Є така служба — селян душити

      Помиляється той, хто вважає, ніби аграріям дошкуляють лише примхлива погода і скупі посередники. Дедалі частіше сільгоспвиробники, зазвичай успішні, потерпають і від непрогнозованих стосунків із правоохоронцями. А в сільській глибинці Запорізької області доля корівників та сільгоспінвентаря, списаних три роки тому, несподівано зацікавила навіть місцеву філію Служби безпеки України. Керівників, підозрюваних у розтриньканні майна на 800 тисяч гривень, за грати не відправили, однак товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Агро-Дніпро» з нелегкої руки нишпорок почало перетворюватися, образно кажучи, на своєрідний ТОМ («товариство з обмеженими можливостями»), позаяк пік слідчих дій припав на жнива. Хотілося б вірити, що «наїздам» на забуте державою і, судячи з осінньої посухи, Богом багатостраждальне село таки буде покладено край.

      Оптимізму в цьому припущенні додає позиція нового голови СБУ Ігоря Дріжчаного: «Я є прибічником тієї концепції, реалізація якої в перспективі дозволить СБУ бути не силовою структурою, не правоохоронним органом, а саме спецслужбою, — зазначив керівник поважного відомства в інтерв'ю газеті «Дзеркало тижня». — Ми вже домовилися з Юрієм Луценком (міністром внутрішніх справ. — Авт.) про принципи взаємодії з розподілу сфер діяльності, що мають позбавити нас необхідності штовхатися на одному полі».

      Але давайте таки розберемося з «Агро-Днiпром».

«Багаті допоможуть бідним»

      Одна з бiд українцiв полягає в тому, що в подоланні різноманітних перешкод людина (а то й громада) замість очікуваної державної допомоги одержує несподівану підніжку. До певної міри можна якщо не виправдати, то зрозуміти витівку конкурента. А якщо в перебіг подій втручається стороння і начебто незацікавлена інституція — де логіка?

      Прикро, однак саме після перемоги Помаранчевої революції над такими «ребусами» доводиться сушити мізки колективу ТОВ «Агро-Дніпро», що базується у степовому селі Дніпровка.

      На зорі так званого реформування сільського господарства місцевий колгосп став КСП «Дніпровське». Його нетривала біографія завершилася у 2000 році повним розпаюванням землі і майна. Тодішній керівник, від імені якого селяни зазвичай відхрещуються, — мовляв, і не нагадуйте часи «хтозна-якої дільожки», — діяв енергійно і, що симптоматично, без втручання держави та без претензій «вождів» Кам'янка-Дніпровського району. Взаємне порозуміння між директором КСП і «тими, хто нагорi», принесло декому певні дивіденди. Головний розпорядник майна і землі громади так вправно оформляв різноманітні документи й протоколи, що одержав у доважок до своєї частки, згадують селяни, «ще й державну грамоту за розбазарювання колгоспу» — саме так вони називають розпайовування КСП. Громада ж опинилася біля розбитого корита: цех тваринництва канув у Лету, різко знизилася урожайна сила гектара, на ладан дихала наявна сільгосптехніка, господарство скнiло в лещатах фінансових боргів. Селяни, звісно ж, вже й забули, коли одержували бодай дещицю заробленої платні.

      Гасло нової влади «Багаті допоможуть бідним!» у Кам'янці задіяли із власної ініціативи, ще у 2003 році. До села придивився успішний бізнесмен Олександр Папуча, агроном за освітою. Його команда, переглянувши документацію й оцінивши землі ТОВ, порадила потенційному інвестору розкривати гаманця. І Папуча ризикнув. Агонiзуюче господарство почали реанімувати, селяни побачили «живі» гроші. Факт повернення, нехай і частково, зарплатних боргів став визначальним під час голосування у 2003 році: зібрання пайовиків довірило бізнесмену-«реаніматору» свої сертифікати. Вiдтак майже всі землі і залишки майна невдовзі були оформлені у ТОВ «Агро-Дніпро».

