Чарівна Фро та її «лінія»

      Популярна ведуча наполягає назвати цей телепродукт не ток-шоу, а конфлікт-шоу. Як завжди, під новий проект, зібралася свіженька команда — збірна з різних українських телеканалів — і після творчих потуг накреслила «Лінію конфлікту». Маша каже, що в шоу дотримано всіх чинників для створення якісного телепродукту: міцна редакторська група, пошукова служба. Адже у програмі ставка робитиметься не просто на гостей, а на гостей неординарних, публічних і, головне, цікавих.

      — А сценаристи і продюсери всі наші геніальні плани матеріалiзуватимуть, – продовжує Фро.

      — На рекламних щитках кияни читають, що це шоу Маші Єфросиніної. То все ж таки, продукт більше буде авторським чи колективним?

— Я знала, що мені хочеться робити шоу певного формату: а) це люди; б) це люди, які говорять добре; в) це люди, які думають і захищають власну точку зору. Також я завчасно знала, на чому саме я акцентуватиму. Не знаю, чи варто наголошувати на моєму авторстві. Оскільки були враховані всі мої побажання і ми дійшли компромісу в баченні шоу з редакторською групою, то я радше назвала б це шоу командним продуктом. Авторство моє найбільше виявляється вже на знімальному майданчику. Коли шестеро гостей спілкуються і сперечаються, багато чого неможливо завчасно ні передбачити сценарно, ні спрогнозувати.

      — Хто вибирає теми та пропонує гостей?

      — Ці моменти вирішуються та прописуються колективно. Якщо я відчуваю, що той чи інший гість буде мені неприємний чи він потрапляє не на свою тему, я неодмінно кажу про це.

      — Чи потребує це шоу зміни вашого іміджу, такої собі жартівниці-веселунки?

      — Менше усмішок, менше дурниць, адже з'явилися проблеми. Повірте, якщо є теми, навколо яких можна сміятися, іронізувати та блазнювати, я від такого задоволення не відмовляюсь. Якщо ж обговорюється тема, в якій усе так погано і безпросвітно, то легковажити тут було б блюзнірством. Як мені здається, я дію цілком адекватно до ситуацій, що складаються, і не граюся в гарний настрій, якщо ним і не пахне. З іншого боку, не напускаю на себе похоронної міни, якщо обговорювана тема, хоч і не легка, але деякі її моменти мимоволі викликають сміх. Я маю позитивне бачення людей. Часом буває складно контролювати наростання конфлікту в студії, тому намагаюся на все дивитися з певною часткою іронії. Якщо ж гість розповідає про страшні речі, коли усміхатися зовсім не хочеться, я однак поводжусь згідно з усвідомленням, що світ через ті страхіття не руйнується. Це моя активна позиція.

      — Наскільки я зрозуміла, передбачається серйозне шоу. Не боїтесь скотитися до «Без табу» з його «ахами-охами»?

      — Знаю, що будуть спроби нав'язувати порівняння зі Світланою Сорокіною, тією ж таки Герасим'юк чи, боронь Боже, з Малаховим. Я заздалегідь відхрещуюсь від усiх цих порівнянь.

      — Шоу україномовне?

      — Вестиму російською. На жаль, мені поки що складно настільки швидко реагувати, контролювати ситуацію в студії, подумки перекладаючи свої слова українською мовою. Я досить стрімко намагаюся опанувати українську принаймні на комфортному для себе рівні. Але «запуститись» у проект і робити мовні помилки я принципово не мала права.

      — Що взагалі означає для вас мова? Даруйте за пафос, мова для вас ніяк не пов'язана з патріотизмом?

      — Свою відданість Україні я довела цілою низкою вчинків. Я відмовляюсь від пропозицій надпотужних російських каналів, беру участь у різноманітних вітчизняних доброчинних заходах, зрештою, багато моментів з мого життя доводять, що за суттю я українка. Але я народилась у Криму, де українську мову навіть у школах не вивчали. Як людина «із телевізора» я займалася постановкою правильної російської мови, різноманітними лінгвістичними нюансами. Точнісінько так бездоганно я маю поставити українську мову, інакше мені нема чого «в телевізорі» робити.

      — Тобто ви не виключаєте, що колись телеглядач побачить україномовну Машу Єфросиніну?

      — Я прагну цього. Крім того, знаю, що рано чи пізно це питання постане руба. Хоча особисто мені було б більше до душі, якби наші політики дійшли згоди в тому, що кожен може розмовляти комфортною для себе мовою.

      — В багатонаціональній країні кожен у себе вдома може спілкуватися хоч китайською, але ж усі ми об'єднані в спільну державу...

      — Якщо після моїх програм менше людей заражатиме одне-одного СНІДом, менше жінок робитимуть аборти, то мені, відверто кажучи, начхати, якою мовою я їм це донесу. Тобто особисто мій патріотизм мовне питання не обходить.

      — Машенько, як чоловік ставиться до того, що ви так багато працюєте? Чи не має він бажання вас просто «холить, лелеять и одевать в соболя»?

      — Моя робота жодним чином не заважає йому це робити. Навряд чи було б краще, якби замість мене бiля нього був згусток нервів, який весь час ниє про свої нереалізовані амбіції. Повертаючись із роботи додому, я стаю білою, пухнастою і всіх люблю. У нас в родині залізне правило: додому з роботи ми проблем не несемо.

      — З ким лишаєте донечку?

      — У мене чудова няня, дай їй Бог здоров'я. Тому за дитину мені серце не болить. Взагалі в мене дивовижна дитина. Їй лише півтора року, але вже дається взнаки грузинсько-осетинська кров її татка. Якби ви побачили мою Нану, то відразу зрозуміли б, що це саме Нана, а не Даша—Маша—Клаша.

      — Хто більше бачить дитину — ви чи чоловік?

      — Чоловік — страшенно заклопотана людина. Але у нашій сім'ї є ще одне правило: вихідні ми завжди проводимо вдома. Навіть коли раптом виникне яка справа, ми беремо Нану з собою.

      — Ви романтична людина? Мрієте про щось далеке і світле (у сенсі творчості, звісно ж), таке, задля чого варто жити?

      — Якби ви запитали це рік тому, я б розповіла вам про романтику, сказала б, що робота і сім'я — це різні, а можливо, і непоєднувані речі... Я вже пожила без роботи. Хоча навіть тоді я брала участь у багатьох заходах, як, скажімо, «Євробачення», різні вечірки, концерти. Але, коли вранці я  прокидалася без відчуття, що ось потрібно йти на роботу, мені робилося тоскно. Трохи якось не по собі. Особливо, коли на очі потрапляли статті про творчих людей, про те, як вони горять і творять. Я переконана, що завжди потрібно бути вагітним якоюсь ідеєю, інакше неможливо жити. Здавалось би, ну чого мені бракувало? Вийшла заміж, народила чудову дитину. Е-е, ні. Я так рвалася на роботу, що всі, хто мене оточував, напевно, перехрестилися, довідавшись, що я підписала контракт.