Хто на Миленького?

      Звітно-виборчу конференцію Федерації гандболу України очікували з нетерпінням. По-перше, у новітні часи в багатьох громадських об'єднанняx з різних видів спорту спроби замінити «стару гвардію» на нове керівництво завершувалися судовими тяганинами. По-друге, з середини літа і аж до 29 вересня, коли делегати конференції зібралися у Києві, був відомий один кандидат на посаду президента ФГУ — заступник міністра у справах сім'ї, молоді та спорту Владислав Миленький, якого офіційно запропонувала столична федерація. При цьому різні активісти «паралельним курсом» у тіньовому режимі пропонували «висунутися» то одному, то іншому політикові. Скажу відверто, авторові цих рядків було б складно пояснити читачам появу такого бажання — стати «дахом» для доволі скромної спортивної федерації — у «трудовика» Валерія Коновалюка, заступника міністра промислової політики Валерія Третьякова (не плутати з екс-помічником Президента) чи «надзвичайного» екс-міністра Давида Жванії. Останньою ж достовірною кандидатурою повинна була стати керівник Фонду держмайна Валентина Семенюк.

      Утім якоїсь запеклої боротьби в конференц-залі на 9-му поверсі профільного міністерства не вийшло. Річ у тім, що соціалістка Семенюк не з'явилася. Можливо, причиною цього стало те, що у «базовому» для себе Запоріжжі (де її мали б висунути на посаду) вона зібрала 15 голосів, тоді як Миленький — 39. Тому еліта вітчизняного гандболу просто зосередилася над питанням, як жити далі.

      А як наш ручний м'яч жив раніше, засвідчив звіт ревізійної комісії, з якого варто просто взяти і порівняти деякі цифри з розділу «витрати»: заробітна плата (працівників федерації?) — 421 109 грн., суддівство — 115 940 грн., послуги зв'язку — 167 848 грн., форма — 1 608 грн., дитячий гандбол — 66 632, жіноча збірна — 39 097 грн. Було б смішно, якби не так сумно.

      Утім позавчора в залі зібралися хоча й ті самі люди, що й чотири та вісім років тому, але — з іншим настроєм, із вірою в реальні зміни. Необхідність серйозних реформ і потребу приходу в гандбол професійних менеджерів сприйняли майже всі. Оновлений статут ФГУ, який тепер відповідатиме всім міжнародним нормам, було прийнято лише з п'ятьма голосами проти. А кандидатуру президента федерації Владислава Миленького затвердили одностайно — 127 голосів «за».

      Цей рідкісний феномен досвідчені фахівці, зокрема, Іван Фучеджі з Донецька та Михайло Милославський із Херсона, пояснили кореспондентові «УМ» так: вони вперше за останні 8—10 років побачили людину, яка має бажання дати новий поштовх розвитку гандболу і при цьому докладно обгрунтовує все у пропонованій програмі розвитку.

      Сам новообраний президент звернувся до всіх з одним проханням: не мовчати і з усіма пропозиціями звертатися до нової команди ФГУ — мовляв, усі будуть почуті.

      Треба підкреслити, що команда Владислава Миленького не стала відмовлятися від досвіду попередників, який у них, безумовно, є. Тому було створено опікунську раду на чолі з Геннадієм Білокопитовим, який виконував обов'язки керівника ФГУ після втечі з посади Григорія Реви. Залишився на своїй посаді й генеральний секретар федерації Віктор Коноплястий, а «старожил» Володимир Патлашенко став одним із віце-президентів.

      Новими «обличчями» ФГУ тепер будуть перший віце-президент з адміністративно-правових питань Андрій Бенедіс, віце-президенти — Олександр Волков (керівник Київської федерації) та запорiжець Сергій Іванісов. Крім них, до президії увійшли авторитетні люди нашого гандболу — Зінаїда Турчина, Леонід Євтушенко, Леонід Захаров, Леонід Ратнер, Іван Фучеджі, Ніна Гецько, Юрій Сичов, Василь Чертов та Сергій Слободчук.