Кордони відкриті, та дороги розбиті

      Днями увесь світ відзначив Міжнародний день туризму. Галузь цю особливо шанують, адже більшість країн левову частку прибутку до бюджету мають саме з неї, а деякі навіть існують за її рахунок. Україна про це може хіба що мріяти, хоча й має такий величезний туристичний потенціал. Яким цей сезон був для Криму, запитуємо у знову переобраного, після недавніх катавасій, міністра курортів і туризму автономії Олександра Таряника.

      — Цього сезону в Крим приїхало на 300 тисяч більше осіб, ніж торік. Половина відпочивальників — з інших країн. Левова частка, звичайно, росіяни. Щодо прибутків, то рекреаційний збір залишає бажати кращого — люди не хочуть платити п'ять гривень, аби  пляжі були чистими. Є в цьому і наша вина: хоч умови в санаторіях і пансіонатах покращилися, проте ще кращими вони стали й у приватному секторі. Там за 40 доларів не два ліжка, а дві кімнати, плюс супутникова тарілка! Якщо люди пішли до приватників, це означає, що пішли від податків. На жаль, Кабмін уже три роки не може ухвалити — це просто ганебно — положення про приватні пансіонати. Водночас населення має пільги на користування водою, електроенергією. От уявіть: улітку щодня усім цим користуються ще 15 — 20 людей, а розрахунки — пільгові.

      — Відколи ви обійняли цю посаду, скажіть відверто, що змінилося з того часу?

      — Пам'ятаєте, які черги стояли на кордонах, і люди не могли проїхати, як митники з прикордонниками довго перевіряли папери та речі? Я особисто це знаю: маю цілий том досліджень українсько-російського кордону, коли я сідав у «Жигулі» і як простий громадянин випробував усе на собі. Потім виступав з цими даними у Верховній Раді. Сьогодні в нас зауважень до митників і прикордонників немає. З'явився консульський відділ в аеропорту Сімферополя — ми видаємо візи. Президент Ющенко скасував візи для Європи. Це зміни позитивні! А ще за рахунок місцевого бюджету відреставрували відсотків 80 пансіонатів і санаторіїв — вже не побачите в номерах чорно-білих телевізорів та гуркотливих  холодильників.

      — Умови стали гідними, однак підскочили ціни. Тому багато людей обирають Болгарію чи Туреччину — кажуть,  дешевше...

      — Повірте, 40 доларів із триразовим харчуванням — це нормальна ціна. За кордоном не дешевше. Це омана! Чому ж не їдуть масово туди, а до нас? Згодний, поки що ми виграємо, бо подорожувати літаком дорожче, а з будь-якого куточка України та Європейської частини Росії — в плацкартному вагоні в три- чотири рази дешевше. Проте ми усе повинні робити, аби відпочинок був доступним. Але, на жаль, ми не створили умови для інвестування. До нас не приходять великі гроші, тому немає у Криму, та й в Україні тих же п'ятизіркових готелів. Один із натяжкою побудували, щоб не соромно було. 

      — А ще на наших курортах дуже погано з сервісом...

      — А ми чим кращі? Культура онде в нас яка! Коли ми говоримо, що за послуги треба платити, народ зрозуміти не хоче. За кордоном люди будуть нести сміття до першого смітника, а ми залишимо на пляжі й будемо лаяти адміністрацію. Крім того, в нас катастрофічна ситуація: нема жодного заводу з переробки сміття. Уряд, що вже пішов у відставку, порушив це питання, але чи втілюватиме цей задум новопризначений?

      — Розумію, що дороги — не компетенція Міністерства туризму, проте воно не може не бути зацікавленим. Але чому вздовж прибережних доріг немає кемпінгів та стоянок з обслуговування автотуристів, де була б вода, можливість випрати речі, просто стати на нічліг?

      — Кемпінги є — їх більше сотні в Криму, але, дійсно, вони необладнані, як належить. Держава зараз не осилить привести їх до пуття, а приватники не хочуть за це братися, оскільки отримувати прибуток зможуть лише в липні та серпні. А народ наш ще і платити не захоче: мало того, що шляхів нема, та ще й послуги за гроші! Потрібно розширювати курортний сезон із трьох місяців до шести. Для цього мають бути розважальні заклади, спортивні майданчики. Найголовніше — басейни в пансіонатах із підігрівом води, адже травень, червень та жовтень — теплі місяці, а море холодне. От якби вдалося продовжити курортний сезон із травня по жовтень за рахунок реклами і розваг, тоді кемпінги стали б привабливими для підприємців.

