Покрова з давніх-давен в Україні вважалася святом весіль. У народі так і казали: «Жовтень на весілля багатий». До речі, є ще характерне прислів'я щодо цього: «У травні розумний жениться, а дурна заміж іде, а в жовтні розумна заміж іде, а дурний жениться». Зрозуміло, що лише після закінчення жнив селянин міг уже дозволити собі перепочити, а відтак і погуляти на весіллі. До того ж Покрова в народному календарі — помітна переломна дата, після якої холод почувається повним господарем на землі. А тому слід встигнути одружитися до морозів.

Згідно з уявленнями нашого народу, Свята Покрова — покровителька і заступниця всіх грішних людей, захисниця від усіляких нещасних випадків. Старші жінки на Лубенщині розповідають, що «вона покрива у напасті всіх, що моляться їй. Покрива вона омофором: це повивач, який залишився у неї від Ісуса Христа».

У 903 році грецька імперія перебувала у великій небезпеці. На столицю Царгород (Константинополь, нині Стамбул) напало вороже військо сарацинів (сарацини — нащадки Сари, дружини Авраама, а точніше — Сариної невільниці, Агарі, яка народила Авраамові сина Ізмаїла, який став родоначальником арабів). Народ щиросердо молився до Господа та Пресвятої Богородиці про заступництво. І під час палкої молитви на всенічному богослужінні у Влахернському храмі, що над Чорним морем, сталося диво...