Не вір «iнвесторам», які приносять дарунки

05.11.2003

      Насамперед про ініціативи корпорації «Індустріальний союз Донбасу» (ІСД). Порушуючи встановлений законодавством порядок, ІСД оголосила себе «учасником конкурсу з продажу ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського» (ДМК). Потім поставила під сумнів право Президента України бути гарантом дотримання конституційної законності. На недавній прес-конференції керівник ІСД Сергій Тарута зробив заяву щодо «прозорості» капіталів цієї корпорації, а також «прозоро» натякнув, нібито саме вона буде єдиним учасником конкурсу з продажу пакета акцій ДМК.

      Чого більше у цих твердженнях — елементарної нерозбiрливості, самовпевненості чи почуття вседозволеності? Час розібратися.

 

«У парні дні» — законослухняний громадянин, а «у непарні» — комбiнатор?

      Якщо існує напівправда, отже, є й напівобман. Це ніби дві сторони однієї медалі.

      Сльози розчулення заливають обличчя, коли спостерігаєш, як сьогодні дехто з досить відповідальних державних мужів дефілює з гаслами «прозорості» і «чистоти» капіталу, пов'язуючи їх з умовами конкурсу з продажу акцій ДМК. «Переворотом у приватизаційному процесі», «першим прикладом прозорої приватизації», захлинаючись від захвату, охрестили конкурс і деякі з видань.

      Що ж так збудило емоції чиновників, політиків і, з їх подання, журналістів? Виявляється, рядок у додаткові умови конкурсу про те,що «Потенційний покупець повинен надати документи на підтвердження того, що він... має прибуток, який обкладається податком у 2003 році... не менше 50 відсотків від стартової вартості пакета акцій ВАТ». А як же, шановні, бути з другою половиною? Згідно з логікою Фонду держмайна, ці кошти можуть бути вкрадені, «відмиті», отримані в інший незаконний спосіб? То чи настільки ми далекі від істини, коли винесли у пiдзаголовок припущення про те, що Фонд вважає цілком припустимим мати «у непарні дні» справу з «чистим і прозорим» комбiнатором?

      Сумнівним видається й прив'язка 50 відсотків зі стартовою ціною пакета. Раптом пакет продадуть набагато дорожче і «чистими» виявиться не половина, а чверть або третина виручених коштів? Як у такому разі виглядатиме Фонд в очах світової громадськості?

      Назвемо речі своїми іменами. «Брудними» Фонд держмайна вважає кошти, вивезені в офшорні зони. Поза сумнівом, ці капітали мають неприємний запах. Усі погодяться і з тим, що ці кошти давно пора виводити з тіні й повертати в Україну. Поки що не придумано іншого, «чистішого», механізму.

      Передбачаємо, що опоненти почнуть розмахувати «чорними списками» FATF, отож є перспектива залишитися в них надовго.

      Ну то й що? Сьогодні ми в одних «чорних списках», завтра — в інших. Чи, може, хтось серйозно вірить, що Захід лягає спати з бажанням, аби йому наснилася сильна і рівна з ним Україна? Чи не час реально оцінювати вагомість закордонних гарантій? Чи сильно нам допомогли світові велетні у прикордонному конфлікті навколо Тузли? А обіцяли неодмінно втручатися у подібні ситуації в обмін на позаядерний статус України. Або, може, хтось очікує, що нашій країні повернуть вивезені Павлом Лазаренком мільйони, які намагаються відсудити? У тому, що відсудять, упевнений. Як і в тому, що одразу ж продадуть їх нам під відсотки.

      Не потрібно так щиро молитися на закордонну допомогу і не варто так підігрувати вимогам міжнародних фінансових інституцій. Поки ми самі не зіпнемося на ноги, нас тицятимуть пикою то в один, то в інший список.

      До того ж усі ми вивчали історію і знаємо, як капіталізувалися сьогоднішні економічні монстри. Порівняно з цим українські офшорні компанії — просто гра у піжмурки. Нехай у дзеркало частіше дивляться. Якщо Україна відкрито використовує всі можливості, аби витягнути свій капітал з-за кордону,— то що ж у цьому «брудного»? Можливо,вивезені кошти не зароблені нашою ж працею? І вже не менш аморально обраховувати припустиму чесність у відсотках.

      Давайте трохи розімнемося. Витягніть уперед праву руку, а лівою вдарте по внутрішньому згину правої. Чи не так виглядає «прозорість» конкурсу «на 50 відсотків» у трактуванні глави приватизаційного відомства Михайла Чечетова?

      Про що ж мова? Аби штучно обмежити коло учасників і продати акції конкретному покупцеві. Кому? Тому, хто голосніше волає, буцімто умови конкурсу «найчистіші».

Бізнесмени чи «наркобарони»?

      Прикриваючись нардепівським мандатом, гендиректор «Джержинки» пан Цкитішвілі відкрито лобіює інтереси ІСД на підприємстві. Ще б пак, не випадково у виборчому окрузі Енвера Цкитішвілі його поза очі називають кандидатом від ІСД. Відколи прийшов він до Верховної Ради з цієї структури, досі залишається вірним їй. Принаймні не зраджує собі. Дивує, що парламентарії «прозоро» не помічають, що їхнiй колега вже давно порушує ними ж прийнятий закон, який не припускає поєднання статусу нардепа з керівництвом комерційним підприємством.Чи не час, згідно з чинним законодавством, забрати в депутата-господарника Цкитішвілі державну трибуну?

