Нафта «заБРОДила»

      Реверс живий, як ніколи, хоч і обертається для України збитками. Навіщо ТНК-BP  і Україні економічно невигідний контракт, досі пояснювати уникали. Експерти, якщо їх аж надто притиснути до стіни, пояснюють укладання цього контракту тим, що українській стороні потрібно розплатитися за технологічну російську нафту, якою заповнено «трубу». Уже рік, як це унікальне знаряддя українсько-російських відносин слугує диригентською паличкою в руках політиків. А тим часом у Європі продовжує зростати попит на нафту, і це відкриває перед Україною колосальний шанс. Насамперед, для нашої держави це надприбутковий проект. Отож, мабуть, найближчими місяцями, коли йтиметься про визнання її країною з ринковою економікою і про прийняття до СОТ, Україна має вирішити для себе одне дуже важливе питання. Говорячи словами одного американського дипломата, вона повинна зробити вибір: чи намагатиметься агресивно завойовувати ринок на основі довгострокової стратегії, чи замість цього відгукатиметься на кожну скороспілу пропозицію, яку висувають сусідні країни. На жаль, рік тому Україна обрала другий варіант. «Скороспілка» постала в українській економіці у вигляді контракту на перекачку російської нафти з Бродів до Одеського терміналу «Південний», і ця угода матиме чинність упродовж ще двох наступних років.

Контракт із негативним сальдо

      29 вересня виповнилася річниця використання нафтопроводу «Одеса—Броди» в режимі реверсу. На диво, ініціатор реверсу та організатор запальної піар-війни за нафтопровід компанія ТНК-ВР забула про цю визначну дату. Можливо, просто тому, що особливо хвалитися нічим. Прокачування нафти в напрямі «Броди—Одеса» економічно не вигідне російській стороні, оскільки це маршрут набагато довший (на 660 кілометрів) і тариф на 3 долари дорожчий, ніж інший маршрут нашої нафтотранспортної системи, який пропонуємо. А 5,3 мільйона тонн нафти, постачання яких було здійснено за цей період, лише з великою натяжкою можна назвати додатковим для ВАТ «Укртранснафта» обсягом, оскільки одночасно було припинено транспортування нафти системою Придніпровських магістральних нафтопроводів в обсязі 2 мільйони тонн на рік. Словом, як не крути, а економічні розрахунки невтішні. Реверсне використання «Одеса—Броди» не генерує для «Укртранснафти» додаткових фінансових потоків, якщо обсяги транспортування менші за 9 мільйонів тонн щорічно. Згідно з повідомленням прес-служби «Укртранснафти», завантаження нафтопроводу має нестабільний характер і є майже на 4 мільйони тонн меншими, ніж обсяги, які гарантувала компанія «ТНК-ВР» відповідно до «Протоколу про наміри» від 23 квітня 2003 року.

      ВАТ «Укртранснафта» отримала дохід від надання транспортних послуг «трубою» «Броди—Одеса» в розмірі 54,7 мільйона доларів. А З серпня розпочала повертати кредит на суму 108 мільйонів доларів офшорній компанії «Скілтон» (Кіпр) із групи компаній ТНК. Цей кредит належить погасити впродовж наступних 24 місяців. При цьому, ясна річ, ВАТ «Укртранснафта» несе експлуатаційні витрати. Із врахуванням цього, економіка реверсного використання нафтопроводу має для ВАТ «Укртранснафта» в цілому збитковий характер. Наша країна не збільшує й надалі обсяги прокачки нафти. За словами заступника голови правління ВАТ Михайла Гончара, Україна в 2005 году своєю нафтотранспортною системою прокачає не більше 50 мільйонів тонн (для порівняння: в 2004 році цей показник становив 55,3 млн. тонн, а в 2003-му — 56,6 млн. тонн). Працюючи в такому режимі, який передбачено угодою між «Укртранснафтою» і групою компаній ТНК-ВР на термін у три роки, українська сторона зазнає 19 мільйонів доларів збитків, зазначив пан Гончар у коментарі агентству «Новости-Украина».

      Такий сценарій, як досі пояснювали експерти, цілком відповідає інтересам російської «Транснефти», яка прагне монопольного контролю над трубопровідною системою. Така монополія є джерелом її прибутків. А «Одеса—Броди», мовляв, загрожує зруйнувати частину цього монопольного контролю. Тому нікого не дивувало, що «Транснефть» виступала проти реалізації цього українського надпроекту. На думку Михайла Гончара, Росія просто перерозподілила свої нафтові потоки через Україну, тому початок експлуатації нового маршруту не призвів до збільшення завантаження українських нафтопроводів. А Росія, таким чином, реалізує стратегію зменшення транзитної залежності. При цьому, нагадаємо, «Транснефть» отримала профіцит транспортних потужностей, скажімо, у Балтійській трубопровідній системі, і може вибирати між напрямами, зокрема через Білорусь, Україну або свою територію, в напрямі портів Туапсе, Приморськ і Новоросійськ. При цьому темпи зростання видобутку нафти в РФ, як зазначає пан Гончар, знижуються, а її експорт стабілізується. До того ж, Росія в цьому році чітко заявила, що робить ставку на переробку нафти на своїх НПЗ. Отож, як робить висновок Михайло Гончар, ці фактори не дозволяють розраховувати на збільшення транзиту через Україну.

