«Бакаяда»,

      «Назад повертатимемось з Бакаєм!» — так жартували українські журналісти у швидкісному «експресі Червоненка» сполученням Київ — Москва. Але реалії виявилися такими ж сірими, як i колір мундирів російської міліції. Розмов про наших «урядовців в екзилі» тут старанно уникають всі: і курсант Московського університету МВС, i головний міліціонер Росії. Правий був Юрій Луценко напередодні, коли говорив, що співробітництво української i російської міліції в контексті видачі злочинців близьке до точки замерзання. Але ніхто не міг передбачити, що морозитиме не лише «в контексті», що самої відлиги у стосунках так i не станеться. Повертаючись до Києва члени делегації МВС України погано приховували розчарування. Бо не канали зброї i наркотиків, не кримінальні авторитети Москви українського походження, i звісно ж, не тероризм були головними темами розмови правоохоронців двох країн. Про це домовлялися раніше, домовилися i зараз. А от наскільки відвертою була дискусія щодо екстрадиції в Україну злочинців із колишньої влади, залишається невідомим.

Бакая в обмін на Березовського

      «Утро красит ярким светом» ...стіни Київського вокзалу Москви. Замовлений російським МВС автобус везе групу українських журналістів подалі від центру білокам'яної, вздовж Ленінського проспекту кудись на околицю міста. Випадковий бігборд повідомляє, що це Південно-західний адміністративний округ російської столиці.  

      Хтось пригадує, що МВС Російської Федерації розташоване в іншому місці. Але пунктом призначення виявляється Московський університет МВС. Зпросоння не розуміємо чому спільне засідання колегії міліцейських відомств двох країн має відбуватися в навчальному закладі, а не в міністерстві, як у попередні роки. Згодом розуміємо: щоб нічого не пронюхали.

      Звичайний пропускний «шмон» iз металошукачем — i ось ми в одній iз аудиторій, де на нас вже чекають канапки, кава та щирі посмішки гарненьких курсанток. До засідання ще дві години, i нам пропонують розслабитися i подивитися «Особенности национальной рыбалки». За вікном курсанти перед приїздом міністрів лінькувато метуть плац. Починаю фоткати цей процес, але закріплений за нами референт прес-центру МВС Рінат Абідулін тактовно зазначає, що це режимний об'єкт — знiмати заборонено. Дивно як для «універу», хай i ментівського.

      Та справжнє диво з'явилося невдовзі: відчинилися двері, i до аудиторії зайшов кінолог з німецькою вівчаркою. Песик мені сподобався (у самого в дитинстві був «німець»), але декого з колег буквально заціпило, коли вівчарка почала бігати по кабінету без повідка, винюхуючи, мабуть, вибухівку i наркотики. Нюх їй перебивав запах ковбаси зі столу.

      Ентузіазм на суворих обличчях російських правоохоронців побачили лише тоді, коли пожартували про можливість взаємного обміну злочинцями: «Ми вам Березовського в Україну заманимо i віддамо, ви нам — Бакая».  Підполковник російського МВС посміхнувся: « Да за Бєрєзовского ми вам кого хош!»

Протокольний Нургалієв

      За півгодини до засідання від прес-секретаря російського міністра внутрішніх справ Валерія Грибакіна дізналися, що спілкування його шефа Рашида Нургалієва зі ЗМІ не передбачено. Пресу допустять лише на протокольні доповіді міністрів РФ i України. Прес-конференцію дасть лише український міністр. На шквал зауважень, що з Луценком нічого не заважає спілкуватися i в Києві, а візит до Москви цікавий думками «про Бакая i компанію» саме Нургалієва, пан Грибакін пообіцяв усе владнати. Але слова так i не дотримав. Як сказав «УМ» один майор з «бєзнадьогою» в очах: «Не ображайтесь. Ми лише виконувачі».

