Вибори пахнуть не ладаном...

07.10.2005
Вибори пахнуть не ладаном...

Одну навалу «політичної релігії» ми вже пережили в 2004-му... (Фото УНІАН.)

      Не минуло й року, як одна з православних конфесій нав'язливо, хоча й марно домагалася права на втручання в державні справи під час виборів Президента України, а її представники знову взялися за своє. Скажімо, влаштували розрекламоване протистояння переїзду осідку Української греко-католицької церкви зі Львова до Києва, «прикрашене» барвистими прапорами сусідньої держави. Тоді на противагу кільком тисячам греко-католиків під новобудову патріаршого собору Воскресіння Христового на лівому березі Дніпра звезли близько 600 розкутих молодиків і закутаних бабусь зі сходу, давши їм до рук триколори Російської Федерації та знамена не так релігійних, як політичних організацій — «Братства» і «Держави». Усе це намагалися подати як «конфлікт православних із католиками». У той день лiдерка прогресивних соцiалiстiв Наталя Вiтренко оголосила «православну мобiлiзацiю».

      Ще один передвиборчий «хитрий хід» — «піарення» лідера партії «Союз» Олексія Костусєва через «акцію з мощами». Політик упродовж місяця, з гучною рекламою, їздив по сходу й півдню України, возячи iз собою «ковчег із часточкою мощів преподобного старця Серафима Саровського» (з благословiння Патрiарха Московського Алексiя II). Під мікрофонні передвиборчі виступи мощам поклонилися, як зазначається на сайті партії, близько півтора мільйона людей. Однак, як сказано в «Доповідній записці Комісії з питань канонізації Архiєрейському синоду Руської істинно-православної церкви...», те, що возив по містах лідер партії «Союз», не є мощами святого Серафима Саровського. До речі, у своїх виступах пов'язані з Росією православні наголошують: «Держава не повинна втручатися у справи церкви». А церква, виходить, у державні справи втручатися може. Або ті, що стоять за церквою...

      Якщо попередні «акції» ще якось маскували — чи під «міжрелігійні конфлікти», чи під «паломництво», то Всеукраїнське об'єднання «Православний вибір» створене вже спеціально «під вибори» — «для отстаивания интересов верующих Украинской православной церкви (в каноническом единении с Московским патриархатом) на предстоящих парламентских и местных выборах». Треба, мовляв, кожному парафіянину дати можливість «поддержать именно те партии и политические объединения, которые являются искренними, а не конъюнктурными сторонниками канонического православия в Украине и его единства с Русской православной церковью». ВО «Православний вибір» створено на базі двох організацій — Православного братства Олександра Невського (голова Юрій Єгоров) та Союзу православних братств України (голова Валентин Лукіянюк). Пан Єгоров, зокрема, зазначив, що нова організація гуртуватиме православних для роботи на виборах, і не приховував, що позиції УПЦ МП захищають партія «Держава», Партія регіонів, Русскій блок, партія «Союз», комуністи (до речі, лідер комуністів Петро Симоненко нещодавно видав книгу «Государство, религия, народ и коммунисты», де зібрані його статті й інтерв'ю на тему церковно-державних відносин, де всіляко виражає свою повагу до канонічного православ'я). Зі свого боку, представник УПЦ КП ігумен Євстратій (Зоря) так прокоментував створення «Православного вибору»: «Ця організація створена не для відстоювання інтересів віруючих УПЦ (Московського патріархату) на майбутніх парламентських і місцевих виборах, а для нав'язування їм політичного вибору, зробленого в Московській патріархії».

