Це був уже третій турнір Національної ліги професійного боксу України та «Iнфокс боксінг промоушн» у київському клубі «ФріДом» у 2005 році. Та цього разу явка глядачів i преси була найбільшою, хоча титул розігрувався лише один — чемпіона України у напівсередній вазі (до 66,678 кг). Не надто вагомий трофей, але вручити пояс мав сам Леннокс Льюїс, прозваний Левом та Імператором.

Єдиний професіональний клуб України — столичний «Сокіл» — їхав на другий етап Континентального кубка до Мінська з цілою горою проблем. Насамперед, прихильники хокею перебували в пригніченому стані через погрозу Федерації хокею Білорусі виключити киян з їхньої першості, якщо «соколята» продовжуватимуть виступати на тренувальному «Авангарді», а не в Палаці спорту, як того вимагає регламент ВЧБ.

Остання інтрига 56-го чемпіонату світу зникла після 25-го кола Гран-прі Китаю, коли Хуан-Пабло Монтойя через наїзд на відстовбурчений «поребрик» вибув із перегонів і в «Макларена» фактично не залишилося шансів випередити «Рено» в боротьбі за Кубок конструкторів. Новий чемпіон «королівських перегонів» Фернандо Алонсо провів блискучий етап, вигравши у Шанхаї без жодних зусиль і наздогнавши Кімі Райкконена за кількістю здобутих кубків у цьому сезоні. Нічия — 7:7 — назвала двох фаворитів наступної першості. При цьому Кімі заявляє, що його команда в сезоні-2006 надасть йому не лише найшвидкіснішу машину, а й найнадійнішу. І якщо пригадати, скільки разів Райкконен вигравав кваліфікацію, але починав із «хвоста» пелетону через заміну двигуна, то стане зрозумілим, чому для багатьох перемога Алонсо не виглядає безперечною. А щодо позавчорашніх стартів, то на них «Рено» було беззаперечним лідером ще тому, що французька «стайня» покращила характеристики своїх болідів спеціально «під Шанхай».

Про що може свідчити четверте місце «Волині» з її «від'ємною» різницею м'ячів (мінус 5)? Навіть наставник лучан Віталій Кварцяний, коментуючи серію нищівних поразок своїх підопічних, казав про неготовність команди до вирішення високих турнірних завдань. Вражаюча нестабільність більшості клубів вищої ліги — привід знову закцентувати увагу на істотних проблемах організації клубного футболу в Україні. Інтерес до чемпіонату зберігається на високому рівні, коли кожен може виграти у кожного і така непередбачуваність обумовлена боротьбою на високому рівні майстерності (так, зокрема, в НХЛ, НБА, футбольних чемпіонатах багатьох європейських країн). У нас же варто було потрапити в кризу «Дніпру», позбутися провідних форвардів донецькому «Металургу», відчути «застій» у грі «Іллічівцю», як сумнозвісна «золота середина» (вона ж — «болото») розтягнулася з четвертого місця до передостаннього. Навряд чи ми бажали такого вирівнювання команд — за рахунок падіння постійних претендентів на «зону УЄФА». І якщо на наш чемпіонат поглянути з точки зору менеджменту, то те, що зараз відбувається, можна сміливо назвати падінням вартості української вищої ліги як продукту.