      Під час засідання Юрій Луценко i Рашид Нургалієв майже не дивились один на одного. Принаймні під час протоколу. Їхні підлеглі (заступники міністрів i керівники підрозділів з обох боків) уважно слухали доповіді керівників. Слова Рашида Гумаровича були занадто офіційними. Тероризм, транснаціональна злочинність, канали торгівлі зброєю, схожі показники кримінальної ситуації в Україні та Росії. До того ж, він згадав, як рік тому на спільному засіданні росіяни «прийняли низку конструктивних рішень» iз українськими колегами i як це «позитивно позначилося на взаємодії й результатах». Добре, хоч прізвище Білоконя та його генералітету не пролунали. Адже місця в українській колегії МВС тепер займали зовсім інші люди.

      Коли слово взяв «уважаємий коллєга» Юрій Луценко, то одразу почав, що називається, «брати бика за роги». Ще б пак, така зустріч відбулася вперше за 7 місяців, а питань багато. Тому почав iз того, що незважаючи на політичні зміни в Україні, «МВС Росії залишається нашим давнім і надійним партнером». А продовжив змінами в самій міліції.

      Сказав і про першу цивільну особу на чолі МВС, i про кадрові «чистки», i про шквал дзвінків на пряму лінію проти хабарництва; про реорганізацію ДАІ i реформу Внутрішніх військ, підвищення зарплатні особового складу. Тиша наелектризувалася, коли пан Луценко згадав про проблему розшуку злочинців, оголошених у міжнародний розшук. Але протокол є протокол — прізвища Бакая, Засухи, Варцаби та інших не прозвучали.

      «Колишні представники органів влади скоїли тяжкі посадові злочини, виїхали за межі України й переховуються в багатьох країнах, на жаль, у тому числі й в Росії. Сподіваюся, що після цієї зустрічі ми знайдемо взаєморозуміння й означимо подальші шляхи співпраці на цих та інших напрямках», — підкреслив керівник МВС України.

По Тверськiй — Ямськiй...

      Вимушено залишивши українсько-російську міліцію в момент пошуку порозуміння, журналісти йшли коридорами університету. За ними похмуро крокували в супроводі майора з десяток курсантів. Було враження, що вони не супроводжують, а вичавлюють зі своєї території. Крок уліво — крок управо... Коли колега з УНІАНу зайшов до туалету, за ним унадилися двоє «наглядачiв». Кокарда з двоголовим орлом зазирнула навіть до кабінки.

      «Що ж це за поліцейська держава!» — не витримала біля автобуса журналістка з «1+1». У відповідь почула, що справжня поліцейщина не тут, а в Казахстані i в Узбекистані.

      Автобус кружляв по центру столиці вже третю годину. Прес-конференція Луценка призначалася спочатку в «Інтерфаксі», потім в «Известиях», потім в «Аргументах и фактах», потім... За вікном минали Велика Якіманка, Кремль, Китай-город, Покровські ворота i Чисті пруди. Врешті-решт усе перенесли на вечір. Стоянка — поряд з Большим театром, вільний час дозволяв погуляти по Красній площі, до якої майже два кроки.

      Продавець квитків у біотуалети, жіночка з Луганська, впізнавши земляків i дізнавшись, з якого ми тут приводу, нахвалювала роботу московської міліції. Сліди їхньої роботи ми побачили біля самого підйому на Красну площу, поряд з пам'ятником маршалу Жукову, торговельними столиками зі шкатулками, матрьошками i путінками. Копицю кінських фекалій обминали й інші іноземці, що спілкувалися англійською, французькою, німецькою. Під підозрою опинився кінь Георгія Костянтиновича. Але всі питання зникли після появи міліцейського патруля на конях, що виринув з Академічного саду.

      Специфічною виявилася дискусія з випадковим перехожим iз Новосибірська. Сибіряк переконував, що за розкрадання України судити потрібно, але не тих, хто вкрав i зараз з грошиками відсиджується в Росії, а тих, хто дав йому вкрасти. Від політики i права дійшли до мовного питання.

