Порозумітися у Вавилоні

      26 вересня на нашому континенті відзначався Європейський день мов. Дивно, але в Україні він пройшов непомітно, ніби в нас не існує мовних проблем.

      Європейський день мов був заснований 2001 року Радою Європи з метою пропагування вивчення інших мов серед усіх вікових груп та піднесення значущості мовної різноманітності. Ця ініціатива знайшла широкий відгук у ЄС, де щороку на вивчення мов виділяється 30 млн. євро. Ці кошти йдуть на різноманітні навчальні програми, зокрема й дуже незвичнi. У Фінляндії, наприклад, останнім часом користується надзвичайною популярністю електричка, в одному з вагонів якої організовані курси іноземних мов. Щодня о 6.20 ранку в одному вагоні, яким мешканці містечка Ріїхімякі 40 хвилин добираються на роботу до Гельсінкі, проходять курси.

      Євросоюз дбає не лише про популяризацію вивчення інших мов, а й про рівноправ'я 21 мови, якою послуговуються у 25 країнах ЄС. Після останнього розширення витрати на переклад документації на всі мови ЄС зросли з 670 млн. євро до мільярда. Комісар ЄС у справах освіти, навчання, культури та багатомовності Ян Фігель нагадав під час цьогорічних урочистостей словацьке прислів'я: «Ти стільки разiв є людиною, скількома мовами володієш».

      Нещодавно у Брюсселі були опубліковані результати опитування «Євробарометра» стосовно знання мов мешканцями Європи. Ця служба Союзу з соціологічного моніторингу провела масштабне опитування 29 тисяч мешканців 25 країн ЄС та кількох країн, які претендують на вступ до ЄС. Уже згаданий Ян Фігель резюмував: «Оприлюднені сьогодні результати опитування показують, що чим молодший респондент, тим більша ймовірність, що він знає іноземну мову. Тому я переконаний, що теперішнє молоде покоління зробить свій внесок у збагачення мовного різноманіття Європи».

      Отже, згідно з дослідженнями «Євробарометра», 50 відсотків мешканців Європи стверджують, що знають і користуються принаймні ще однією мовою, окрім своєї рідної (під час опитування 2001 року цей показник становив 47 відсотків). Результати дуже різняться в залежності від країни. Принаймні хоча б одну іноземну знають лише 29 відсотків угорців, 30 відсотків британців і 36 відсотків португальців, італійців та іспанців. Власне, ці нації є найбільшими європейськими «незнайками». А найбільшими «поліглотами» Старого Світу є мешканці Люксембургу, 99 відсотків яких володіє щонайменше двома мовами. На наступних місцях Латвія та Мальта (по 93 відсотки) і Голландія та Литва (по 91 відсотку). Легко здогадатися, що мешканці Латвії та Литви опинилися серед поліглотів передусім завдяки знанню російської мови. 

      Англійську мову як іноземну знає третина мешканців ЄС. На наступних місцях розташувалися  німецька (12 відсотків), французька (11 відсотків). Останнє розширення ЄС за рахунок країн пострадянського табору зумовило те, що четверте місце поділили іспанська та... російська мови. Більш детальні результати опитування можна знайти за адресами: http://www.europa.eu.int/comm/education/policies/lang/languages/index_en.html

www.coe.int/edl

      Популяризація вивчення іноземних мов має велике значення як перший поштовх у цьому напрямi. Так, британці слабкі у знанні іноземних мов із цілком об'єктивних причин: мешкають на відокремленому від решти континента острові, а якщо і виїздять за кордон, то там і так розуміють їхню англійську. З іншого боку, опитування показало, що 80 відсотків опитаних британців бажають вивчати іноземні мови, але на заваді стають або лінощі, або брак часу. 90 відсотків мешканців Британських островів бажають, щоб їхні діти вивчали інші мови, оскільки вважають це невід'ємною частиною освіти дитини.

      З нагоди святкування Європейського дня мов Бі-Бі-Сі подала цікаву рецензію на нещодавно видану у Великій Британії книгу письменника Адама Жако де Буано під назвою «Що таке «тінго». Автор визнав: «Я просто насолоджуюсь іноземними словами і при цьому не віддаю перевагу жодній з них». У пошуках цієї гідної найбільшої похвали насолоди автор провів просто титанічну роботу: прочитав 280 словників і уважно прогулявся 140 інтернет-сайтами різних країн. Він переконаний, що словник тієї чи іншої мови розповідає про країну набагато більше, ніж путівник. Кожен народ тішить себе переконанням, що його дівчата найвродливіші, а мова найбільш милозвучна та багата. Але наполегливий де Буано встановив, що в гавайській мові, наприклад, є 108 слів для визначення батата (солодкої картоплі), 65 визначень рибальських неводів та 47 слів зі значенням «банан». Албанська мова демонструє дивну пристрасть до вусів — в ній є 27 слів для їх визначення, до прикладу: «мадх» — товсті вуса моржовидної форми, «пошт» — вуса, кінчики яких звисають, «фшес» — довгі вуса з пухнастими кінчиками. Чимало албанських лексем визначають брови: «ветуллкалем» — брови ниточкою, «ветуллперп'єкур» — брови, що зрослися на переніссі, «ветуллхен» — вигнуті півмісяцем брови.

