Куди сягає космічна телепавутина

      В українському телепросторі все потужніше постає проблема вдосконалення телекомунікаційних мереж. Улітку за участю Президента розглядали космічну проблематику. Як наслідок — з'явився указ, яким було доручено уряду розробити до 1 квітня 2006 року проект нової загальнодержавної національної космічної програми України на 2007—2011 роки. З-поміж проектів, які планується розвивати, згідно з указом, — створення національної супутникової системи зв'язку, складовою якої є система супутникового телебачення.

      Нагадаємо, в Україні почали будувати державну супутникову розподільчу мережу радіомовлення і телебачення, відповідно до президентського указу від 1997 року. До речі, космічну частину роботи забезпечує російський супутник «Експрес — АМ22», який розташований на відстані сорока тисяч кілометрів і «висить» над екватором. Земний сегмент розподільчої мережі такий: центральна приймально-передавальна супутникова станція з діаметром рефлектора антени в 7 метрів у складі телепорту ДП «Укркосмос» та низка супутникових приймальних станцій — майже в усіх областях України та за кордоном. Причому загалом розпочато роботи на 190 об'єктах.

      Про деякі перспективи України в цій сфері — в інтерв'ю з головним конструктором супутникової розподільчої мережі інформаційного забезпечення (СРМІЗ) ДП «Укркосмос» Іваном ГОРБАЧЕМ.

НІЖ, ЯКИМ ДІЛЯТЬ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ХЛІБ

      — Іване Васильовичу, в Україні загалом розвивається супутникове мовлення. Але, правду кажучи, незрозуміло, чому в космічно «просунутій» державі є населені пункти, де відсутнє телебачення. Адже люди, які там живуть, так само сплачують податки, як і решта громадян. Отже, маємо несправедливий розподіл національного продукту. Чим таке можна пояснити?

      — Справді, частина населення ще не має доступу, насамперед, до державного телебачення або має його в поганій якості. Причина та, що функції інформаційного забезпечення покладено на аналогову наземну мережу розподілу телепрограм. Вона використовує радіорелейні лінії (цю роботу виконує концерн РРТ — державний оператор телерадіомовлення, радіорелейного і супутникового зв'язку. — Авт. ), які побудовано декілька десятиліть тому, і та «просунутість», про яку ви говорите, її не торкнулася. З цього випливає відповідна закономірність: хочете, щоб сигнал покривав усю територію країни — тягніть ці лінії туди, де ще немає телебачення. Це дуже дорого, а в гірській місцевості ще й непросто і стовідсотково не вирішує проблему. А розширення зони покриття шляхом збільшення потужності передавачів не виправдане екологічно. Це — з одного боку. З іншого — за цих умов теперішня пропускна спроможність радіорелейної мережі дозволяє здійснювати загальнонаціональний розподіл програмного продукту лише трьох каналів — УТ-1, «1+1», «Інтер». А що робити іншим державним каналам, каналам суспільного мовлення, регіонального телебачення? Я вже не кажу про комерційні канали...

      — То як же збільшити зону покриття телевізійним мовленням УТ-1 в інший спосіб?

      — Тільки за допомогою нашої цифрової супутникової розподільчої мережі, за умови, що вона розвиватиметься. Для цього потрібно встановити супутникові приймальні станції там, де відсутній телеканал, або де він є, але має погану якість, тобто в місцях переприйому сигналу.

      — А якщо з'явиться четвертий загальнонаціональний канал, на якому буде, скажімо, суспільне мовлення або регіональне телебачення?

      — Уже завершується створення першої черги державної цифрової супутникової розподільчої мережі інформаційного забезпечення (СРМІЗ). Це єдина в Україні державна цифрова розподільча мережа. І тільки вона може забезпечити загальнонаціональне стовідсоткове охоплення населення мовленням як тих каналів, що вже є, так і кількох нових. Звичайно, за умови, що розбудову мережі не зупинять у наступному році.

      — А як бути з тим, що не маємо свого українського супутника зв'язку?

