Металевий бум

      Проблема з краденими кришками, якi здаються на металобрухт, сьогоднi стоїть дуже гостро. Один диск важить близько 50 кiлограмiв, тож якщо здати хоча б по гривнi за кiло (тонна чавуну коштує до тисячi гривень), вже вистачить на якусь пляшку горiлки та нехитру закусу. У Києвi за останнi 9 мiсяців зникло понад три тисячi кришок, а рiзнi органiзацiї та пiдприємства, яким належать об’єкти «полювання», мусили витратити понад мiльйон гривень, щоб закрити всi дiрки. У середньму в столицi зникає 15 кришок щодоби, а це близько п’яти тисяч гривень... Не краща картина i в iнших мiстах — люки можуть мiсяцями залишатися вiдкритими, стаючи пасткою для людей. 

     Випадок, який  стався у Миколаєвi минулого тижня, мало не закiнчився трагедiєю: лiтня жінка впала в оглядовий колодязь i не змогла самостiйно звiдти вибратися. Як повiдомляє Центр пропаганди ГУ МінНС у Миколаївській області, жiнка могла надовго залишится у двометровiй ямi, якби бiля отвору не скавчав її собака. Власне, пес i привернув увагу мiсцевих мешканцiв, якi викликали на мiсце рятувальникiв. Жiнка вiдбулася невеликими травмами голови і подряпинами. А могло бути й гiрше...

      І до чого лише не вдаються пiдприємства, щоб кришки люкiв залишалися на мiсцi! Ховають у землi, виготовляють iз рiзних «нелiквiдних» матерiалiв i (не повiрите!) ставлять на сигналiзацiю! За словами одного з працiвникiв «Укртелекому», у Пущi-Водицi вже не перший рiк практикується маскування люкiв: їх встановлюють трохи нижче вiд звичайних, фiксують координати (аби самим можна було знайти в разi чого), а потiм засипають землею, щоб нечистi на руку люди не повиносили все, що погано лежить, до пункiв прийому металобрухту. Щоправда, хто хоче, той завжди знайде: мiсцевий мешканець, озброєний металошукачем, може без особливих проблем дiзнатися, де лежать «50 гривень»... А в особливо «кримiналiзованих» столичних точках (там, де чавун знiмають мало не щодня, скiльки не став) «Укртелеком» укладає домовленiсть iз мiлiцiєю i ставить люки на сигналiзацiю. Починає хтось курочити «залiзяку» — на мiлiцейському пультi загорається вiдповiдна лампочка, i на мiсце оперативно виїздить наряд. Зазвичай встигають зловити збентеженого крадiя «на гарячому».

      Крiм того, замiсть чавуну можна використовувати гуму, бетон або пластмасу —тодi кришки не становитимуть нiякої цiнностi для збирачiв металобрухту, i, вiдповiдно, нiхто їх не «прихопить». Одеса, скажiмо, ставить залiзобетоннi люки. Металева основа, залита бетоном, не боїться злодюжок, але через 3-4 роки викришується i може навiть провалитися вниз. Така ж сама ситуацiя в Луганську та Сумах. У Луцьку, Днiпропетровську й Кривому Розi для кришок використовують сумiш металу й полiетилену. За словами Михайла Шпарика, в Луцьку армовану пластмасу нiхто не краде вiд 2003 року. Але для столицi такi кришки теж не пiдходять на всi сто вiдсоткiв. Як розповiв начальник столичного управління комунального господарства Михайло Шпарик, на столичнiй магiстралi не покладеш легку кришку — перша-лiпша вантажiвка пiднiме її, як пiр'їну: «Луцьк — це все-таки невеличке мiстечко, там навантаження на трасу не порiвняти з київським. Тому на столичних дорогах слiд залишити чавуннi люки, тiльки обладнавши їх спецiальною «протиугонною» системою. А в парках і скверах, на пiшохiдних дiлянках  будемо встановлювати гумові чи пластиковi люки та решітки».

      Як розповiв «УМ» начальник вiддiлу маркетингу ливарно-механiчного заводу «Ісполiн» Олександр Корольов, саме металевi люки — найкращi для використання (якщо, звичайно, їх нiхто не краде). Чавуннi кришки можуть пережити не одне поколiння людей, тодi як пластиковi або ж залiзобетоннi досить швидко зношуються. Тому варто обладнати люк замикаючим пристроєм, щоб його було практично неможливо вiдiрвати вiд землi. «У кришцi люку свердлять двi дiрки, вставляють туди болт iз нержавiючої сталi й закручують, — розповiдає пан Корольов. — Вiдкрити такий люк можна тiльки за допомогою спецiального ключа. Просто, надiйно, ефективно. Досвiд показує, що злодiй має забрати свою здобич швидко, щоб не привертати до себе особливої уваги. Якщо кришка просто лежить, її легко зняти, закинути в машину i втекти. Якщо ж людина бачить, що вiдiрвати метал буде складно, вона вiдмовиться вiд цiєї iдеї».

      До речi, коштує така «протиугонна система» всього 15 гривень, i обладнати нею вже iснуючi люки — не проблема. Проблема, за словами вченого-секретаря Інституту хiмiї високомолекулярних сполук НАН України Володимира Мишака, в iншому: «Ісполiн» не врахував, що чавун із часом буде іржавiти, i через рiк болт нiхто не вiдкрутить. А якщо аварiя, i треба буде термiново спуститися в колодязь? Не ламати ж систему... «От якщо зробити з нержавiйки не тiльки болт, а й рiзьбу, на яку вiн буде накручуватись, проблема вiдпаде сама собою», — подiлився своїми думками пан Мишак. Головне — щоб люди не падали на дно ям, усiяних металевими стрижнями. Вижити пiсля такого падiння зможе далеко не кожний...