      Подальший перебіг подій обнадіяв: за два роки в «Агро-Дніпрi» було збудовано свинарник на 1500 голів, крупорушку і маслоцех, на яких створили майже двісті нових робочих місць; матеріально-технічну базу  поповнили трьома комбайнами, сільгоспінвентарем і 14 тракторами. Орендну плату пайовики почали одержувати як продукцією, так і грошима (середньомісячна зарплата механізатора чи водія зросла до 800—1000 гривень, свинарки одержують по 700—800). Не ходить ТОВ і в податкових боржниках. За три роки на тих же таки 4800 гектарах землі валовий збір зерна зріс від 6 тисяч тонн до 11, соняшника — від 300 тонн до трьох із лишком тисяч!

      Схвально відгукується про ТОВ «Агро-Дніпро» та його керівників сільський голова Володимир Сидельников: пайовики, а їх у товаристві близько тисячі, одержують регулярно і вдвічі більшу, ніж передбачено «доброю» державою, орендну плату; громада вдячна за підтримку дитсадка і сільських шкіл, за відремонтовані церкву і автобусні зупинки.

Неждані гості

      На перший погляд, усі мають бути задоволеними — і люди, і держава. Да-лебi! Тільки-но відлунали салюти з нагоди успішного завершення Помаранчевої революції, як у Дніпровку вервечкою потягнулися перевіряльники (схоже, для того, аби реалізовувати «помаранчевий» клич нової влади «Багаті допоможуть...». Варто зробити паузу задля уточнення: кому допоможуть?) Громада Дніпровки має всі підстави звинувачувати нову владу в уможливленні «бєспрєдєла по-старому».

      Упродовж кількох місяців директор ТОВ Олександр Овчинников, головні спеціалісти Олена Моїсеєнко та Людмила Маказан не розсекречували подробиці свого спілкування з «гінцями райцентру».  Десять масових перевірок за півроку — свідчення того, що ТОВ «замовили». Попри те що серйозних порушень не встановлювали, «копачі» лише змінювали один одного у пошуках компромату. «Гостювали» представники КРУ і Пенсійного фонду, ветслужби, райсільгоспуправління і Фонду соціального страхування. Статисти цікавилися розміром посівних площ. Найчастіше ж «копали» податківці.

      У фахівців ТОВ терпець увірвався, коли до перевірок долучилася філія СБУ з Енергодара (місто запорізьких атомників, розташоване в межах Кам'янка-Дніпровського району). Згадані вище головні бухгалтер і головний економіст в системі АПК працюють по сорок років, однак не пригадують, аби СБУ коли-небудь цікавилося списаними корівниками чи інвентарем. Упродовж кількох годин тривав «допит» Олени Моїсеєнко; пані Маказан повідомила ЗМІ, що її утримували без обіду і права на телефонний дзвінок від одинадцятої години ранку до восьмої вечора. З обох було взято пояснювальні записки з приводу розпайовування майна кількарічної давності. «Я так і не зрозуміла, які закони ми порушили і в чому полягають претензії до нас», — резюмувала пані Людмила.

      Схоже, ніби основну ставку есбеушники зробили на директора ТОВ Олександра Овчинникова. «Мене викликали в понеділок, — згадує керівник. — Зранку я був у полі, де хлопці жнивували. Так сталося, що тимчасово самому довелося сісти на трактор, аби робота не зупинилася. А тут — виклик. Я поцікавився, з якого приводу і чи не можна пізніше? У відповідь почув погрозу: «Негайно, а то гірше буде!». В Енергодарі трійцю викликаних розвели по різних кабінетах. Овчинников компромату не додав, і тоді слідчий висунув йому ультиматум: або ти свідчиш, що Папуча під час розпайовування КСП привласнив майна на 800 тисяч, або фігуруватимеш у справі як співучасник. Твердження було маячнею, адже Папуча прийняв уже розпайоване господарство, однак слідчий інших версій не сприймав, заявить пізніше пан Овчинников. «Але я відмовився ставити свій підпис на паперах, бо ж ніхто закону не порушував!».