      — Поки свого немає, використовуємо чужий. Український супутник зв'язку справді вкрай потрібен, тому що багато вітчизняних комерційних телерадіокомпаній і операторів супутникового зв'язку працюють тільки завдяки ресурсам іноземного космічного апарата. За це сплачують чималі кошти, але ж вони могли б залишатися у країні, і не треба було б їх перераховувати за кордон. Більше того, через відсутність українського космічного апарата до послуг закордонних супутникових операторів вимушені вдаватися й державні структури, зокрема ті ж самі телерадіокомпанії, а також митна служба України, прикордонники... При цьому знижується рівень інформаційної безпеки держави. Утім Президент у своєму указі чітко підтримав ідею створення національної супутникової системи зв'язку — зауважте — з українським телекомунікаційним космічним апаратом.

      — Чи спроможна СРМІЗ працювати окремо від потужностей концерну РРТ?

      — Ні. Насамперед тому, що технічні засоби СРМІЗ постачають телевізійний сигнал до веж і передавачів концерну РРТ у кожному регіоні України. Звідти цей сигнал надходить безпосередньо до телеглядачів. Вочевидь, необхідно поєднувати супутникові технології, які має ДП «Укркосмос», із можливостями існуючої розподільчої телекомунікаційної мережі. Отож ідеться про гібрид, в якому наземну аналогову мережу органічно доповнюватиме інша — супутникова цифрова.

      — Чим ваш варіант гібридної розподільчої мережі кращий за існуючу систему розподілу телепрограм і чи потрібно з ним поспішати до появи українського супутника зв'язку?

      — По-перше, ми виграємо за рахунок того, що розширюється зона охоплення населення мовленням, тим більше що супутникову станцію можна поставити де завгодно. А по-друге, зростає пропускна спроможність мережі. Це означає, що в регіонах прийматимуть більшу кількість загальнонаціональних каналів. Не виключено, що розбудова земних супутникових станцій усією територією України розтягнеться на роки, тоді як робота зі створення власне національного супутника вкладеться в набагато стисліший термін. Водночас держава не повинна бути позбавлена передових технологій тільки тому, що посадовці Держкомзв'язку та уряду роками не можуть вирішити проблему iз супутником. Наразі визріває низка державних каналів і каналів суспільного мовлення, які повинні мати статус загальнонаціональних, а тому треба поспішати, — і без того надто запізнилися з розгортанням мережі.

ТЕЛЕПОРТ ДЛЯ ВСІХ

      — А хто сьогодні є користувачами мережі?

      — Хоча йдеться лише про першу чергу СРМІЗ, її послугами вже користуються телерадіокомпанія «УТР — Всесвітня служба іномовлення України» та телеканал «Культура» (це державні структури. — Авт. ), а також комерційні телерадіоканали «НТН» та «Заграва». Національна телекомпанія України (НТКУ) має прямий канал зв'язку з центральною передавальною супутниковою станцією СРМІЗ і завжди може вести передачі з телепорту ДП «Укркосмос», якщо буде потреба.

      — І все ж, виникає сумнів, чи потребує Національна телекомпанія України послуг СРМІЗ?

      — Поза сумнівом, що потребує. До речі, досвід уже є. НТКУ за допомогою технічних засобів нашої супутникової розподільчої мережі передавала блоки програм УТ-1 на Ханти-Мансійський округ для української діаспори. Чим швидше компанія згадає про потребу стовідсоткового охоплення населення України мовленням УТ-1, тим із більшим бажанням вона звернеться до послуг супутникової компоненти гібридної розподільчої мережі. Це єдиний спосіб гарантувати конституційне право громадян на одержання інформації, адже за створення програм державних каналів сплачують податки всі громадяни країни. Але є і парадокс. Думаю, я не дуже помилюся, коли скажу, що колишній президент НТКУ Тарас Стецьків навіть не підозрював про те, що ДП «Укркосмос» будує мережу, зокрема, для очолюваної ним компанії. Та й його попередники теж не дуже цим переймалися.

      — А які у вас стосунки з концерном РРТ?

      — Маємо з ним договір про спільну діяльність щодо створення та експлуатації СРМІЗ із терміном дії до 2012 року. Ми — два державних підприємства, і хазяїн у нас один — держава. Робимо одну справу, доповнюючи один одного. Без сприяння працівників концерну нам би не вдалося вирішити багатьох складних проблем у різних регіонах України. Там збереглося ще немало відданих справі спеціалістів, які працюють, незважаючи на неймовірні труднощі.

      — Ви з такою повагою говорите про працівників концерну РРТ, але ж, коли під боком такий монополіст, виникає певне відчуття дискомфорту?

      — Ні, ДП «Укркосмос» — теж державний телекомунікаційний оператор, і з дотриманням антимонопольного законодавства України тут поки що все гаразд.

