Який же «Трансформатор» без «Мотора»?

      У гандбольному господарстві України настав час «обжинків». Сьогодні національна федерація отримає нового президента. Попередній глава ФГУ Григорій Рева, міністр у справах надзвичайних ситуацiй з уряду Януковича, пішов із гандбольної посади ще взимку. Після тривалого періоду безвладдя вітчизняний ручний м'яч знову візьме в руки держчиновник. Кандидатами на президентство у ФГУ є Владислав Миленький та Валентина Семенюк. Так, та сама голова Фонду держмайна України, активістка Соціалістичної партії. Пан Миленький, як відомо читачам «УМ», — заступник міністра у справах сім'ї, молоді і спорту.

      Голосування має бути таємним, і в обранні президента багато важитиме позиція 20 делегатів з гандбольної столиці України — Запоріжжя. Але симпатії запоріжців розділилися: делегати від чоловічої команди «Запоріжтрансформатор» симпатизують заступникові «спортивного» міністра, представникам же табору жіночого «Мотора» миліша пані Семенюк.

      Запоріжжя заслуговує на «столичний» статус в українському гандболі, адже впродовж багатьох років спортсмени ЗТР і «Мотора» є беззаперечними лідерами національних першостей, складають основу національних збірних. На конференції Запорізької обласної федерації гандболу її керівник Павло Михайлик звітував і про те, що, за статистикою, у ручний м'яч на Запоріжжі нині грає понад 2500 осіб, із 66 тренерів лише восьмеро працюють на громадських засадах, тобто безкоштовно. Функціонують три спеціалізовані дитячо-юнацькі спортшколи і чотири філії; гандболом у регіоні займаються близько двох тисяч дітлахів.

      Але саме ситуація з дитячим гандболом викликає занепокоєння. Так, Анатолій Невинський, наставник команди ЗНТУ-ЗБУ, що діє на базі місцевого технічного універу та «Запоріжалюмінбуду», звинуватив пана Михайлика в приписках: «Повірте мені як спеціалісту, який десятки років працював тренером у ДЮСШ: якщо ми нашкребемо навіть п'ятсот дітлахів на наших майданчиках, то вже за це медаль можна вішати на груди!». Особливо непокоїть фахівця проблема підготовки резерву для чоловічого гандболу. А дві тисячі юних «ручників» (якщо точніше — 1999) обласна федерація, за словами Невинського, «отримала» лише після того, як зарахувала до числа гандболістів і тих підлітків, які « грають навіть на волейбольних майданчиках».

      Головний тренер жіночої збірної України Леонід Ратнер упевнений, що в проблемі дитячого гандболу на Запоріжжі закладено міну уповільненої дії. Аби «дорослий» гандбол не втрачав своїх позицій, необхідні радикальні заходи в контексті координації зусиль саме запорізьких меценатів. Обласна федерація повинна об'єднати наміри (читай — ресурси) підприємств, які, за великим рахунком, є гарантами існування вітчизняного гандболу. Йдеться про два акціонерні товариства — «Запоріжтрансформатор» і «Мотор Січ». Леонід Ратнер каже з цього приводу: «Ми маємо двох великих директорів, які роблять для українського гандболу неймовірне, але у своєрідному «закритому режимі». Об'єднуватися необхідно саме тепер, коли до спонсорства підключається «Запоріжалюмінбуд». Досі ж об'єднавче начало у роботі федерації не простежувалося».

      Утім, позмагавшись у царині критики, запоріжці продовжили повноваження Павла Михайлика. І одним із пріоритетів у своїй подальшій роботі переобраний керівник уже назвав «реанімацію» спеціалізованої ДЮСШ «Запоріжалюмінбуду» імені олімпійського чемпіона Юрія Лагутіна. Є надія, що задля реалізації мети номер один — розвитку дитячого гандболу, обласна федерація надалі забуде про корпоративні амбіції й шукатиме компромісні рішення.