Читач з Вінниччини Петро Коваль запитує: «В одній сільській родині біда: померла дитина, друга — важко хвора. Батьки вбачають причину в тому, що сусіди нібито вилили їм під паркан воду, якою обмивали покійника».

Не минуло й року, як одна з православних конфесій нав'язливо, хоча й марно домагалася права на втручання в державні справи під час виборів Президента України, а її представники знову взялися за своє. Скажімо, влаштували розрекламоване протистояння переїзду осідку Української греко-католицької церкви зі Львова до Києва, «прикрашене» барвистими прапорами сусідньої держави. Тоді на противагу кільком тисячам греко-католиків під новобудову патріаршого собору Воскресіння Христового на лівому березі Дніпра звезли близько 600 розкутих молодиків і закутаних бабусь зі сходу, давши їм до рук триколори Російської Федерації та знамена не так релігійних, як політичних організацій — «Братства» і «Держави». Усе це намагалися подати як «конфлікт православних із католиками». У той день лiдерка прогресивних соцiалiстiв Наталя Вiтренко оголосила «православну мобiлiзацiю».