Цифрові бібліотекарі

      Коли кажуть «бібліотекар», я уявляю бабцю-кульбабку в окулярах і домашніх капцях. А коли 30 вересня по TV лунає незмінне «...Президент привітав бібліотекарів із професійним святом...», уявляю рядок цих інтелігентних кульбабок, які заради події поміняли капці на тісні, ще з молодості, черевички. Проте... проте я помиляюся. Бо сама бібліотека — вже не тільки коробка зі стелажами до стелі й розкладними драбинками. Інтернет — всесвітня мережа, яка щодня, щогодини, щосекунди поповнюється новим оцифрованим твором, упевнено витісняє паперові книгозбірні. Кожен місяць в Україні інтернет-користувачів стає на 200 тисяч більше. Це просто: клацнути мишкою — і мати перед очима новий роман Мануели Гретковської. Це складно: їхати в бібліотеку, сорок хвилин чекати, потім «наколотися», бо «...такої книжки ще не завезли...»

      Сьогодні з'явилася нова категорія бібліотекарів — цифрових. Вони, як правило, молоді, мають кілька вищих освіт, дуже товаришують зі сканером і не дуже — із законом. Про їхню мораль можна довго сперечатися, але існування таких бібліотекарів сьогодні — реальність. Найпершими йдуть робінгуди інтернет-простору Максим Мошков і Слава Янко. Порушуючи всі можливі закони пострадянського простору, вночі вони сканують книжкові новинки, щоб зранку студенти Росії, України і Білорусі (щонайменше) повлипали в монітори. Не так давно в бібліотеці Мошкова з'явився україномовний ресурс www.lib.ru/SU/UKRAINA/. І, хоча у розділі «Сучасна українська фантастика» досі висить тільки Юрій Ячейкін, а Нечуя-Левицького, Кобилянську, Лепкого, Франка тощо повісили в «Сучасну українську прозу», це не найстрашніше, що може бути.

      Однією з найповніших електронних українських бібліотек є «Просвіта» www.internetri.net. Авторський і тематичний каталоги, перелік посилань на сайти Юрія Андруховича, Василя Голобородька, Павла Тичини, Леся Подерв'янського, майстерня фантастики «Третя сила» (під керівництвом Марини і Сергія Дяченків), журнал «Ї» etc. Розробнику цього інформаційного ресурсу можна було б дати звання заслуженого бібліотекаря. Правда, своїх координат (для податкової, очевидно) він не залишив. Невідомо податківцям, хто розробляє сайт «Чорна жужелиця» www.geocities.com/doctorpro2002 (багато перекладів Хорхе Луїса Борхеса, «Велике вчення» Конфуція, «Сонячна машина» Володимира Винниченка, «Марсіанські хроніки» Рея Бредбері...)

      Стоячи треба вітати Романа Косаренка і Юрія Мачуху, які створили бібліотеку української поезії «Поетика» www.poetyka.uazone.net. Хоч патетичне гасло «Українцям Всесвіту — невмирущі поетичні скарби нашої мови» і псує картинку (так само, як тексти пісень EL Кравчука, Таї Повалій, В'ячеслава Хурсенка та Ірини Білик), хрестоматійної класики в «Поетиці» дійсно багато.

      Ресурс «Весна» www.vesna.org.ua придумали Валентин Соломко і Павло Дзіковський. Письменників настільки різних вагових категорій немає, мабуть, у жодній українській елекронній бібліотеці: Хемінгуей, Борхес, Винничук, Забужко, Марта Бісті, Катерина Ельф та ін.

      Олег Соловей створив літературно-мистецький альманах «Кальміюс» та бібліотеку української сучасної літератури www.kalmiyus.h1.ru. Текстозбірню сучасних закордонних і українських творів за кілька років зібрав на своєму сайті www.proza.com.ua Анатолій Ульянов. Мабуть, єдиний її недолік — прізвища авторів розташовані не в алфавітному порядку. Тому губишся у змісті. А загальний недолік усіх електронних бібліотек — перекручування, описки, загублені речення, іноді навіть цілі абзаци. Наприклад, на тій же «Прозі» у змісті Володимир Єшкілєв став Ішкілєвим, Світлана Матвієнко заявлена як Матвіінко, злочин проти літератури — Віктор Неборак став Набораком, а Подерв'янський Лесь — Подервіянським. Львівський інтелектуал Тарас Возняк створив бібліотеку модерної літератури в часописі «Ї»: www.ji-magazine.lviv.ua. Електронна бібліотека є також в Асоціації Українських письменників на www.aup.iatp.org.ua.

