Туберкульоз — сильний i пiдступний ворог, чимось схожий на мiну уповiльненої дiї. Вiн може роками непомiтно жити всерединi людини, не завдаючи їй нiякої шкоди, а потiм вирватись з-пiд контролю захисних сил органiзму й розпочати свiй загарбницький похiд, не оминаючи жодного органу. Вiн вдало маскується пiд iншi, не такi серйознi, хвороби i легко пристосовується до «знайомих» медикаментiв. І незважаючи на те, що свiт давно винайшов лiки вiд туберкульозу, вiд цiєї хвороби щодня гинуть тисячi людей — не лише в далеких країнах, якi розвиваються, а й у цiлком цивiлiзованiй Європi.

Кiлька рокiв тому моя подруга — дiвчина, яка вже давно вийшла з дитячого i навiть студентського вiку — злягла з незрозумiлою хворобою. Мiсцевi «гiпократи» спершу її лiкували вiд грипу, потiм — вiд ангiни, але нiяких результатiв це не давало: хвора стрiмко губила вагу, не могла нiчого проковтнути, не могла навiть пiдвестися з лiжка — вiдразу паморочилась голова та пiдгиналися ноги... Температура пiд сорок трималася день i нiч, вiд свiтла жахливо болiли очi... Мама нишком плакала бiля лiжка... І тiльки пiсля того, як на шкiрi пацiєнтки з'явилися характернi червонi висипи, терапевт визначився з досить несподiваним дiагнозом: «кiр»... Важко навiть передати, що довелося пережити бiдоласi, поки хвороба вiдступила остаточно, але й пiсля одужання дiвчину «дiставали» ускладнення, лише зiр вiдновлювався протягом кiлькох мiсяцiв, довго не вiдпускала слабкiсть, почало болiти серце...