Біля гирла нафтових «річок»

      Утім про готовність розвернути «трубу» в напрямі Бродів, як тільки для цього з'явиться можливість, Президент Віктор Ющенко заявив відразу, під час свого візиту до Росії у січні цього року. У березні міністр палива та енергетики України Іван Плачков зазначив, що його міністерство веде активні переговори з метою пошуку як постачальників, так і покупців каспійської нафти. І знову звернув увагу на те, що особливої проблеми переходу від реверсу на аверс не існує: розвернути нафтопровід, за його словами, можна протягом трьох місяців із моменту прийняття рішення. Після того западає тривала тиша. Лише голова НАК «Нафтогазу України» Олексій Івченко дозволив собі досить чітко висловитися щодо можливого нового життя «труби». Перебуваючи у польському місті Хрубешув, 13 вересня він прогнозує початок використовування нафтопроводу «Одеса—Броди» в напрямку Бродів в 2006 році і зазначає, що попервах нафтопроводом прокачуватиметься 4 мільйони тонн нафти на рік, а потім ці обсяги нарощуватимуться. А 6 жовтня зі Львова надійшла новина про те, що Львівська облдержадміністрація, НАК «Нафтогаз України» і американська компанія СomOxy L.L.C. (Техас) підписали меморандум про сприяння інвестуванню в будівництво нового нафтопереробного заводу в Бродах. Сторони підписали меморандум у присутності Президента України Віктора Ющенка.

      Ідеться про будівництво нафтопереробного заводу потужністю переробки близько 8 мільйонів тонн нафти на рік і вкладення інвестицій в обсязі майже 3 мільярди доларів. Термін реалізації першої черги проекту — 2,5 року. НПЗ, який зведуть у Бродах, буде високотехнологічним, екологічно безпечним і з глибиною переробки нафти понад 90 відсотків. Сировину для НПЗ передбачається поставляти з близькосхідних або каспійських джерел із частковим використанням російської нафти. Забезпечити ці поставки беруться американські учасники проекту. Держбюджету цей проект обіцяє близько мільярда гривень відрахувань. Сама ідея розташувати завод у цьому місці є раціональною у своїй основі, заявив Михайло Гончар в інтерв'ю Бі-Бі-Сі. Саме у Бродах сходяться два потоки: нафти urals із системи «Дружба» і туди ж може надійти нафта каспійська через систему «Одеса—Броди». Пан Івченко не став уточняти, чию нафту прокачуватимуть «трубою». Зазначив лише, що достатній ресурс є в Каспійському регіоні. І додав: до 2010 року планують добудувати нафтопровід до Гданська (Польща). Розрахунок цей виник не на порожньому місці — у березні Європейський Союз виділив 2 мільйона євро на техніко-економічне обгрунтування добудови магістралі «Одеса—Броди» до Плоцька.

      Сам голова НАКу, хоч і кивав при цьому на Схід, на цей час уже встигнув проявити комерційну спритність саме на західному «фронті» і непевність заяв своїх попередників у Польщі замінив на вдалий контракт. Тут уже кілька тижнів як уведено в експлуатацію газопровід «Устилуг—Хрубешув» для постачання українського голубого палива. За словами пана Івченка, одна з наших вітчизняних компаній має намір викупити польське підприємство, яке займається газопостачанням. Східний нафтовий пасьянс теж «у роботі». За словами Віктора Ющенка, казахська державна компанія «Казмунайгаз» оформила право на будівництво 52-кілометрового трубопроводу, який поєднує нафтовий порт «Південний» в Одеській області з системою Придніпровських нафтопроводів, а також — на спорудження власного нафтотермiналу. Окрім того, ця країна візьме участь разом із Грецією у зведенні електростанції під Одесою для експорту електроенергії на Балканах. Навзамін Україна отримала право викупити частку в одній із найбільших казахських видобувних компаній, а отже стане власником нафти та газу за кордоном. Виявляється, що така собі комерційна тямущість учасників ринку може зробити для проекту «Одеса—Броди» більше, ніж армія дипломатів і купа меморандумів на всесвітніх форумах. Утім невідомо, як це відіб'ється на складі майбутнього міжнародного нафтотранспортного консорціуму, в якому партнерами можуть виступати як власники каспійських нафтових ресурсів (США, Казахстан), так і європейські партнери — компанії, споживачі нафти та фінансові інституції. Принаймні народний депутат Олекса Гудима раніше висловлював припущення, що може постати питання про прийняття окремого закону щодо «Одеси—Бродів».