      На політичний хід скидається і раптова зміна конфесії при вінчанні доньки колишньої Прем'єр-міністра Юлії Тимошенко — обряд збиралися проводити в «московській» Києво-Печерській лаврі, однак в останній момент перенесли його до однієї з церков Видубицького монастиря, що належить Київському патріархату (за що Юлiї Тимошенко вимагають оголосити анафему члени Союзу православних громадян). Хоча лавра завжди притягувала політиків, ніби магніт. Своїми відвідинами цього святого місця не раз хвалився Віктор Янукович. А Олександр Третьяков навіть привозив сюди Віктора Ющенка, аби привітати з днем народження одного з ініціаторів передвиборчих «хресних ходів» Павла Лебедя. Новий Прем'єр-міністр Юрій Єхануров також не оминув увагою цей символ пильної опіки над українським політикумом. Так, напередодні свого затвердження у парламенті пан Єхануров зустрівся у Києво-Печерській лаврі з митрополитом Володимиром (Сабоданом), і той благословив майбутнього Прем'єра на працю. Як повідомляє сайт Релігійно-інформаційної служби України, свій візит до Дніпропетровська новий керівник українського уряду розпочав з відвідин Свято-Троїцького кафедрального собору (УПЦ МП). Це не просто участь віруючого у богослужінні в церкві його конфесії. Це — робочий візит, під час якого главу уряду супроводжували голова обласної ради Микола Швець та мер міста Дніпропетровська Іван Куліченко.

      Хоча закон про відділення церкви від держави передбачає, що політики ні в якому разі не будуть демонстративно позиціонувати себе з якоюсь із конфесій, колишній Президент Леонід Кучма і вся його команда завжди пишалися своїми візитами до резиденції Московської патріархії в столиці України та не такими вже й нечастими зустрічами з російським Патріархом Алексієм ІІ. З главою Російської церкви мав зустрітися під час свого робочого візиту до Москви 30 вересня і Юрій Єхануров.

      Тим часом голова «Партії зелених» Віталій Кононов хоче запросити до України духовного лідера буддистів Далай-ламу. Як повідомив сайт «Буддизм в Україні», допомоги в цій нелегкій справі пан Кононов просить у Прем'єр-міністра Юрія Єханурова. Адже пан Єхануров є представником бурятського народу, який, єдиний у колишньому СРСР, сповідує буддизм. Утім таку свою ініціативу лідер зелених із виборами не пов'язує. Він переконаний, що коли візит Далай-лами в Україну організувати вже після виборів, його важливість від цього нітрохи не применшиться.

  • Повернення церкви

    До останнього — не вірилося. Не сподівалося, що люди, які десятиліття не ходили до старої церкви, прийдуть до нової. Але сталося. У день першої служби Божої (цьогоріч на Трійцю) в новозбудованій Свято-Покровській церкві в селі Літки, що на Київщині, ледь умістилися всі охочі. А церква велика, ошатна. >>

  • Пристрасті навколо храмів

    На День Конституції їхав у своє рідне село Куликів, аби у тамтешньому храмі на сороковий день віддати належне пам’яті свого родича Василя. По дорозі з Кременця згадував дні нашого спілкування... Водночас не міг позбутися невдоволення, що мушу переступити поріг церкви Московського патріархату. >>

  • Речники кривавого «миру»

    Інцидент 8 травня («УМ» про нього вже писала), коли три найвищі чини УПЦ Московського патріархату«вшанували сидінням» захисників своєї і їхньої Батьківщини (серед яких половина загиблі) — спричинив хвилю шокового здивування і обурення. >>

  • Таємний фронт

    Щодня ми бачимо реальні воєнні дії, які здійснює Росія проти України — обстріли «Градами», артилерійську зачистку мирних населених пунктів. Ми знаємо про «гуманітарну допомогу» з Росії, неспростовні факти постачання Кремлем на Донбас військової техніки та боєприпасів. Як даність уже сприймається інформація про регулярні російські війська на окупованих територіях. >>

  • Скарбниця мощей

    Якби не повість Івана Франка «Борислав сміється», включена до шкільної програми, навряд чи багато пересічних українців дізналися б про невелике місто нафтовиків на Львівщині, де нині мешкає 35 тисяч осіб. Хоча насправді це — особливий населений пункт, єдиний у світі, побудований на промисловому нафтогазовому та озокеритному родовищах із численними джерелами мінеральних і лікувальних вод. >>

  • Після Пасхи — до єднання

    Цього року Великдень відзначали в один день усі християни. А всі православні церкви України, судячи з усього, ще й ідейно «майже разом». Адже Україна стоїть на порозі очікуваного, вимріяного і такого потрібного акту — об’єднання православних церков у єдину помісну Українську церкву. >>