Щепотiн. — І чим далi, тим бiльше клiтина втрачає свої специфiчнi функцiї, її структура стає дуже примiтивною. Вона не робить нiчого корисного для органiзму, тiльки їсть, розмножується й мандрує по кровi, лiмфi, завойовуючи все новi територiї. Словом, починає вести «неправильний спосiб життя» i стає недоброякiсною раковою клiтиною».
«Кожної секунди в нас вiдбуваються онкогеннi мутацiї, — продовжує головний лiкар Черкаського обласного онкологiчного диспансеру Вiктор Парамонов. — Але наша iмунна система за рахунок лiмфоцитiв швидко знищує й прибирає «смiття». А коли стається «аварiя» iмунiтету, цi клiтини нiхто не стримує, i рак швидко набирає обертiв...»
До речi, пухлина сама по собi не викликає смерть. Оскiльки вона живе за рахунок усього органiзму i висмоктує всi соки, якi виробляються для мозку, легенiв, шлунка, iншим органам не дiстається поживи, i людина стрiмко худне й марнiє. Крiм того, «переродженi» раком клiтини печiнки, шлунка чи нирок бiльше не працюють задля спiльної злагодженої роботи, тож органiзм не може нормально працювати. Як би моторошно це не звучало, рак з'їдає тiло зсередини...
Виникає питання — чому це вiдбувається? «Якби знайшлася у свiтi людина, яка дала б правильну вiдповiла на нього, — розповiдає Ігор Щепотiн, — вона б отримала Нобелiвську премiю, їй би в Стокгольмi поставили пам'ятник iз золота! На сьогоднi достеменно вiдомо, що рак викликає не одна конкретна причина, а комплекс впливiв на людський органiзм, i для того, щоб людина захворiла, потрiбна не лише наявнiсть цих факторiв, а й поганий збiг обставин». Ось так. Незважаючи на всi здобутки нашої цивiлiзацiї i на висоти, яких досягла сучасна медицина, ми все одно не можемо зрозумiти, чому раковий пул виходить на «стежину вiйни»...
Щодо передумов для розвитку в органiзмi ракової пухлини, то їх, за твердженням медикiв, може бути багато. Вони не завжди призводять до захворювання, але значно зменшують шанси людини залишитися здоровою. Принаймнi жiнкам варто знати, що:
1. Перший i найбiльш серйозний фактор ризику — це спадковiсть по материнськiй лiнiї. Якщо ваша мама (сестра, тiтка) хворiла на рак молочної залози, ви маєте реальнi шанси (на 40 вiдстокiв) стати пацiєнткою онкодиспансеру. Втiм ви можете потрапити у решту 60 вiдсоткiв i щасливо уникнути лиха. В будь-якому разi вам слiд не менше разу на рiк ходити на огляд до мамолога, не забуваючи при цьому про самообстеження — береженого, як-то кажуть, i Бог береже.
2. Нi для кого не секрет, що з вiком iмовiрнiсть захворiти на рак збiльшується. За статистикою, у жiнок вiком до 30 рокiв рак знаходять досить рiдко: у 28 випадках на сто тисяч, у жiнок вiком до 50 рокiв — у 180 випадках, вiком понад 70 рокiв — у 365 випадках.
Висновок: пiсля 35 рокiв жiнка має раз на рiк робити мамограму. «Краще хай зайвий раз на базар не пiде, а до лiкаря завiтає», — говорить Вiктор Парамонов.
3. Надлишковi порцiї ультрафiолету ще нiкого не зробили здоровiшим, нiж вiн був. Вражаюча (на заздрiсть усiм ворогам) засмага, здобута за лiченi днi пiд «скаженим» сонцем — перший крок до раку шкiри i молочної залози. Медики стверджують, що пiсля пляжного сезону щороку починається «сезон» онкологiчний: «попеченi» курортники масово приходять до лiкарнi й скаржаться на пiдозрiлi симптоми... «Ви згадайте наших предкiв, — радить Вiктор Парамонов. — Чия бабуся бiгала гола по сонцю? Жiнка все життя була одягнута. А ми починаємо їхати в рiзнi Анталiї та Єгипти i валятися на пiску цiлими днями, а потiм дивуємось, звiдки взявся рак. Це ж екстремальний туризм, а не вiдпочинок! А їде хто? Тьотi-дядi в ризикованому вiцi, яким треба думати про здоров'я, а вони шкваряться...»
Висновок: засмагати краще в помiрних широтах i не виставляти оголене тiло пiд сонце в зенiтi.
Висновок простий: хто не палить i не п'є, той помре здоровим. Адже, за висловом одного з класикiв онкологiї, кожна людина носить у собi свiй рак, але не кожна до нього доживає...