      В'ячеслав Малахов, адвокат ТОВ, а також особисто Олександр Папуча акцентують на упередженості слідчих. Не потрібно було глибоко «копати», аби допетрати, що згадані 800 тисяч гривень ніхто не поцупив.Так, свого часу (здається, ще у 2000 році) загальний пайовий фонд КСП «Дніпровське» був оцінений у два мільйони гривень, а бізнесмен Олександр Папуча оформив оренду лише на 1,2 мільйона. Однак було це вже у 2003 році, і на той час частина пайовиків подалася на «вільніші хліби» (попередній «хазяїн» довів), частину майна люди, «ощасливлені» компенсацією за невиплачену роками зарплату, власноруч розібрали по цеглині — як це було, наприклад, iз громадськими корівниками. Наслідки руйнації КСП підсумували на загальних зборах у 2002 році, і рада співвласників-пайовиків тоді й списала того добра на 800 тисяч. У цьому легко було упевнитися слідчим будь-яких структур, не кажучи вже про таку поважну, як СБУ. Однак спецслужбiсти взяли Дніпровку під дивну «опіку», уподобавши вулицю із такою ж дивною назвою — Тараканчикова. Саме тут, поруч із сільрадою, стоїть адмінбудинок опального ТОВ «Агро-Дніпро».

      Прокурор Кам'янка-Дніпровського району Ольга Силіна кореспондента «УМ», відверто кажучи, здивувала. Досі я гадав, що правоохоронці зазвичай організовують перевірки, аби упевнитися у достовірності одержаної інформації чи припущення щодо «конкретних порушень у конкретному місці». А вартова законності у районі відповіла на моє уточнення загадково: «Чи є у прокуратури претензії до ТОВ «Агро-Дніпро» з приводу разпаювання? Так ми ж їх не перевіряли». Сигналів, мовляв, не було. Виходить, аби перевірили, то обов'язково щось-таки «накопали» б?

      Сумніваюсь, що прокурор не поінформована щодо результатів перевірок, жодна з яких не виявила в діях команди Олександра Папучi ознак злочину. Однак ні слова на захист аграріїв від панi Силiної я не почув. Як i версії того, чого це місцеві есбеушники з проблем безпеки України переключилися на пошуки нібито «роздерибаненого» сiльськогосподарського майна?

      Що «розсекретила» Ольга Силіна — так це номер телефону енергодарської філії СБУ. Однак там нікого викликати на розмову не вдалося. Фартовішою виявилася Світлана Шкарупа, моя колега з газети «МІГ», наближеної, зауважу, до запорізького «губернатора». Заступник начальника відділу СБУ в Енергодарі Дмитро Кіров підтвердив факт виклику посадовців ТОВ, але які, мовляв, претензії? Вони могли й не давати свідчення; не було й ніякого тиску — усе згідно з чинним законодавством. А чому б i не перевірити інформацію «про присвоєння і розтрату частини майна пайовиків у селі Дніпровка посадовими особами»? На запитання, яким чином поєднати функції СБУ й інтереси приватних осіб-пайовиків, пан Кіров зронив патетично: «Ми вартуємо інтереси держави, а держава — це люди!».

      Як тоді не уточнити, де був Дмитро Кіров з колегами, коли майно селян дійсно дерибанили — серед білого дня, безцеремонно і нахабно? Чому зацікавилися успішним господарством, а не десятками інших, дійсно розкрадених, у тому ж таки Кам'янка-Дніпровському районі? Питання майже риторичне. Непокоїть, що прогнозовано не було на нього відповіді за авторитарного режиму Леоніда Кучми, прогнозованою є реакція можновладців і за Віктора Ющенка. Він, нагадаю, запевняв Майдан, що за його президентства захищеним буде кожний «маленький українець». А в нашій історії потерпають і керівники ТОВ «Агро-Дніпро», і порятована ними від злиднів сільська громада.