      — А що ви можете сказати стосовно розмов, які точаться навколо перспектив цифрового телебачення в Україні?

      — Це питання активно дискутують, і у створювачів СРМІЗ є на це свій погляд. Ми використовуємо для розповсюдження сигналу цифрову технологію, але на виході знову перетворюємо його в аналоговий сигнал, який потім надходить із вежі концерну РРТ на звичайний телевізор. Сучані технології пропонують інший формат, коли цифровий сигнал приймають із вежі на цифровий телевізор. Для того, щоб зробити це можливим, потрібно в усій країні поміняти наші теперішні аналогові телевізори на цифрові або купити недешеві приставки до них. І ще одне суттєве зауваженння. Хоча це тема для окремої бесіди, я, все ж таки, хотів би звернути увагу на аспект, пов'язаний з екологією телебачення. Справа в тому, що при надходженні цифрових сигналів можуть виникати несприятливі форми впливу на глядача, скажімо, такі, що взаємодіють з альфа-ритмами організму людини. Тому потрібно, аби, впроваджуючи цифрове телебачення, здійснювали прискіпливий кваліфікований контроль за якістю обробки сигналів.

СРМІЗ — РЕАЛЬНІСТЬ ЧИ ФАНТОМ?

      — Чи використовуються засоби супутникової мережі для організації мовлення за кордон?

      — Так. Відповідно до концепції створення національного каналу супутникового іномовлення України, яку затвердили в 2000 році, з допомогою наших технічних засобів здійснюється мовлення на 74 країни світу програм державного телеканалу «УТР — Всесвітня служба іномовлення України». Крім того, ДП «Укркосмос» забезпечує інтернет-мовлення каналу УТР, зокрема на американський континент.

      — А хто повинен за кордоном приймати і доводити до споживача інформацію каналу іномовлення?

      — Відповідно до концепції, належить створити розподільчу цифрову мережу в посольствах та представництвах нашої країни за кордоном та в місцях компактного проживання української діаспори. Але над усім цим ще треба працювати.

      — Іване Васильовичу, а що СРМІЗ іще «вміє»?

      — Супутникова розподільча мережа інформаційного забезпечення багатофункціональна. Розповсюджує не тільки телевізійні, а й радіопрограми та іншу інформацію в цифровому форматі для різних державних, і не тільки, структур одночасно як на території України, так і за кордоном. Завершується підготовка до впровадження в промислову експлуатацію технічних засобів, які дозволять розповсюджувати в національному телевізійному форматі телетекст, інформацію навігаційного поля України, сигнали оповіщення цивільної оборони тощо. Усе це необхідно, насамперед, державі, й зволікати з його впровадженням неприпустимо.

      — Отже, державі найвигідніше було б завершити будівництво мережі й самій користуватися плодами хай-тек?

      — Тільки так. Тим паче що СРМІЗ має найвищі енергетичні параметри з-поміж аналогів в Україні.

      — Це виглядає, як у прислів'ї: що маємо — не цінуємо, загубивши, плачемо...

      — Майже в усіх областях України біля веж радіотелевізійних передавальних центрів стоять супутникові антени (41 одиниця) СРМІЗ із діаметром дзеркала 3,7 метра. Ці споруди — єдині, що залишаються працювати при значних атмосферних опадах, коли сусідні антени комерційних каналів із діаметром дзеркала 1,2 — 1,6 метра перестають подавати сигнал на телевізори, зникаючи з телепростору, як фантоми. Потрібно, щоб відповідні посадовці та Президент України знали: при створенні каналу суспільного мовлення СМРІЗ є тією базовою розподільчою мережею, в яку держава вже вклала кошти. Я підкреслював це не раз під час нарад у Держкомзв'язку. Нехай цей факт набуде розголошення, аби у чиновників не було спокуси знову вкладати бюджетні кошти паралельно в те, що один раз держава вже профінансувала. Але в деяких посадовців є дуже велика спокуса зупинити з наступного року повністю будь-які роботи в СРМІЗ, а відтак її майбутнє потоне в мороку. Це не в державних інтересах і не в інтересах людей. Логіка говорить про інше — супутникову мережу необхідно швидше розвивати, задіяти її багатофункціональність, аби Україна якнайшвидше почала отримувати користь від цього масштабного, але порівняно недорогого проекту.