5. Будь-якi хронiчнi захворювання, а також серйозна застуда чи грип знижують рiвень опору органiзму рiзним болячкам. Сильнi антибiотики, якими «закидаються» хворi, теж ударяють по iмнуннiй системi. За спостереженнями онкологiв, через мiсяць-два пiсля спалаху епiдемiї грипу рiвень захворюваностi на рак теж вiдчутно зростає.
Висновок: намагайтесь не запускати свої хвороби i не зловживайте без особливої потреби медикаментами.
6. Якiсть продуктiв, якi ми готуємо, води, яку п'ємо, i повiтря, яким дихаємо, сьогоднi важко назвати взiрцем для наслiдування, i тут уже нiчого не вдiєш.
Висновок: по можливостi їжте овочi-фрукти з городу, уникайте сурогатiв i не купуйте продукти, якi складаються з суцiльних ароматизаторiв, стабiлiзаторiв та розпорошувачiв.
7. Як би дивно це не звучало, але жiноча самотнiсть теж дає волю раку. Науковi дослiдження показали, що рiвень захворюваностi на рак у студенток унiверситету значно нижчий за рiвень, виявлений у монахинь монастирiв. Абсюлютно чiтко доведено, що жiнка, яка веде нормальне статеве життя, не робить абортiв, народжує i годує дитину груддю, хворiє набагато рiдше. Онкологи вважають, що рак молочної залози — це хвороба соцiальна. «Це плата жiнки за її сучасний спосiб життя, — переконаний Вiктор Парамонов. — Природа залишилась та, що була тисячу рокiв тому, а життя нове. Жiнка повинна народити десять дiтей, своїм грудним молоком годувати кожну дитину до року, а сьогоднi що? У країнах, де жiнка зберегла природний спосiб життя, майже немає захворюваностi на рак. За великим рахунком, це наша плата за цивiлiзацiю...» Висновки, як то кажуть, робiть самi...
Фахiвцi стверджують, що унiверсального засобу лiкування онкологiчного захворювання немає. Є пухлини, якi краще лiкуються хiрургiчним способом, є рак, який долається медикаментозно, є, зрештою, променева терапiя, але з кожним роком методи все бiльше комбiнують. Залежно вiд стадiї, на якiй у жiнки виявили рак молочної залози, варiюється i кошторис лiкування (яке сплачує або держава, або ж сама пацiєнтка).
За словами Вiктора Парамонова, на першiй стадiї захворювання добре допомагає невелике опромiнення чи хiрургiя, де треба незначний об'єм недорогого препарату — усе разом обiйдеться максимум у двiстi гривень. При цьому жiнка зберiгає груди i живе далi повноцiнним життям. Коли ж людина переходить на третю стадiю (а на це йде близько трьох мiсяцiв — для раку молочної залози цього бiльше нiж достатньо), хiмiотерапiя починає вимiрюватись навiть не тисячами, а десятками тисяч гривень, променева терапiя затягується на 8-12 мiсяцiв, проводиться складна операцiя (груди зберегти вже неможливо), жiнка отримує iнвалiднiсть... Такий курс лiкування в середньому «тягне» на 20-25 тисяч доларiв.
Грошi чималi... Пересiчнiй українцi доведеться продати хату й город, винести все з дому i влiзти у борги, щоб нашкребти таку суму. І то не факт, що вдасться... А держава сьогоднi фiнансує лiкування онкохворих тiльки на 30 вiдсоткiв вiд потреби — програма «Онкологiя», на жаль, не здатна допомогти всiм, хто цього потребує. Що роблять тi, кому бюджетних препаратiв не вистачило? «Платять iз власної кишенi, — говорить Вiктор Парамонов. — У нас сьогоднi лiкаря буквально ставлять на нiж: є 10 флаконiв препарату, i вiн повинен визначити, кому видавати. А як тут вибереш? У нас в лiкарнi принцип простий: хто перший прийшов, тому їх дали. А закiнчилися лiки — всi йдiть купуйте. Але ж може жiнка приїхати на машинi за 70 тисяч доларiв, а може прийти з дизеля, i в неї на бiлет назад немає. А наша дурна соцiальна справедливiсть, згiдно з Конституцiєю, передбачає рiвнi можливостi для всiх. І якщо в iнших країнах цих пацiєнтiв диференцiюють, хто скiльки платить за себе, то в нас хто перший, той i взяв...»
