Мовчання талантів

      «Справжня музика — це завжди самодостатнє, оригінальне, наповнене новими відкриттями музичне явище, на противагу несправжній музиці, яка завжди експлуатує вже знайдені і широковідомі ідеї та естетичні моделі», — написали організатори «Рок-екзистенції» у творчій концепції фестивалю. Відтак «справжньої» музики станом на 2005 рік у країні депресивно мало, таке враження, що всі наші молоді співочі таланти, в існуванні яких ми й не сумнівалися, поховалися в підвали й сопуть там, стиха порохкуючи. І хоча в порівнянні з минулим роком, коли з 94 поданих заявок відібрали тільки чотири молодих гурти, цьогоріч зголосилося 160 гуртів, а 10 із них презентували свою творчість на сценах «РЕ», відкрити щось нове «Екзистенція» не змогла. І знову фестиваль організатори змушені були збалансовувати з допомогою динозаврів — «старі і добрі» «Кому Вниз», «ВВ», «Мандри», «Гайдамаки».

Рок-міграція

      Цього року сніжинки Майдану, де відбулася «РЕ— 2004», змінилися на звичні, похмуро-індустріальні в осінніх сутінках корпуси Політеху. Вирішили також зробити експеримент: не одну сцену і всіх до купи, а цілих три — тематичних: Велику на площі Знань біля київської Політехніки, Неформатну — біля Музею КПІ та Акустичну — в Центрі культури КПІ. Це, з одного боку, стало мінусом і викликало не тільки  бурхливу міграцію, а й постійну дилему: виступ якого гурту краще відвідати. Збільшення кількості сцен сприяло збільшенню кількості гуртів, але дуже багато гарних команд виступали майже одночасно, і залишалось «або-або». Ми зіштовхувалися десь на сходах із черговим гуртом знайомих, запитуючи одне одного: «Ви на «Мандри» на Велику? А ми на «Плач Єремії» — вони на Акустичній».

      Вокалістка «Оркестру Янки Козир», для яких участь у фестивалі цього року була першою, і які на Неформатній сцені виконали «Зозуленьку», «Трави нема», «Мати», а також народні — «Цвіте терен» та нову — «Два когути червоненькі», таке «розширення житлоплощі» вважає позитивним: «Гарна ідея цього року з трьома сценами, цікаво, що біля кожної з них дуже багато публіки. Наприклад, на Неформатній сцені виступали тільки 4 гурти, але людей було — не на кожному фесті таке побачиш. От я щойно зайшла в залу, де розмістили Акустичну сцену, Чубай саме співав — вона вся забита. Але сам поділ трохи розмитий — і на Великiй сцені є альтернативні гурти, скажімо».

      Героєм «перебіжок» виявився Олександр Піпа, який мотався з однієї сцени на іншу — на Неформатній був із «Борщем», а на Великій того ж дня із «ВВ». Каже, що воно того варте, що це розумно — декілька сцен...

      — От я, наприклад, на всі не встигала. Не бачила виступ «Борщу», — це погано.

      — Так, це дуже погано!

      — Сподіваюся, все одно скоро зустрінемося. От ви зараз над чим працюєте?

      — Хто?

      — «Борщ».

      — Над новим альбомом, а за декілька тижнів з'явиться доволі радикальний кліп на пісню «Бабло».