      — Що ж нам заважає розширити сезон із травня по жовтень?

      — А хто туризму приділяє увагу в Україні? Туризм у світі посідає перше місце за прибутками, потім нафта, далі — автомобілі. Це 700 млрд. доларів! Зокрема, Америка заробляє 110 млрд. Франція — 46, Іспанія — 44, Туреччина — 18-20 млрд. А в Україні туризм непомітний. Знаєте, я відслідковував останні сім років, хто і де відкриває туристичні виставки. У Туреччині — прем'єр-міністр, у Берліні — Шредер, у Великобританії —  старійшина палати лордів. А в нас навіть віце-прем'єр жодного разу не навідався! Чи це не показник ставлення керівництва країни з найбагатшим потенціалом туризму до галузі?! Ще скажу, що питання про розвиток туризму ніколи серйозно не ставилося у Верховній Раді. Там не бачать туризм як прибуток. Тільки розуміють, що є узбережжя — це українська земля і її можна на хліб намастити. Навіть сам факт: у створеному Міністерстві культури і туризму зовсім не було місця курортам. Тільки через півроку, коли пані Білозір розібралася, дякую їй, i створила Держслужбу з курортів та туризму. Іміджевої підтримки туризму взагалі в Україні немає. Наша держава розташована в дуже вдалому для туризму місці, але не рекламує себе. Шкода: Туреччина виділяє 70 млн. доларів на рекламу, з них аж 35 витрачає тільки в Москві. А в нас з фінансуванням сутужно: спочатку виділили 16 млн. гривень й не лише на рекламу, а на проведення ярмаркiв, виставок, заходів. Потім відібрали. Дякуємо, що 1,5 млн. залишили. Розумію, що гроші пішли на соціальні потреби, і все ж таки. Ось наприклад, якраз 27 вересня, на Міжнародний день туризму, в Ялті збирали конгрес європейських асоціацій зеленого туризму. Ми вмовили організаторів, що в нас не буде проблем з організацією, але замість 500 тисяч гривень змогли виділити 100, й ті з бюджету автономії. Кабмін відповів нам, мовляв, громадські організації не домовлялися з державою, то нехай самі й сплачують. Але ж фахівці з усієї Європи їдуть дивитися на Україну, а не лише Ялту й Крим. От вам і імідж...

      — У вас є міністерський телефон довіри? Приймаєте анонімні дзвiнки?

      — Так, щосуботи і неділі увесь день чергують наші фахівці. Поки дзвінків не дуже багато — від 5 до 10. Але і цього досить. Дзвінки стосуються чистоти пляжів, транспорту, харчування в пансіонатах і базах відпочинку, ставлять люди організаційні питання, пов'язані з квитками. Вносять пропозиції.

      — Траплялося, що люди вимагають повернення грошей?

      — Не часто. Буває, обдурюють відпочивальників власники фірм: обіцяють одне, а на місці — інше. Ми реагуємо, і пансіонати намагаються виправитися. Проте існує якась біда із розбиванням 24-денної путівки по 12 днів на двох. Виходить, збільшується кількість ліжок, тому керівникам доводиться йти на порушення й виносити в коридор чи  спортивний зал додаткові ліжка. Особливо у липні—серпні.

      — Що в Криму вважається найкращим, чого нема і на престижних курортах?

      — Дехто каже, мовляв, давайте скасуємо курорти, зробимо готелі. Курорти — це те добро, що від соціалізму залишилося. Півдня можна лікуватися, півдня — відпочивати, влаштовувати собі культурні заходи. Доводять, що ніде у світі такого нема, значить, і нам не треба. Проте люди всіх колишніх соцдержав на оздоровлення їдуть до нас! Море їм і не особливо потрібно, болгарам та полякам цікаво подивитися, де цар жив, та ще й паралельно лікуватися. Й вважають чудовим те, що за 40 доларів їх лікують, годують, ще й надають гарні умови проживання! За кордоном це коштує від 200 доларів за добу й вище.

Розмовляла Наталія СТРОКОВСЬКА.