«Ода радості» для «труби»

      Тепер уже нашу «трубу» вмонтовано в європейський нафтовий «басейн». Згідно з планом дій ЄС—Україна, який було підписано 21 лютого 2005 року, будівництво нафтотранспортного коридору «Чорне море — Україна — Польща» є ключовим інфраструктурним проектом у політиці ЄС і України в питаннях безпеки постачання нафти. Минулого тижня на міжнародній конференції «Україна дивиться у майбутнє: на шляху реформ» нам про це нагадали. Прем'єр-міністр Юрій Єхануров вписався в момент: перебуваючи з цієї нагоди у Брюсселі, він заявив про намір нашої країни сприяти збільшенню поставок енергоносіїв до Європи. Хоча він не уточнив, якими можуть бути ці кроки, проте наголосив, що ми є транзитною державою і добре усвідомлюємо цю свою роль. Утім тепер уже лік пішов шидше. Від того дня, коли сталевий стик «труби» «вріже» нас у Європу, нас відокремлюють уже не роки. За словами радника із політичних питань генерального директора Європейської Комісії з питань транспорту та енергетики Фаоузі Бенсарса, консорціум iз трьох європейських компаній — SWECO PIC (Фінляндія), ILF GmbH (Німеччина) і KANTOR (Греція) — завершує розрахунки, і на це піде приблизно 15 місяців. Спільно з фахівцями з ВАТ «Укртранснафта» і СП «Сарматія» експерти повинні зробити так, аби ця документація повністю відповідала технічним та екологічним стандартам ЄС.

      Є й інше питання — що ми запропонуємо росіянам. Михайло Гончар у своєму коментарі «УМ», зокрема, з цього приводу зазначив: «Зважаючи, що Україна здійснює послідовні кроки в напрямку інтеграції в європейські структури та враховуючи негативні політичні й економічні наслідки реверсування нафтопроводу «Одеса—Броди», запропонований «Укртранснафтою» дешевший і коротший маршрут експорту російської нафти територією України з використанням Придніпровської системи магістральних нафтопроводів і перевалки на «Південний» знаходить позитивніше сприйняття великих нафтових компаній».Чи готова компанія ТНК-BP обговорювати доцільність європейського напрямку нафтопроводу — питання, яке зависає в повітрі від початку року. Хоча, схоже, справа зовсім не в нетямущості наших російських партнерів, яким українські колеги з цифрами в руках намагаються допомогти у вирішенні їхніх логістичних проблем.

      Обмірковується й інший проект для співпраці. Українська сторона зараз займається тим, що доводить російським колегам вигідність інтеграції нафтопроводів «Дружба» і «Адрія». Утім цей проект загальмовано. Поки що Хорватія не готова вкладати понад 100 мільйонів доларів у реверсування своєї ділянки нафтопроводу «Адрія» і розширення порту Омішаль, тому що РФ не дає гарантії, що завантажить цю систему. Крім того, екологічні організації в Хорватії виступають проти цього проекту. Однак, за словами заступинка голови «Укртранснафти», останнім часом з'явилися сигнали, що хоча б перший етап проекту буде реалізовано. Фахівці закликають розкласти цей ринок на складові й визначити інтерес кожного з гравців. А поки «Транснефть» розмірковує, офіційний Київ уже готується пiдключити до справи Білорусь. Можливо, там Юрію Єханурову під час міжурядових перемовин вдасться залучити Мінськ до участі в реалізації Євразійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК). Цей план говорить про те, що Україна хотіла б не втратити своєї вигоди при транспортуванні російської нафти нафтопроводом «Омішаль—Адрія».

      Власне, реалізується березневий план Кабміну, — той самий, який розкрила тодішній Прем'єр-міністр Юлія Тимошенко. Тоді вона заявила, що перехід від реверсного до прямого використання нафтопроводу «Одеса—Броди» буде безконфліктним: «Я мала зустріч із російськими компаніями, які здійснюють реверс, і почула, що вони не лише не заперечують проти прямого використання, а й готові брати в цьому участь». Леді Ю. висловила сподівання, що в України є можливість використати нафтопровід у прямому напрямку, зокрема, за участю компаній, які працють у сфері нафтовидобування у Казахстані. Глобальний ринок повинен повірити, що Україна — надійний партнер. Так-от, судячи з усього, початок побудови НПЗ у Бродах і означав би, що політичний флірт із використанням реверсу закінчився і Україна проявила політичну волю. Можна також позитивно судити про те, що вона має чітке комерційне бачення ЄАНТК на Сході. Тепер не завадило б ухвалити і запровадити законодавство, яке дасть інвесторам упевненість, що вони можуть вкладати капітал в енергетичний сектор України і що контракти виконуватимуться, а трансакції будуть прозорими.