Малюнок Андрія ПОТОПАЛЬСЬКОГО.
Попри свою порідненість із найвідомішим українським костоправом і тисячами його пацієнтів, Кобеляки — містечко тихе, спокійне, розважливе. Тим гучніше «вибухають» тут будь-які скандали. Про той же, що спалахнув минулої п'ятниці під завісу святкового дня Покрови, вже «гуде» не тільки райцентр. Ще б пак! В епіцентрі конфлікту опинилися «батьки» району — голова Кобеляцької райдержадміністрації Олег Решетило і його перший заступник Михайло Лещук, які намагалися «вправити мізки» місцевій молоді та міліції.
А починалося все так красиво... На Покрову, яка здавна вважається передовсім козацьким святом, у місті, крім традиційної служби Божої, влаштували і урочисту посвяту хлопців у козаки, і виступи та розваги на стадіоні. Звісно, в такий день керівникам району належить бути «на виду». Добряче «насвяткувавшись», під вечір вирішили покерувати, продемонструвати свій «крутий» норов ще й у, так би мовити, неофіційній обстановці. Саме їхній надто своєрідний нічний «рейд» до місцевого Будинку культури спричинив одразу кілька телефонних дзвінків до полтавського корпункту «України молодої» наступного дня, тобто минулої суботи.
Довелося терміново збиратися у відрядження. В неділю емоції більше десятка свідків і безпосередніх учасників конфлікту, з якими спілкувався автор цих рядків у Кобеляках, трохи «перегоріли». Тож вони ретельніше добирають слова, епітети.
— У п'ятницю десь близько 22-ї години я з друзями перебував у підвальному приміщенні Будинку культури, де нам виділили місце для занять брейк-дансом, — пригадує Олександр Лобко. — Раптом незрозуміло чому там з'явилися двоє чоловіків у далеко не тверезому стані й почали висловлюватися нецензурною лексикою, ображати нас, виганяти звідти. Один із них назвав іншого головою райдержадміністрації, представником Президента в районі: мовляв, у нього влада, а чого це ми сидимо тут « у крисиній норі». Далі погрожував нам райвідділом міліції, мене особисто витяг із підвалу «за шкірку», тримав надворі та продовжував «виховувати» матюками, а потім почав тягнути до себе в машину. Я сказав, що нікуди з ними не поїду, бо немає ніяких підстав мене затримувати.
Зазначимо, що згаданий гурток брейк-дансу залишається одним із найцивілізованіших осередків молодіжного відпочинку в Кобеляках. Попри підвальні апартаменти, діє він зовсім не підпільно. Тут ведуть свій журнал обліку занять і учасників. Директорка Будинку культури регулярно його переглядає, нерідко заходить «на вогник» і під час репетицій, тренувань. Хоча якогось особливого контролю хлопці, власне, й не потребують. Це ж не традиційний «дискотечний» натовп. Брейк-данс завжди був і залишається одним із видів спортивних танців із неабиякими фізичними навантаженнями. Пиякам і затятим курцям, не кажучи вже про наркоманів, такі навантаження просто не під силу.
Дівчата, котрі намагалися прилучитися до цієї містечкової екзотики, також не витримали. Тож тепер деякі з них приходять сюди тільки в іпостасі «ескорту» своїх хлопців чи чоловіків. Безпосередніх виконавців узагалі налічується не більше двох десятків. Більшість із них — студенти полтавських вузів, які приїжджають до рідного міста на вихідні й поспішають до згаданого підвалу «розім'ятися», а заодно й поспілкуватися з друзями, колишніми однокласниками. Гуртківці неодноразово демонстрували свою майстерність на міських та районних заходах, їхні виступи зазвичай сприймаються «на ура», особливо ровесниками, молоддю. Практично всі «брейкдансингові» самодіяльні артисти — повнолітні, а значить, у вечірній та нічний час ніяких «няньок» для себе не потребують. То з якою ж метою влаштували їм ту брутальну «виховну годину» голова райдержадміністрації та його перший заступник?
