Дорогий зелений друже

      Тема лісу бездонна, як океан. У ній можна налічити десятки тем, які б давно належало знати широкій громадськості. Але до пори до часу ліси України, як фізично, так і в суто ідеальному плані, залишаються заповідною зоною. Скажімо, навіть власне лісові ресурси донедавна становили абсолютно нерозвідану таїну для багатьох. Завісу над цією таїною було піднято лише днями під час міжнародної виставки «Лісдеревмаш», яка вчора закінчила свою роботу в Києві. Як результат — народ уперше в повному обсязі зміг дізнатися, чим володіємо: які в нашій країні є породи й сорти дерев, які обсяги їх відтворення і заготівлі, де можна побудувати підприємство, аби працювати на цьому ринку. В рамках виставки було представлено проект концепції реформування та розвитку лісового господарства України. Голова Держлісгоспу Віктор Червоний зустрівся з журналістами й розповів про основні положення цього документа — планується, що Кабмін розгляне його найближчим часом.

      Звичайно, ця концепція виникла не на порожньому місці. Починаючи з 2002 року, діє державна програма «Ліси України». Її розробники передбачали, що саме тепер настав час, коли вже більше не можна відкладати «на завтра» ні впровадження нових природозберігаючих технологій, ні реформування лісовпорядкування з врахуванням геоінформаційних (ГІС) технологій. Утім невирішеними залишаються дві надзвичайно серйозні проблеми. Це наявність землі для розведення лісів та відповідне бюджетне фінансування. Інша складова того, що не можна відкладати «на завтра», — це створення ринку лісу. Тобто реформування галузі на ринкових засадах. Цього ноу-хау в Держлісгоспі, дякуючи відрядженням до колег за кордон, навчилися.Ясна річ, для багатьох людей, які сьогодні працюють у галузі, це означає зміну виробничих стосунків, а отже — перерозподіл фінансів.

      Як усе, що є незвичним і загрожує дискомфортом певному колу людей, це породжує всілякі інсинуації. Скажімо, пана Червоного, який очолює Держкомітет лiсгоспу із травня цього року, вже дехто запідозрив у зловживанні службовим становищем: мовляв, обоє його діток уже очолюють комерційні підприємства. Насправді ж, як запевнив він на прес-конференції, нічого подібного немає і бути не може, хоча б тому, що і син, і дочка ще не досягли належного віку. А в перспективі, як запевнив Віктор Олександрович, він не заперечував би, якби його діти стали успішними підприємцями. А втім йому ще не раз доведеться відбиватися від подібних наскоків, тому що береться розгрібати завали, яких ніхто до нього по-справжньому й не торкався. До речі,багато чого з того, що починає робити пан Червоний, передбачено у згаданій концепції.

      Є чотири основні питання, які належить розв'язати в контексті реформування та розвитку лісового господарства. Як пояснив пан Червоний, це збільшення густоти лісів до оптимальної, визначення уповноваженого державою господаря всього цього добра, створення малого і середнього бізнесу на базі лісового господарства та впровадження конкурсних засад у систему продажу сировини підприємцям. Це якраз ті питання, що «ріжуть по живому» бізнес тих зацікавлених осіб, які поводять себе у лісах так, ніби давно їх приватизували. У Держлісгоспі мають намір поставити будь-який бізнес у цій сфері на законні рейки. Насамперед залучити приватні структури для вирощування лісу — так, як це роблять, скажімо, в Польщі. І наголошують: аби в Україні була оптимальна лісистість, в цю справу потрібно вкласти 4 мільярди 300 мільйонів державних гривень. І заспокоюють: достатньо буде, якщо ці кошти виділятимуть дрібними траншами, тому що все одно менш ніж за двадцять років Держлісгоспу з цим завданням не впоратися.

      Віктор Червоний переконаний: є можливість розумно збалансувати екологічні й економічні складові лісового господарства. Голова Комітету стверджує, що в Україні вилучено з обороту понад половину лісів, причому майже 14 відсотків із них — це заповідні зони. У перспективі, якщо з цим нічого не робити, деревина, за його словами, згниє, і від того ніхто — ні держава, ні комерційні структури, ні окремі люди — не матимуть ніякої користі. А проте за розумного користування цілком можливо здійснювати вирубку навіть у заповідних зонах. Обсяги таких робіт, скажімо, в Польщі, сягають 20 відсотків. До речі, й там у лісників була «чорна смуга» в житті, коли на них сипалися обвинувачення в тому, що надміру вирубують дерева. Однак минуло десять років — і тепер, після реформування лісового господарства, суспільство позитивно оцінює політику держави в цій сфері.    

      Держлісгосп порушує питання про виокремлення з переліку своїх функцій забезпечення переробки сировини і ведення, власне, цього виду діяльності. Будь-які виробничі стосунки з підприємствами, які займаються цим, Комітет має намір здійснювати в рамках певного регламенту, зокрема, шляхом проведення тендерів. Щоправда, це не вдасться зробити одним махом, тому що в підпорядкуванні Держлісгоспу нині перебуває близько чотирьохсот підприємств, починаючи науковими установами і закінчуючи лісгоспами. Сьогодні це 90 тисяч працівників, тож реформування розтягнеться не на один рік, вважає пан Червоний. Кінцевою метою перетворень є зменшення чисельності «лісової армії», аби залишити на державному фінансуванні лише «гвардію» — обізнаних фахівців, під проводом яких і працюватиме решта, за наймом. Такий новий розпорядок, з-поміж інших заходів, які оптимізують виробничий процес, підведе під банкрутство певну частину підприємств, що і без того дихали на ладан, зауважив голова Держлісгоспу, зате дасть можливість підвищити зарплати на більшості підприємств.