Рок-місія

      Однією з характерних ознак майже всіх вітчизняних фестивалів є виступ невідомих і молодих команд, які співають на розігріві. Виступати їм доводиться нелегко, бо українські глядачі вміють «оцінювати» тільки відомі і розкручені гурти, і слухають вони «ім'я», а не «музику». «Рок Екзистенція» тут не є винятком, з однією поправкою, що поза увагою опиняються саме команди, які фестиваль позиціонує як «надії українського року». От і цього року за виступом київського гурту «Н.3», відомим своєю участю у програмі «Свіжа кров» на каналі М1, що давав старт «РЕ-2005», спостерігало трохи більше сотні глядачів. І тільки перед «Моторроллою», яка грала п'ятою, Велика сцена на площі Знань більш-менш заповнилась. На Неформатній сцені в ролі «новачків» розпочинали білоцерківці з «Дай мамі поспати», які вперше «засвітились» ще на «Червоній руті-97». Після них були «Оркестр Янки Козир» та «Фактично самі». Перші показали найяскравіший виступ за перший день, а від других народ вимагав «матюків», тобто пісень з останнього альбому «Kurva come back». Карпа та компанія не збирались розчаровувати спраглий до «неформату» молодняк, а також зіграли деякі ліричні речі з інших альбомів. Керувати процесами на цій сцені, до речі, доручили культурологу Михайлові Бриниху.

      А один із найяскравіших концертів тут зіграв львівський гурт «Інкунабула». Хлопці були серед відібраних на минулорічний фестиваль, та виступити тоді  на повну силу їм завадило кілька обставин. Цього року заявки вони не подавали, але організатори запросили їх як гостей. Хлопці приїхали і повністю відігралися за попередній рік, просто «розірвавши» публіку. Басист і вокаліст команди Юрко Козій розповів «УМ», як після виступу до них підійшов охоронець сцени (серйозний дядько в костюмі) і запитав, де можна придбати їхній диск. Пропозиція пошукати в інтернеті його навряд чи задовольнила, а самого Юрка ця ситуація дуже потішила.

      Чимало глядачів прийшло до Акустичної сцени, де «хазяйнував» соліст «Мертвого півня» Михайло Барбара. Музика тут була найспокійнішою та чергувалась із літературними читаннями. Тут грали «Щастя», «The Moglass»,  «Плач Єремії», що рідко виступають в Києві, і пісень тут грають зазвичай мало. В п'ятницю ж усе було навпаки, і «Плачі...» співали аж 45 хвилин.

Рок-депресія

      На Великій сцені перший день закінчували три відомі команди («монстри в кубі», як обізвав їх хтось із журналістів): «Мандри», «Гайдамаки» та «ВВ». Говорити про них хочеться найменше: просто пригадайте останній виступ цих гуртів рік-два тому, свідком якого ви були: ті самі пісні, жести, рухи. Скрипка знову заграє нам «Галю», щоб дівчата позбігались», знову нагадає, що «Цой — мы с тобой!», вкотре розкаже, що ми «на «Екзистенцію» зібрались масово, щоби послухать «Воплі Відоплясова». Звичайно, важко відокремити «ВВ» та рок-музику, і на будь-якому фестивалі цей гурт — бренд, на нього зберуться тисячі, але ж у «творчій концепції фестивалю» написано: «У всі часи молодь прагнула та шукала нового, передового в мистецтві і житті...» Ми — молодь. Ми хочемо нового, не того ж, що «ВВ» робитиме на, скажімо, День незалежності чи річницю Революції. Ну і нехай Скрипка виконав три нових пісні, назвавши це голосно «новою програмою», все одно працював у півноги, а те, що пісні — нові, мало-хто і помітив. Наприклад, його колега, якого називати не будемо, сказав «УМ» таке:  «Я думаю, що якби Скрипка більше працював над новою програмою, то публіка б і стрибала більше. І взагалі цей фестиваль відображає рівень української музики. Впав рівень — не цікава «Екзистенція». Знаєш, мені було б цікаво послухати нові команди, щоб я міг сказати: «Вау! Супер!». А я бачу ті ж «Гайдамаки», «ВВ», «Плач Єремії».

      Тарас Грималюк, директор фестивалю, каже, що проблема такої передбачуваності запрошуваних динозаврів — не його і не фестивалю, а всієї нашої рок-музики в цілому. «ВВ» грають на кожному концерті, бо команд такого рівня в Україні просто немає», — говорить він. Олег Скрипка, до речі, на подібне питання відповідати відмовився, обізвавши його «ненормальним».