— Чесно кажучи, й досі не можу цього збагнути, — відповідає на запитання кореспондента «України молодої» керівник гуртка, студент Полтавського технічного університету Дмитро Варич. — Адже наш гурток діє ось уже три роки. За цей час не було жодних конфліктів ні з дирекцією Будинку культури, ні з міліцією. «Козирні» ж прибульці у нашій присутності останніми словами ображали директорку Будинку культури, гудили мера нашого міста. Мовляв, це ж ви його обрали й тепер маєте «будку», «гадючник», а ми зробили б краще... Та хіба можна зрозуміти логіку висловів нетверезої людини? За якими ознаками я визначив, що вони нетверезі? Повірте, їхній стан не дозволяв у цьому сумніватися. Та й матюччя такого від тверезого ж не почуєш. Думаю, тими п'яними балачками і діями вони тільки й намагалися продемонструвати нам свою владу, показати, хто у місті й районі «хазяїн».
Інші свідки того «параду» нетверезих амбіцій можновладців Юлія Оберемко і Яніна Носик (остання перебувала у підвальному приміщенні гуртківців разом із чоловіком Григорієм) пригадують: непрохані гості ще вдавали обурення побаченими там кількома стаканчиками з пивом. Саме вдавали, бо назвати таке «обурення» найвищих посадовців району під добрячою «мухою» щирим язик не повертається. А їхнє намагання в такому стані ще й імітувати виконання службових обов'язків, читати повнолітній молоді вельми специфічні «нотації», дорікати розпитою пляшкою пива, яке сьогодні продають навіть «малоліткам» ледь не на кожній дискотеці, видається блюзнірським знущанням не лише над авторитетом своїх державних посад, владних повноважень, а й над здоровим глуздом.
Згадане «виряджання» супроводжувалося непереборним бажанням голови райдержадміністрації та його першого заступника залучити до їхніх «розбірок» із молоддю ще й місцеву міліцію. Оскільки всі події розгорталися на невеликому «п'ятачку» центральної частини міста (відстань між кожною з «гарячих точок» не перевищує якоїсь сотні метрів), були свідки того, як нетверезий пан Решетило особисто «відчиняв» двері міліцейського райвідділу своїм службовим посвідченням керівника району, наказуючи правоохоронцям негайно прибути до «тилу» Будинку культури. А потім «заохочував» їх діяти швидше й рішучіше тими ж матюками й «начальницькими» криками.
— Після нетривалого відлучення з місця тренувань я знову підійшов до входу в підвал і побачив, що наші хлопці з тими двома чоловіками стоять уже надворі, — продовжує свою розповідь кореспонденту «УМ» Дмитро Варич. — А коли вони дізналися, хто керівник гуртка, запропонували мені піти з ними всередину «пообщатися». І тут якраз приїхали офіцери міліції й почали розбиратися, навіщо ж їх викликали. Оскільки причин для їхнього втручання не було, міліціонери почали заспокоювати керівників району. Тоді злість, емоції останніх «перекинулися» вже на них. Усі вони трохи відійшли в коридор, та я добре чув, як співробітників міліції у формі матюками «опускали», як кажуть, за повною програмою. Пригадую, в тих, хто це робив, я ще запитав: «А що ж мені буде?» Відповідь була такою: «Тобі світить 15 років».
Кобеляцька молодь, з якою спілкувався кореспондент «УМ», практично одностайно відзначає виважені та професійні дії правоохоронців. І дякує їм передовсім за те, що вони не піддалися на дешеві провокації, не спасували перед високими посадами «хазяїв» району, а значить, не допустили ще «гарячішого» й непередбачуванішого конфлікту. Адже якби за нетверезими вказівками голови райдержадміністрації та його першого заступника міліціонери почали силоміць «нейтралізовувати» ні в чому не винних хлопців, могла б «озватися», поспішити на їхній захист велелюдна і водночас не найтверезіша дискотека неподалік — тоді «батькам» району справді дісталося б на горіхи. І не тільки їм...
