Вочевидь слова цього митця не можна вважати забутими. Коли заходить мова про письменників першої половини минулого століття, життя і творчість яких щонайтісніше пов'язані з Поділлям і, зокрема, з Вінницею, його ім'я обов'язково потрапляє до когорти серед перших, а добірки віршів неодмінно включають у місцеві антології. Це закономірно: до встановлення більшовицької влади він був чи не єдиним професійним літератором у невеликому губернському центрі, на тривалий період залишав службу і творив, перебиваючись мізерними гонорарами.
Водночас не можна стверджувати, що він по-справжньому присутній у культурній пам'яті міста над Південним Бугом, бо тими черговими згадками та добірками усе й закінчується. Немає ні спроби встановити меморіальну дошку на тому місці, де стояв будинок поета, ні бодай ініціативи випустити його вибрані твори — через шістдесят років після видання останньої книжки. В головній бібліотеці області можна знайти єдину збірку Тарноградського, та й то — ксерокопію. А хто хоче почитати більше — нехай їде до столиці...