      Нехай би як простий громадянин і керівник він бурювався тим, що «низка комерційних структур займається скуповуванням кредиторських зобов'язань ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського». Нехай би стверджував з «імовірністю до 90 відсотків, що в одних руках уже зосереджено контроль над більшою частиною кредиторки або ж досягнуто відповідних домовленостей». До речі, причетна до скуповування або «узгодження» боргів ВАТ структура вже відома — ІСД. Принаймні так заявив голова ради директорів корпорації Сергій Тарута. Дивно тільки, що керівникові металургійного комбінату так пізно розвиднілося. Він що, приймав господарство «під чесне слово», не знаючи кредиторів?

      Між іншим, це вже не перший експеримент Фонду держмайна з продажем великого підприємства «за борги». Ще на початку року в аналогічній ситуації нас переконували, ніби втрата понад сотні мільйонів гривень на торгах навколо Північного гірничо-збагачувального комбінату обіцяє манну небесну. Днями інформагентства повідомили, що Михайло Чечетов заявив про намір держави відновити свій вплив на цьому підприємстві. Не виправдав себе «експеримент». А пан Чечетов широкою державною ходою і «Дзержинку» готовий віддати. Адже як було з Північним ГЗК? Міцно підсадили його на борги структури, які контролює Укрсиббанк. Їм і віддали. Мабуть, для виправлення. На «Дзержинці» банк, який спеціалізується на втягуванні у боргові ями, виступає як соратник ІСД. Керівники донецької корпорації навіть вихваляються цим. Між іншим, обізнані люди стверджують, нібито саме в союзі з ІСД Укрсибу вдалося навісити непідйомні боргові зобов'язання на «Дзержинку». Принаймні вже тривалий період донецька корпорація «взяла на себе клопіт» забезпечити підприємство, яке купує, сировиною і збутом продукції. Мабуть, з альтруїстичних міркувань. Можна тільки уявитити, наскільки це полегшило підприємцям від ІСД переговорний процес із кредиторами.

      Просто якісь «наркобарони». Тому що методи підсадки «на сировину», схоже, такі самі.

      Тепер донецькі козирні карти «прозоро» підкріплено умовами конкурсу. Пан Тарута навіть зiзнався, ніби знає, що ІСД стане єдиним учасником, а отже, й переможцем конкурсу. Наводжу його аргументацію. «Щодо НФЗ, — стверджує він, — визначали (вартість. — Авт.) західні експерти, і після цього питання відразу зникли. Я думаю, стосовно цього підприємства («Дзержинки») так само можна залучати західних експертів, аби не було спекуляції щодо ціни». Забув, певно, донецький керівник, що подібну процедуру передбачено, якщо торги розігруються між... одним учасником.

      До речі, у наданому журналістам прес-релізі донецькі знову поспішили, оголошуючи себе учасниками конкурсу. Поки що — тільки претенденти. На жаль. Учасниками можуть стати лише після того, як буде відкрито пакет із документами, які підтверджують цей факт.

«Фонду держмайна терміново потрібен референт без провалів у пам'яті...»

      Не здивуюсь, якщо подібну «фішку» незабаром прочитаю в рекламних оголошеннях. Гріх сміятися над людьми, в яких проблеми з пам'яттю. А ми й не сміємося. Просто цитуємо висловлювання керівників Фонду держмайна з приводу недоречної ситуації стосовно письмового доручення пану Чечетову, яке підписав Президент України 16 жовтня цього року. Пригадуємо, голові Фонду держмайна доручалося зняти «економічно необгрунтовані вимоги до потенційних покупців і умови проведення конкурсу» з метою залучити до нього «якомога ширше коло учасників». Логіка гаранта ясна: активніша конкуренція — вагоміший дохід державі.

      21 жовтня, мабуть, відреагувавши на це, у Фонді держмайна пояснили, що з усіх додаткових умов залишать одну — аби претендент на пакет був «промисловим інвестором».

      Того ж дня інформагентства з посиланням на «Інтерфакс-Україну» передали слова «людини №1 у приватизаційному відомстві» Михайла Чечетова: «Ніяких рішень про зміни умов конкурсу немає». Про доручення Президента — ні слова.

      Наступного, 22, жовтня заступник Фонду держмайна Дмитро Парфененко повідомив, що «вчора» Фонд таки отримав доручення Леоніда Кучми.

      Проте на прес-конференції 28 жовтня пан Чечетов без пояснень заявив: «Я вас відсилаю до газети, де було опубліковано умови конкурсу».

      Дивно. Ми так розуміємо, якщо Президент України дав доручення, то тільки він має право його відмінити. Не Чечетов. Чому ж таким сміливим став голова Фонду держмайна? Може, відчув зміну політичного вітру? Чи не зарано?

      I чи не відмінив пан Чечетов доручення Президента України з приводу залучення якомога більшої кількості потенційних інвесторів ДМК?


ДО РЕЧІ. 

      До 1 листопада глава Фонду держмайна зобов'язаний був доповісти Президенту про виконання його доручення.