До того ж «гарячою» словесною атакою біля Будинку культури конфлікт провідників району з міліцією не вичерпувався, а, по суті, тільки розпочинався. Сівши в легковик, яким користується перший заступник голови райдержадміністрації Михайло Лещук (за даними ДАІ, він належить районному управлінню сільського господарства), «розігріті» спиртним і емоціями можновладці вночі поїхали не по домівках, а на... робочі місця. На щастя, приміщення райдержадміністрації розташоване поруч, тож тривалого небезпечного «вишивання» вулицями нічного міста легковика із п'яним водієм за кермом вдалося уникнути. Та хто міг гарантувати, що його не буде далі в той час, коли тими ж таки вулицями у святковий день перед вихідними гуляє чимало «дискотечної» й іншої молоді? Невдовзі загроза таких «п'яних» маневрів стала цілком реальною.
— Після того, як частина наших хлопців пішла в райвідділ міліції писати пояснення, ми перейшли на інший бік Будинку культури й сіли чекати їх на лавці, — говорить Яніна Носик. — Тут і побачили, як з двору райдержадміністрації виїхав отой білий легковий автомобіль, на якому приїздили до підвалу керівники району. Та ще раніше до Будинку культури під'їхала машина Державтоінспекції, з неї вийшли працівники ДАІ, й один iз них світловим жезлом зупинив ті білі «Жигулі» майже навпроти нас. Ми чули, як він представився тепер уже знайомому нам чоловікові (пізніше дізналися, що то був перший заступник голови райдержадміністрації), попросив його пред'явити документи водія. Ми бачили й чули, як той «возбухав», таким зухвалим «командним» голосом запрошував даішника до себе в кабінет райдержадміністрації. Здається, при цьому також не обійшлося без матюків... Та біла машина з місця вже не зрушила.
Те авто свого найближчого соратника також на очах у свідків намагався «визволити» із міліцейського «полону» сам голова райдержадміністрації Олег Решетило, котрий вочевидь з власного кабінету викликав персонального водія зі службовим автомобілем, але зробити йому це не вдалося. На той момент , витримуючи шалений тиск «найкозирніших» земляків, міліція під керівництвом в. о. начальника Кобеляцького райвідділу Геннадія Пронженка разом із співробітниками Державтоінспекції вже повністю контролювали ситуацію. На правоохоронців не діяли ні чергові порції добірного матюччя, ні нові погрози на свою адресу та намагання «нейтралізувати» відеокамеру, ні навіть спроби рукоприкладства... Відчутно «пошептало» й після офіційного попередження про відповідальність за будь-які спроби «відбити» затриману міліцією білу «сімку».
Тієї ночі в райвідділі міліції близько десятка хлопців і дівчат власноруч написали свої пояснення всіх обставин інциденту, їхні свідчення тоді ж по гарячих слідах записав на диктофон і мiсцевий журналіст Ігор Філоненко.
Незважаючи на достатню доказову базу, в тому числі й задокументовану, всі без винятку міліціонери, котрим «випало щастя» спілкуватися з чільниками рідного району тієї ночі, воліли обстежитися у нарколога, котрий підтвердив цілковиту тверезість правоохоронців. Така пересторога зовсім не зайва, коли пригадуєш поневіряння їхнього колеги-земляка з місцевого підрозділу дорожньої міліції. Кілька років тому в сусідньому селищі-райцентрі Нові Санжари (за іронією долі, нинішні «батьки» Кобеляцького району «делеговані» сюди саме зі згаданого селища) він зовсім випадково увечері наважився зупинити легковик, за кермом якого перебував тодішній голова райдержадміністрації.
Останній грубо порушував Правила дорожнього руху, але зупинився тільки біля двору своєї коханки, щоб висадити її. А коли туди під'їхали нахабні «контролери», накинувся на них із кулаками. Як з'ясувалося, керівник району зі своєю «бойовою подругою» також повертався з чергового святкування й був напідпитку. Та щоб уникнути відповідальності, одразу зателефонував із мобільного тодішньому «губернатору» й поплакався в жилетку, нібито це не він відлупцював «смердів», а його, «людину Президента», побили міліціонери...Після реагування на той «кричущий факт» у Києві на Полтавщині звільнили з посад близько двох десятків керівних правоохоронців, починаючи з двох заступників начальника обласної міліції та провідника ДАІ. Головним же цапом-відбувайлом «призначили» того ж таки бідолашного лейтенантика дорожньої міліції з Кобеляцького району. Його на кілька місяців запроторили за грати слідчого ізолятора, де періодично причиняли пальці дверима, щоб «пригадав», як організовував побиття намісника Президента...