      Запозичення широко практикуються в усіх мовах світу. У будь-якій країні можна придбати штани кольору хакі, побачити джипи чи з'їсти круасан. У війні російської та української мов противники з обох боків доводять вищість своєї мови тим, що в іншій мові немає відповідника певному слову. Тож у кожній мові світу є слова, відповідника яким немає в усіх інших мовах світу. Де Буано наводить у своїй книзі японське словосполучення  «бакку-шан», яким означають «дівчину, яка симпатична на вигляд ззаду, але не спереду». Автор книги визнає: «Англійська — чудова мова, але не варто дивуватися, що багато інших мов мають слова, для яких просто не існує англійського еквівалента».

      У кожній мові існують просто вбивче досконалі слова чи словосполучення для визначення певних явищ, дій чи характеру людини. Скажімо, в англійській віднедавна прижилося (і вже встигло влитися в інші європейські мови) словосполучення «кауч потейто», що в буквальному перекладі означає «диванна картоплина». Але тут ідеться не про якийсь різновид картоплі, який росте на дивані, а про людину, яка пролежує своє життя на дивані перед телевізором. Німецьке словосполучення «куммершпек» у буквальному перекладі означає «горе-бекон». Німці використовують його для означення ожиріння від переїдання, яке викликане стрессом. І хто сказав, що німці не розуміються на гуморі, якщо в їхній мові є елегантне слово «драхенфуттер» («корм для дракона»). Воно означає подарунки, які робить дружині чоловік, який сильно провинився, аби повернути прихильність своєї «половини» А чим не елегантне слово «бакпфайфенгезихт», яке є повним відповідником відомого в нас виразу «пика, що цеглини просить».

      Є чимало чужих лексем, які фантастично або кумедно звучать у нашій рідній мові. Не раз бував у Болгарії, але кожного разу не можу стримати дурну посмішку, коли бачу в ресторанному меню страву під назвою «яйце на очі». Йдеться про легко підсмажене яйце, жовток якого згори залишається цілим, в російському варіанті — «глазунья». І не можу не поділитися фразою, яку нещодавно довелося почути в Чехії: «Моя жабка бидле на халупе». В перекладі це означає: «Моя красунечка живе на дачі». У Чехії молодих дівчат називають у розмовній мові  «голками», чи «холками», бо буква «h» в слові «holka» вимовляється як щось середнє між «г» та «х», але що вродливу дівчину можна називати ще й «жабкою» довелося почути вперше. 

      З приводу мовних непорозумінь інколи можна потрапити у велику халепу. Польська «Газета виборча» якось навела трагікомічний приклад. До польського бізнесмена завітав з візитом його російський колега з дочкою. Поки дорослі розмовляли про своє, росіянку залишили під опікою доньки хазяїв. Та, щоб зробити гості приємне, сказала їй комплімент, що мовляв у неї обличчя, немов «красна ружа» («прекрасна троянда»). Росіянка залилася сльозами і побігла скаржитися батьку, що полька образила і Росію, і її особисто, оскільки обізвала «красной рожей». Фатальну мовну помилку вдалося з'ясувати, але атмосферу зустрічі було зіпсовано безповоротно.

      У мовні пастки потрапляють навіть представники сусідніх народів з однієї групи мов. Скажімо, якщо поляк йде до «склепу» придбати «диван», то бере з собою «портфель». Але це не означає, що він збирається покласти придбаний «диван» у свій «портфель». Те, що «склеп» означає «крамниця» знає, здається, більшість українців. А про те, що «диван» — це «килим», а «портфель» — «гаманець», здогадуються не всі. Десь у 80-х роках у СРСР навіть було видано невеличким накладом для перекладачів словник із переліком до однієї тисячі польських слів-«обманок», які мають цілком ідентичне звучання з російськими, але зовсім інше значення.

      Знання кількох мов часто має вирішальне значення щодо долі народів та політичних лідерів. Ця істина, відома впродовж тисячоліть, набрала ще більшої актуальності в наші часи, коли світ перетворився на «глобальне село». До Європейського дня мов у Лондоні відкрито виставку з документами, які свідчать, що, перебуваючи у вигнанні на острові Святої Єлени, Наполеон активно взявся за вивчення англійської мови, повідомляє Бі-Бі-Сі. Повалений французький імператор дуже цікавився тим, що про нього пишуть лондонські газети, і щоб читати їх самостійно, він вирішив вивчити мову свого ворога. Відомо, що президент Росії Володимир Путін, завдяки досконалому володінню німецькою, налагодив тісні та дружні відносини з канцлером Німеччини Герхардом Шредером, що пішло на користь Росії. Відразу після обрання на перший президентський термін Путін засів за підручники англійської. Взагалі на парламентських та президентських виборах кандидати на найвищі посади також повинні були б інформувати виборців про знання ними інших мов. Тоді б під час поїздок до Страсбурга на засідання ПАРЄ депутати Верховної Ради України браталися та консультувалися не лише iз Зюгановим, але і з представниками більш цивілізованих країн.