«Доведено, що тiльки при виявленнi пухлини на початковiй фазi в жiнки є перспектива нормального життя, — розповiдає головний лiкар Київської онкологiчної лiкарнi Геннадiй Олiйниченко. — Лiкування на першiй i другiй стадiях у 90 вiдстокiв випадкiв дає п'ятирiчне виживання, на другiй «б» стадiї — 70 вiдсоткiв, на третiй — 14 вiдсоткiв, а на четвертiй уже нiхто не доживає». Тому рання дiагностика — головна запорука маловитратного й ефективного лiкування раку, яке дає практично стовiдсоткове одужання пацiєнтки. І найкращi результати у виявленнi пухлини (коли її практично неможливо виявити на оглядi чи за допомогою ультразвукового дослiдження) дає мамографiя, або рентген молочної залози. За стандартом, на сто тисяч населення має працювати один мамографiчний апарат. Скажiмо, у Києвi їх повинно бути 30. В «реалi» ж виходить набагато менше... Та й узагалi, у нас є областi, в яких немає жодного такого апарату... Про яке виявлення раку на раннiх стадiях може йтися.
Як розповiв «УМ» Вiктор Парамонов, найбiльш вразливе для раку населення (люди похилого вiку) живе переважно в селах або в малесеньких районних центрах, а чим далi людина живе вiд обласного центру, тим менше в неї шансiв своєчасно поставити дiагноз: «Якщо у Києвi виявляють рак на першiй-другiй стадiях у 70-80 вiдсоткiв хворих, то в далеких селах — менше, нiж у третини. А якi в селянки можливостi добратися до облцентру, обстежитись i вчасно поставити дiагноз? Чесно кажучи, невеликi... У нас є вiдстанi до районiв Черкащини по 250 кiлометрiв. Якщо рання дiагностика туди не прийде, ми й далi будемо втрачати тисячi й тисячi жiнок...» Але навiть якщо селянка зважиться поїхати до обласного центру i пройти мамографiю, її може вiдлякати цiна за послугу (щонайменше 40-50 гривень). Бюджет дає лiкарням певну кiлькiсть грошей на безкоштовну мамографiю. Але державнi грошi швидко закiнчуються, i тодi пацiєнту треба купувати витратний матерiал для апарату. А яка баба Параска добровiльно викладе п'ять «червiнцiв» за звичайне обстеження? Тут на лiки не завжди вистачає...
Виходом iз ситуацiї мiг би стати пересувний мамографiчний центр, який би добирався до найвiддаленiших куточкiв України i надавав безкоштовну допомогу. До речi, перша така машина невдовзi з'явиться на сiльських дорогах (якого регiону, поки невiдомо). Грошi на його оснащення були зiбранi в рамках благодiйної програми «Ейвон» проти раку молочної залози». Як розповiв генеральний директор українського дочiрнього пiдприємства Ференц Дер, мобiльний мамограф, створений на основi вантажiвки, є унiкальним для України: «За його допомогою можна вести базу даних обстежених, давати попереднi дiагнози i видавати на руки пацiєнтам матерiали, робити знiмки i вiдразу ж їх проявляти. В машинi є кiмната для лiкаря й медсестри, в якiй проводиться обстеження, є мамографiчний кабiнет, а також туалетна кiмната з проявочною машиною. Крiм того, автономний режим електропостачання дозволяє робити огляди в будь-якому мiсцi». Якби по однiй такiй машинi та в кожну область, це ж скiльки жiнок вдалося б врятувати вiд складної операцiї, вiд ампутацiї грудей, вiд смертi...
Кожна жiнка, якiй виповнилось 20 рокiв, має щомiсяця робити самообстеження молочних залоз (огляд i пальпацiю). Найкраще — через 2-3 днi пiсля закiнчення менструацiї, а в перiод менопаузи — у перший день мiсяця:
1) станьте перед дзеркалом, покладiть руки на голову i подивiться, чи нема на шкiрi грудей рубцiв, зморщок, набрякiв, якогось почервонiння чи припухлостi, яких ви не помiчали ранiше. Зауважте, наскiльки однаковi у вас соски, чи вони симетричнi, чи не втягнутi вони всередину;
2) далi пальцями правої руки повiльно й уважно прощупайте лiву молочну залозу за допомогою спiралеподiбних рухiв вiд зони пахви до соска. Звертайте увагу на ущiльнення залози, вузлики, болючi точки — їх у здорового органу не має бути. Аналогiчно обстежте праву залозу;
3) акуратно вiзьмiть сосок двома пальцями, потягнiть його, перевiрте, чи однаково його можна рухати на правiй та лiвiй залозi. Ущiльнень, горбикiв, припухлостей бiля соска бути не повинно;
4) натиснiть на сосок, наче ви зцiджуєте молоко. Переконайтесь, що iз нього немає кров'янистих чи якихось iнших видiлень.
Будь-яке вiдхилення вiд норми — привiд негайного вiзиту до лiкаря.
Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>
До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>
Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>
«Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>
Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>