Але то було при старій «злочинній» владі. А як відреагує на зовсім «свіжий» скандал у Кобеляках нинішня влада? Надто з огляду на те, що формально нібито безпартійних чільників райдержадміністрації у місті й районі уперто «прив'язують» до «правлячої» в області Соціалістичної партії. Пригадуючи, як новоспеченого керівника району «привозив» сюди секретар обкому СПУ, а її місцеві активісти неодноразово натякали на зелене світло для провідників виконавчої влади у «своїх» виборчих списках. Правда, тепер конкуренти над усе воліють, аби вони не передумали: «достойніших» кандидатур для дискредитації як будь-якої партії, так і влади годі й шукати... Хоча бажаючих «відмазати» справжніх призвідників скандалу сьогодні також вистачає. І, здається, не тільки в Кобеляках.
А що думає з цього приводу потенційний головний «рятівник»? Минулого понеділка власкор «України молодої» зателефонував голові Кобеляцької райдержадміністрації Олегу Решетилу і наразився на фактичну відмову останнього коментувати скандальні події. «Я думаю, що офіційно прокуратура розбереться, — сказав Олег Миколайович. — А коментувати емоційні якісь питання, свої емоції там чи емоції чиїсь я не готовий». Відповідаючи на «навідне» запитання про те, як, власне, пізно ввечері опинилися в тому підвалі голова райдержадміністрації та його перший заступник, мій співрозмовник зазначив: «Просто я там проживаю буквально за 50 метрів од того місця...А перший заступник далі десь живе на цій вулиці, буквально трішки далі...». Ще кілька фраз стосовно конкретики конфлікту практично повторювали вже сказане, причому жодну з них керівник району не закінчував. Натомість люб'язно припрошував приїжджати в Кобеляки, щоб обговорити з ним «питання більш загального характеру», зокрема, охорони правопорядку, відпочинку молоді у вечірній час тощо.
Охоче погоджуюсь приїхати для обговорення запропонованих тем. Але тільки після того, як з'ясуємо, чому це у вечірній час тих же таки правоохоронців і молодь треба охороняти від...чільників райдержадміністрації. Власне, й інших «загальніших» питань для вивчення й не тільки журналістського аналізу у «вотчині» Олега Миколайовича, здається, також чимало. Адже, працюючи в Кобеляцькому районі, як кажуть, без року тиждень, новосанжарські «лісники» (так іноді називають тут двох перших осіб виконавчої влади, які раніше піднімали лісництво в сусідньому районі) уже встигли відзначитися саме демонстрацією власних надмірних амбіцій і такого ж начальницького норову.
— Пригадується, у нашу школу №1 голову райдержадміністрації запросили на останній дзвоник, — розповідає депутат обласної ради від Кобеляцького району Анатолій Шкарбан. — Вишикували дітей у спеку, а його немає. Прочекавши, здається, хвилин 45, директорка прийняла єдино правильне в тій ситуації рішення розпочинати загальношкільний захід. І саме за таку «зухвалість» (бачте, не дочекалися пана) наразилася на справжнісінький «рознос». Подібна ситуація була й на Івана Купала, про неї Ігор писав уже детальніше.
— На відкриття купальського свята керівники нашого міста й району запізнилися десь на годину, — продовжує розповідь журналіст і депутат міськради Ігор Філоненко. — Замовчувати цей факт у своїй публікації в незалежній від райдержадміністрації газеті я не став. І одразу відчув, м'яко кажучи, нездорову реакцію на критику з боку першого заступника голови райдержадміністрації Михайла Лещука. Він повчав мене, як треба писати про начальство, такою лексикою, від якої не тільки вуха в'януть. Власне, чого можна чекати від керівника, котрий погрожує , даруйте, «віддерти» журналіста? З приводу тих погроз, перешкоджання журналістській діяльності я офіційно звертався й у прокуратуру району, і до пана Решетила — ніякісінької реакції.
