Покров від Оранти

      1036  року князь Ярослав Мудрий переміг нападників-печенігів і з вдячності до Бога і Діви Марії заклав у Києві церкву Благовіщення на Золотих воротах. У тій церкві він 1037 року віддав народ Київської держави під опіку Пресвятої Богородиці. Відтоді Матір Божу шанують як покровительку й берегиню народу, стольний град якого — Київ.

      Тепер давня традиція віддавати місто під опіку Богородиці відроджується в Україні. Так, 14 жовтня 2002 року своє місто під покров Богородиці віддали єпископи і вірні різних християнських конфесій Івано-Франківська. «З того часу ми щороку поновлюємо цю посвяту, — розповідає підприємець, член Спілки християнського відродження Михайло Дем'янюк. — У місті змінилася ситуація: раніше відчувалося протистояння конфесій, а зараз, навпаки, відбувається зближення, ми спілкуємося, святкуємо разом. Це приклад, як можна поєднати Україну в кожному місті».

      Події на Майдані минулої осені привернули до Києва увагу мільйонів людей. Мимохіть відкрилася надзвичайна об'єднуюча сила «міста на семи пагорбах». Може тому, що над Майданом височить стародавній Софійський собор, закладений Ярославом Мудрим у той же рік, коли він віддав свій народ під опіку Богородиці?

      У Софійському соборі є так звана Нерушима стіна з зображенням Богородиці Оранти. Складається враження, що цей образ збирає воєдино, просвітлює і береже весь український народ. Тут, у резиденції київських митрополитів, були засновані перші в Київській державі школа й бібліотека. У Святій Софії 1051 року в присутності Ярослава Мудрого обирали свого, не залежного від Візантії, київського митрополита Іларіона. Богдана Хмельницького визнали національним лідером після того, як під стінами Софійського собору його урочисто зустріло духовенство на чолі з митрополитом Сильвестром Косівим. У січні 1918 pоку під передзвін софійських дзвонів було прочитано IV Універсал Центральної Ради, який проголошував Українську Народну Республіку вільною. Через рік на тому ж Софійському майдані пролунав акт злуки УНР і ЗУНР в одну соборну Українську державу. У 1919 році саме в Софії Київській було відправлено першу літургію українською мовою. Собор вистояв у 1930-ті роки і пізніше. Знаменно, що свій перший робочий день Президент України Віктор Ющенко розпочав із молитви в соборi Святої Софії, де його благословили глави українських церков. І саме на Свято-Софійському майдані невдовзі зародився мирянський рух за єдність Церкви, представники якого щомісяця збираються на спільну молитву перед брамою Софійського собору.

      «У дитинстві я була переконана, що моя батьківщина — це величезний СРСР, для мене столицею була Москва, — згадує харків'янка Олена Пушкар-Багазій. — 10-річною мене повезли в Київ, і коли я зайшла на подвір'я Святої Софії, у мене пробудилося розуміння, що, крім Радянського Союзу, є ще щось глибинне, є Україна. Київ став для мене тоді рідним». Пані Олена щомісяця приїжджає з Харкова, аби помолитися з усіма за «єдину, соборну, сильну, незалежну, могутню Українську державу, за єдину, соборну українську апостольську Церкву». Молитовні зустрічі відбуваються на Софійському майдані щотринадцятого числа. 13 — це число Божої Матері, тому, відкинувши забобони, як і личить християнам, тринадцятого жовтня до Києва знову з'їдуться прочани. За власний кошт, з сердечною вірою. Адже молитвами праведників рятується світ...

      «Молитва за Україну на майдані об'єднала християн різних українських церков і породила хвилю високого духовного піднесення в народі. Вона надихнула вірних УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ та РКЦ, починаючи з травня, раз на місяць з'їхатися з різних міст України на Софійський майдан і молитися за зміцнення єдності між українськими Церквами», — говориться у зверненні цього мирянського руху, названого «Схід і Захід під покровом Пресвятої Богородиці». «За останні 15 років в Україні це, мабуть, перший такий рух мирян, — каже братчик молодіжного православного Борисо-Глібського братства, киянин Святослав Варення. — Сподіваюся, що він, як вогонь, запалюватиме спільноти, від одної переходитиме до іншої. Цілком реально, що з часом він виллється в потужний всеукраїнський рух».

      Після служби Божої просто неба біля Софійської брами священики і вірники УГКЦ, УПЦ КП та УАПЦ йдуть до Хреста, встановленого на пагорбі над майданом Незалежності в час Помаранчевої революції, а потім — до Верховної Ради чи до Кабміну, щоб помолитися за владу.

      Так склалося, що найбільше прочан приїжджає на ці молитовні зустрічі зі Львова. Утім щоразу буває на них один з ініціаторів таких зібрань — отець Юстин із Харківщини, який нагадує, що спільна молитва має велику силу і веде до спільної думки. «Через брак діалогу люди мало один одному довіряють, — каже отець Юстин. — Ми молимося за єдність, щоб підтримати щиру, чисту, світлу думку всіх людей, які живуть на теренах України, перш за все християн. Від влади теж треба вимагати, але дуже мудро, не принижуючи гідностi людини. Не всі можуть багато працювати, багато вчитися, але кожен може інтуїтивно відчути своє покликання. З любові до Бога, прощаючи, ставлячи милосердну любов на перше місце, ми прийдемо до розуміння кожної людини».

      14 жовтня о 13.00. біля Святої Софії відбудеться спільний молебен (під проводом архiєреїв УПЦ КП, УАПЦ, УГКЦ) до Пресвятої Богородиці, з проханням взяти Київ під Свій чесний Покров. Потім хори, які прибудуть із різних парафій, співатимуть духовних пісень. Звісно ж, миряни знову нагадають про те, що Свята Софія має «воскреснути» — повернутися до своєї суті, знову стати головним Храмом країни. Глава УПЦ КП Патріарх Філарет вважає, що Софія стане церквою тільки тоді, коли в Україні буде одна Православна церква. А в листі Синоду єпископів Києво-Галицької митрополії УГКЦ до Президента України від 11 січня 2002 року сказано: «...Цей Собор є духовним символом єдності та святинею особливого рангу для всього українського народу. Він повинен бути переданий Патріархові Української Церкви, коли всі православні й католицькі вірні, корені яких сягають Володимирового хрещення, повернуться до первісної єдності первопочатків християнства в Україні, і коли в них буде один Патріарх. На думку владик Української Греко-католицької церкви, Українська держава повинна зберігати цю святиню у своїй власності до такого щасливого моменту».