      «Нє обіжайтєсь, рєбята, но ваша рідна мова кажется мнє смєшной, — несподівано видав він. — Нє, ну как по-вашему будєт «подсчітай голоса ілі дєньгі?» А?»

      «Це ти про Ківалова новин з Майдану надивився? А в тебе авто чи квартира застраховані? — спитав російською автор цих рядків. — Нєт? Тогда лучше застрахуй».

Сцена інша, актор i глядачі — ті ж самі

      Прес-конференція Луценка відбулася в розкішному «Президент-готелі» Управління справами президента РФ. Про перспективу екстрадиції екс-керівника подібного управління в Україні Юрій Луценко говорив багато, але неохоче. Намагався віджартуватись. Хоча сам визнавав, що не до жартів. Бо змушений змиритися з російським громадянством Ігоря Бакая. I відмовився деталізувати суть перемовин із російською стороною з цього питання.

      «Як земляк запрошую Ігоря Михайловича на чай у Рівне, в старі поліські місця, де ми могли б разом з'ясувати істину. Там є чимало партизанських землянок, інших цікавих місць... Це Кучма створив умови, що якийсь дрібний бізнесмен пограбував країну», — звично спілкувався з українськими ЗМІ Юрій Луценко.

      Чомусь одразу пригадався сибіряк зі своїм варіантом правосуддя (бо Кучма ж в Україні, ще й називає Бакая «талановитим менеджером без гальм»), а також випадково побачений у центрі Москви рекламний бігборд з написом: «Теперь на Рублевке все как у людей». Саме в цьому районі для багатіїв, за чутками, купив собі житло Бакай, саме на Рубльовському шосе його затримали, але з невідомих причин відразу відпустили з Крилацького райвідділу міліції.

      На чай Луценко запросив i Ріната Ахметова. Подробиці наводилися у попередньому номері «УМ». А щодо Віктора Януковича, то Луценко не бачить жодних перешкод для виклику його в разі необхідності до правоохоронних органів, попри те що між ним та Президентом Віктором Ющенком підписано меморандум про співробітництво. Адже ця домовленість «жодним чином не обмежує законну діяльність органів міліції».

      У цілому ж Юрій Луценко спільною роботою з російським колегою Рашидом Нургалієвим задоволений. Навіть переконаний, що саме його візит до Москви став «першим після потепління політичних взаємовідносин між двома країнами». Бува, потепління не через відставку Тимошенко? Незважаючи на те, що за останні 8 місяців Україна виявила i за процедурою екстрадиції передала російським правоохоронцям понад 140 злочинців, а МВС РФ втричі менше — лише 45, Луценко вважає цю зустріч проривом. Бо побачили одне одного в очі, бо домовились, що підлеглі обох міністрів зможуть телефонувати один одному «на ти» і швидше вирішувати проблеми «навіть з притаманною міліціонерам специфічною лексикою». Бо розглянули нові можливості спільної роботи щодо протидії тероризму, незаконного обігу зброї, боєприпасів та вибухових речовин, обговорили сферу боротьби з економічними злочинами. Про все це Луценко доповів Вікторовi Ющенку, який телефонував йому за годину до прес-конференції.

      Але ж у головному питанні відлиги так i не сталося. Тож не дивно, що Луценко запропонував раднику президента РФ побудувати елітне дачне поселення i здавати його в оренду черговим діячам, які можуть прибути з України. Як розповів «УМ» один з членів делегації МВС України, російська сторона зробила все, щоб унеможливити зустріч Рашида Нургалієва з нашими ЗМІ, убезпечити його від незручних питань саме про Бакая. За офіційною ж версією, у пана Нургалієва був стислий графік.

      Поїзд на Київ відправлявся пізно ввечері. На вокзал міліція пропускала лише за квитками. З гучномовців уже звично, як i в московському метро, лунали заклики попереджати про підозрілі сумки «во ізбєжаніє тєрорістіческіх актов». Ми прощалися з Росією ледь не цитуючи відомий вірш Лермонтова перед засланням на Кавказ. На вокзальний перон Києва зійшли з полегшенням.