Агов, шукаємо Геракла!

      У міфічних Авгієвих стайнях, що стали характеристикою захаращеності та безладдя, не прибирали всього якихось 30 років. А як же тоді називати промислові «стайні» Донбасу, де відходи виробництва накопичувалися протягом значно більшого відрізку часу? Адже в Донецькій області, за даними держуправління екоресурсів, загальна маса відходів складає близько 4 мільярдів тонн. А площа звалищ займає один відсоток усієї території густозаселеної Донеччини. І сподіватися на поміч міфічного Геракла, звичайно, не доводиться.

      Проблема ускладнюється ще й тому, що переважна більшість «стаєнь» не відповідає санітарно-екологічним нормам. А на хімічних заводах накопичились узагалі небезпечні високотоксичні відходи, що давно зачекалися утилізації. «Мінами уповільненої дії» по праву вважають Горлівський хімзавод, Донецький казенний завод хімічних виробів, Слов'янський содовий завод. Утім на останньому зi згаданих підприємств нарешті зробили вагомий крок, аби позбутися горезвісної «токсичної залежності».

       420 тонн шламу з вмістом токсичного фосфору зберігаються тут уже майже десятиліття після зупинки цеху з виробництва термічної фосфорної кислоти. А найбільша небезпека полягає в тому, що відходи при сполученні з повітрям здатні самозагорятися, виділяючи ядучий газ — фосфорний ангідрид. За підрахунками фахівців, навіть невелика аварія за якісь 10—15 хвилин здатна перетворити на небезпечну зону територію з населенням понад дві з половиною тисячі чоловік. І кількість загиблих може сягнути трьох сотень...

       Зрештою, тут уже були за крок від техногенної катастрофи. У травні поточного року всюдисущі «металісти», які нишпорять підприємством, зняли частину технологічного фосфоропроводу, що призвело до викиду невеликої кількості жовтого фосфору. Лиха не сталося тільки завдяки оперативному реагуванню підрозділів МінНС Слов'янська.

       Наприкінці серпня було оголошено тендер на утилізацію та вивезення відходів хімічного виробництва, і його переможця нарешті нещодавно вже назвав начальник Управління МінНС України в Донецькій області Леонід Касторський. Відтепер ТОВ «Славекохім» взяло на себе зобов'язання щодо відновлення технологічного обладнання для перекачування шламу в спеціальні залізничні цистерни для відправки в Казахстан. Щоправда, зробити це буде не так просто, оскільки обладнання перебуває у жахливому стані. Однак, за словами Леоніда Касторського, технологія перекачування відходів у цистерни вже відпрацьована, а всі роботи ретельно контролюватимуть фахівці МінНС.

       Отож з'явилися сподівання, що вже до кінця нинішнього року токсичний шлам таки вивезуть iз території курортного Слов'янська та Донеччини. Чого, на жаль, поки не скажеш про відходи Горлівського хімзаводу. Свого часу на цьому засекреченому підприємстві військово-промислового комплексу виготовляли вибухівку. А нині солдати внутрішніх військ охороняють фактично непрацюючий завод із великою кількістю токсичних речовин. Нині тут назбиралось 325 тисяч тонн відвалів із вмістом сульфатів, 2,5 тисячі тонн відходів виробництва мононітрохлорбензолів та понад 11 тисяч тонн грунту, забрудненого токсичними відходами. Найбільш небезпечними вважаються відходи мононітрохлорбензолів, що здатні виділяти газ фосген, а той, у свою чергу, в разі потрапляння у воду може спровокувати масштабну екологічну катастрофу. Саме на її межі протягом останніх років балансують мешканці Горлівки, Єнакієвого та інших населених пунктів, бо існує реальна загроза потрапляння токсинів у грунт і забруднення підземних вод.

      Утилізувати небезпечні відходи не спроможне жодне з підприємств України, отож токсичну гидоту досі зберігають у спеціальних резервуарах. Причому, оскільки речовини здатні викликати корозію металу, таку ситуацію благополучною не назвеш аж ніяк. Зрештою, на неї нарешті відреагували керівники області — на Горлівському хімзаводі побував заступник голови Донецької облдержадміністрації Олександр Клименко, який підписав протокол угоди про утилізацію високотоксичних відходів, що означає початок ліквідації наслідків колишньої діяльності хімзаводу. «Сьогодні склалась загрозлива ситуація з екологічною безпекою регіону, однак ми все ж відшукали вихід і приступимо до утилізації токсичних відходів. Думаю, невдовзі ми оголосимо тендери на переробку цих відходів, адже в них наявні елементи, потрібні для хімічної промисловості».

      Варто сказати, ще в 2000 році хімзавод внесли до державної екологічної програми, і передбачалося, що для утилізації відходів буде виділено 6 мільйонів гривень. Однак надходження коштів гарантувалося тільки після затвердження проекту утилізації, який нині вже в стадії завершення. А спорудження самої спеціальної установки розпочнеться в наступному році. І вона буде здатна ліквідувати не тільки токсичну «спадщину» Горлівського хімзаводу, а й, приміром, пестициди та гербіциди, зберігання яких не сприяє поліпшенню довкілля. Щоправда, подібне можливе тільки за умови обіцяного державного фінансування. А у разі зволікання із вирішенням цієї проблеми захаращені «стайні» з високотоксичними відходами можуть опинитися в такому стані, підступитися до якого вже буде не під силу. Навіть міфічному Гераклу.