Отже, зверхність, грубощі, безпідставне «козиряння» посадами, брудна лайка — зовсім не особливий «п'яний» випадок, а більш ніж сумнівний стиль керівництва новоявлених районних «божків». Ще раз переглядаю свої нотатки, слухаю диктофонні записи свідчень очевидців тих кобеляцьких «баталій» на Покрову. І раз у раз натрапляю на такі пам'ятні багатьом з них «перли» з уст керівників району, як «клопи, сучари, козли, ублюдки, підараси»... Разом зі ще більшою та смердючішою «купою» добірного матюччя адресувалися вони 18—20-річним юнакам і дівчатам та міліціонерам, у тому числі й з погонами майорів.
— Цей скандал у Кобеляках вкотре засвідчив, що сьогодні на відповідальні посади у виконавчу владу потрапляють надто різні люди, — намагається підсумувати нашу розмову депутат обласної ради Анатолій Шкарбан. — Та, як на мене, влада повинна першою очищатися від людей, які її компроментують. Ви ж чули, як дивувалася й обурювалася побаченим та почутим наша молодь. Якщо такого очищення в цьому випадку не відбудеться, у цих юнаків та дівчат не залишиться й краплини віри в ту ж владу, у правду і справедливість. Виборці й раніше зверталися до мене з подібними проблемами. Після таких зустрічей з людьми я особисто говорив і з паном Решетилом, і з відповідальними працівниками облдержадміністрації. Мене запевняли в тому, що перші керівники виконавчої влади Кобеляцького району зроблять належні висновки. Події ж на Покрову показали, що вони просто не здатні засвоювати уроки, а свої призначення на чільні посади сприймають як індульгенцію на вседозволеність. За таких умов, на моє переконання, головним «героям» цього скандалу треба просто якнайшвидше показати на двері з високих кабінетів тієї ж влади.
Надто не оптимістичний вийшов підсумок. Чи, може, таки найоптимістичніший з усіх можливих?
Відповідне рішення на користь позивача — Сергія Омельченка Солом’янський райсуд столиці під головуванням судді Коробенка С. В. ухвалив ще 4 березня 2016 року. Ще певний час пішов на те, щоб рішення суду набуло законної сили, а також на те, щоб відповідач — керівництво Солом’янського райвідділу ГУ Державної міграційної служби в м. Києві нарешті виконало його. >>
Багато років складалася парадоксальна ситуація: y країні, де одна єдина державна мова українська, багато високопосадовців та чиновників розмовляють іноземною — російською мовою. Якщо дехто з урядовців намагався хоч якось зв’язати два слова докупи, то виступи колишнього Прем’єр-міністра Миколи Азарова радше нагадували знущання над мовою, ніж бодай мінімальне володіння нею. >>
Після піврічного затишшя тема варварського видобутку бурштину на Поліссі знову стала топовою. Спровокували її два фактори. Спочатку в інтернеті з’явився черговий репортаж активістів Автомайдану, які заїхали на поліську глибинку і зняли з безпілотника сотні людей, які бабраються в болоті в пошуках «сонячного каменя». >>
Подружжя Михайла та Ольги Шкаровських зізнається, що, коли вони вперше почули від полтавського міського голови Олександра Мамая обіцянку подарувати їхньому численному сімейству просторий автомобіль, у якому кожен мав би своє сидіння, по-справжньому зраділи. >>
Шевченківський районний суд Києва арештував 94,67 гектара землі поблизу столиці, яка опосередковано належить українському бізнесменові Віктору Поліщуку, передає «Радіо Свобода». Особа Поліщука в українських бізнесових колах завжди виглядала одіозно. Він як олігарх із сумнівною репутацією відзначився у кількох журналістських розслідуваннях. >>
Уже більше дев’яти місяців у самому центрі Києва, в будинку з «елітною» адресою — вулиця Леонтовича, 5 — триває конфлікт між двома структурами: створеним за наказом екс-Прем’єра Миколи Азарова Центром світової економіки та Інститутом всесвітньої історії НАН України. >>
