Десять «самураїв» нам не завада

      Товариський матч Україна — Японія у середу був цікавим із багатьох причин, але, з одного боку, осіння прохолода й дощ, а з іншого — ранній час початку гри в будень (17:00 — так зручніше для прямої трансляції на Далекий Схід) спричинили «убогість» глядацької аудиторії. Ті, хто не прийшов на НСК «Олімпійський», не виключено, втратили нагоду... провести команду Олега Блохіна на чемпіонат світу. Судіть самі: судячи з висловлювань тренера, листопадове «вікно» для спарингів нас уже не приваблює, а зустрічі навесні наступного року українці, найпевніше, зіграють де-небудь в «аравійській пустелі» чи на Мальті.

      Українці та японці першими виграли свої відбіркові цикли (ми — в Європі, підопічні Зіко — в Азії), і це також додавало протистоянню пікантності. Як і те, що японці їдуть уже на третій поспіль «мундіаль» тоді, як ми лише дебютуємо.

      Нагадаємо, що три з половиною роки тому українці вже грали з «самураями»: на їхньому полі в Осаці семеро з теперішніх «збірників» — Ващук, Шищенко, Тимощук, Воробей, Гусин, Рикун та Радченко — могли переконатися, що одна з кращих азійських команд не поступається європейцям у швидкості, організації гри, збалансованості та дисципліні. Той дебютний для себе матч на посаді тренера збірної України Леонід Буряк програв — 0:1. Із таким самим рахунком позавчора реваншувався Блохін.

      І тоді, і зараз «синьо-жовті» вийшли на поле в експериментальному складі. Олег Блохін навіть перевершив свого попередника, надавши можливість перевірити себе зовсім молодим дебютантам з ФК «Харків», двом Олександрам — Яценку та Максимову. Крім того, після циклу вихованих бесід в «основі» вийшов і ще один Сашко — Рикун. Наслідок цієї «олександрії» тренера — наша команда зіграла вельми мотивовано.

      Утім результат на табло був не надто переконливим, та й єдиний гол Андрій Гусин забив із досить сумнівного 11-метрового під завісу матчу. Наставник гостей, легендарний бразилець Зіко, весь післяматчевий коментар звів якраз до того, що Японію «задушив» латвійський рефері. Але, по-перше, й українці можуть багато розповісти про такий досвід. А по-друге, агресивність і схильність японців до жорстких контактів загальновідома, тож нічого дивуватися червоній картці. І якщо Зіко, на відміну від свого попередника, француза Трусьє, успішно веде боротьбу з властивою японцям схематичністю в діях, то не треба ігнорувати й фактор чистоти єдиноборств. На «мундіалі» ж у Німеччині не буде, як у 2002-му, рідної публіки та «блату», тож варто готуватися до відповідного суддівства.

      Повертаючись до дій нашої команди, варто акцентувати увагу на тому, що з четвертої спроби збірна України, граючи «першим номером», таки виграла. З негативів же слід виокремити проблему рівноцінної ротації складу. Варто було трохи застудитися на майдані Незалежності під час святкування виходу на ЧС-2006 Вороніну та Шевченку (принаймні саме така версія їхньої неучасті в контрольному матчі), відчути старі болячки Федорову та Реброву, залишитися у запасі — Русолу й Ротаню, лягти під скальпель Гусєву (йому напередодні вирізали апендикс), як відразу ж виникли проблеми з цілісним малюнком гри. Усе звелося до навісів та ударів здалеку, тож не дивно, що добре організований суперник навіть у меншості без паніки доводив гру до нічиєї. Те, що в цій ситуації усе вирішив досвідчений Гусин, який спочатку пробив у поперечину, а потім реалізував пенальті, не повинно дивувати. А ось те, що гравець російських «Крильєв» завдав більше ударів по воротах, ніж обидва донецьких форварди, — інформація до роздумів.

      Олегу Блохіну та його помічникам доведеться врахувати гіпотетичну можливість травмування лідерів команди за ці вісім місяців, що залишилися до старту на «мундіалі». Щоправда, коли і як буде відпрацьовано схему гри «без Шеви і Ворони», наразі не зрозуміло. Утім передбачити всі «форс-мажори» не можливо, тож залишається сподіватися на основний козир нашої збірної — атмосферу єдності і взаєморозуміння між тренерами та гравцями.

ПІСЛЯМОВА

Зіко,

головний тренер збірної Японії:

      — У мене немає коментарів стосовно гри. Вважаю, що є сенс запросити сюди арбітра і запитати його, з якими намірами він судив цей матч. Єдине, що мене сьогодні здивувало, — арбітр. Подібна ситуація для нас склалася і під час Кубка конфедерацій. Наші гравці проливають піт і кров, готуючись до поєдинків, але потім через втручання третьої особи хід матчу змінюється.

Олег Блохін,

головний тренер збірної України:

      — Кожен тренер реагує на результат по-своєму. Я теж не завжди задоволений суддівством. Але сьогодні ми переважали збірну Японії у бажанні та володіли ініціативою впродовж усього матчу. Суперники ж побудували гру на контратаках і декілька небезпечних моментів створили, якщо їх так можна назвати. Те, що гра була жорстка, динамічна, а часом — груба, то це залежало від поля. Я задоволений самовідданістю команди, але окремі моменти у грі треба покращити.

      Сьогоднішній спаринг був для нас корисним, бо ми одержали досвід протистояння так званій азійській школі футболу. Надалі будемо збирати інформацію про всі збірні, які гратимуть на чемпіонаті світу, бо готуватися до нього потрібно значно серйозніше, ніж до відбіркових матчів.

ТАБЛО

Україна — Японія — 1:0

12 жовтня. НСК «Олімпійський». 20 000 глядачів

      Суддя — Лаюкс (Латвія)

      Україна: Старцев, Несмачний, Яценко, Тимощук (Максимов, 65), Ващук, Шелаєв (Радченко, 46), Шищенко (Ротань, 46), Рикун (Назаренко, 46), Воробей, Гусин, Белік (Венглинський, 46)

      Японія: Кавагумі, К. Наката, Х. Наката, Такахара (Сузукі, 46), Накамура (Мацуї, 70), Янагісава (Мінова, 57), Сантос (Мураї, 67), Цубої, Моніва, Інамото, Комано

      Гол: Гусин, 89 (пен.)

      Попередження: Шелаєв, 40; Яценко, 65; Старцев, 90+1 — Інамото, 23; Сантос, 53

      Вилучення: К. Наката, 54