      Українцям неймовірно щастить. Адже на заході халявна література в інтернеті — така ж рідкість, як у нас — платна. За кордоном інформація вже перетворилася на товар. «Скачати» можна всіх письменників. Але в середньому за 10 доларів. Сайти популярних письменників пропонують безкоштовні... уривки. Шарові хіба Вергілій і Конфуцій. Адже їхні літературні агенти не покличуть видавця до суду.

      В Америці, Німеччині, Франції, Італії з'явилися цифрові бібліотеки. Практика, коли записані на компакт-диску матеріали розміщуються на бібліотечному сервері для постійного або тимчасового доступу, поширена на Заході. В Україні такого поки нема. Очевидно, буде нескоро. Ситуацію красномовно ілюструє такий випадок. Якось Національна парламентська бібліотека внесла в бібліографічний каталог прізвище російського письменника і назву його книжки. Автор ледве не звернувся до суду, говорить заступник директора з питань нових інформаційних технологій Євген Одинець. Через порушення авторського права. А бібліотеку відвідало контрольно-ревізійне управління.

      Відголосок західної книжкової індустрії в Україні — хіба каталоги, за якими можна замовити книжки. Так, каталог «Книгоноша» забезпечує розсилку в будь-яку країну. Каталог Besahy здійснює розсилку книжок по США й Україні. А «Бібліомаг» працює тільки на території України.

ЦЕ ЦIКАВО

      Останнє досягнення комп'ютерних технологій — Living Book («жива книжка»). За допомогою комп'ютера можна не лише читати текст і переглядати малюнки, а й чути голоси персонажів, «оживляти» ілюстрації, грати в ігри.

* * *

      1993 року настав історичний перелом, коли вперше обсяг виробництва персональних комп'ютерів перевищив обсяг виробництва легкових автомобілів і досяг 35,4 мільйона одиниць.

* * *

      У Франції створено електронну книгу. Вона компактна і працює на батарейках протягом 5 годин. Пам'ять книжки зберігає біля 30 книг по 500 сторінок кожна. Маючи мобільний телефон чи телефонну розетку, ви підключаєтесь до інтернету і можете гуляти по віртуальному магазину, вибирати і замовляти книги. Досить провести по екрану пальцем, щоб підібрати книгу чи газету, збільшити розмір букв, знайти значення незрозумілого слова у словнику.

У ПЛАНАХ

      Саме оцифрування очікує українські бібліотеки в найближчі один-п'ять років, зійшлися на думці фахівці під час Другої міжнародної науково-практичної конференції в Державній науково-технічній бібліотеці України. Останній, до речі, 27 вересня виповнилося 70 років. Бібліотека — одна з найбільших у країні, має багатогалузевий фонд науково-технічної літератури і документації, фонд вітчизняних та зарубіжних книг та періодичних видань науково-технічного спрямування. «Не всі книжки бувають у потрібній кількості у фондах, деякі з часом псуються, — говорить «УМ» директор бібліотеки Леонід Ніколаєнко. — Саме для цього і потрібне оцифрування книжок, коли інформація записується на компакт-диск. Останній зберігається в бібліотеці, а з нього на сайті вивішується книжка чи документ. Ця ідея обіцяє виправдати себе. Адже на сьогодні зареєстровано 51,2 тисячі користувачів веб-сайту бібліотеки ( для порівняння: відвідує бібліотеку 16,3 тисячі читачів)».

      Проблемою оцифрування своїх фондів зацікавилися також Національна парламентська бібліотека України Національна бібліотека України ім. В. Вернадського.