      Олександр Ярмола з гурту «Гайдамаки» над новою програмою працює, але «РЕ» йому теж не надто: «Я знаю, що цей фестиваль організатори проводять майже за власний кошт, без підтримки спонсорів, тому за це їм можна тільки подякувати. А негативний момент тут такий, що українська сцена останнім часом помітно зіпсувалася. Я не бачив жодної цікавої команди, всі — наче розмножені на ксероксі, вистрибнули, ніякого тобі змісту, нічого всередині, тільки намагання копіювати так званих зірок. А так звані зірки теж уже задовбали. Порівняйте нашу рок-сцену 96-го і сьогодні! Думаю, тисне «МакДональдс», глобалізація, монстри, спонсори...».

      «Якби я була Грималюком, то не стала би зациклюватися на одній команді», — говорить Янка Козир. «Кого маєш на увазі?». «От наприклад, Лесю Герасимчук та «Королівських Зайців».

      Лідер гурту «Моторролла» Сергій Присяжний (Сєня), який саме зараз закінчує анімаційний кліп на пісню «А я собі гуля», теж розповів «УМ» свої міркування з приводу своєї участі у «РЕ»: «Я пам'ятаю перші фестивалі, тому хотів би зауважити, як приємно змінюється «Рок-Екзистенція». Кістяк, найкращі українські гурти залишаються ті ж самі, але з професійним ростом цих колективів зростає рівень фестивалю. Пригадую, як ті, хто сьогодні виросли в хедлайнерів, раніше виступали на розігріві». Прикро тільки, що професійний ріст цих самих колективів залізобетонно зацементувався на одній позначці.

Рок-конкуренція

      Наступного дня в «Рок-Екзистенції» з'явився серйозний конкурент: на майдані Незалежності одночасно відбувався концерт «почесного інваліда рок-творчості» (як його обізвали на «РЕ») Брайана Адамса. А декому «вистачило» п'ятниці, щоб не повернутися до КПІ в суботу, Адамс, принаймні, в півноги не працював. Утім склад учасників наступного дня був цікавіший. Iз дебютантів відзначимо кіровоградський «Весняний галас», які грали досить добротно, ну і список iз «Гуцула Каліпсо», «Інкунабули», «Димної суміші» чи «Кому вниз» мало кого залишав байдужим.

      А закінчував «РЕ-2005» гурт, що вже став символом цього фестивалю. Було багато побоювань, що «Кому вниз» не зможуть зіграти цього року, нібито між Середою та «Арт-Велесом»  виник конфлікт... «Кому вниз»  грали сильно і проникливо. І не «приїдливо» — виступає-бо Середа рідко, може раз на півроку: майже година виступу, і на нього чекають десятки бажаючих отримати автограф від «золотого голосу України». Сам Середа не хоче погоджуватись  зі словом «хедлайнери» стосовно «Кому вниз» і каже, що вони просто «поставили крапку в фестивалі».  

Рок-сесія

      А ще цьогорічна «Рок-Екзистенція» вкотре довела, що український рок не може існувати окремо вiд політики. «Мертвий півень» співає на Акустичній сцені свої останні пісні («влада собі як влада, суцільні, курва, бандити») і присвячує їх владцям нинішнім. Жадан читає вірші, написані в «епоху Кучми», а вони повністю підходять до «епохи помаранчевої». Не відстає від них і Андрій Середа: «Аби організувати концерт в Україні, потрібна допомога спонсорів. Зараз серед спонсорів стає дуже багато політиків (вибори на носі), але більшість із них такі падлюки та сволота, що мати справу з ними не хочеться».

Рок-еволюція

      Алло! Таланти? Ви щось собі думаєте? Ми ж вас шукаємо!!! Увага, загальна мобілізація, починаємо перехід на другий рівень складності. Упс... «Зараз, на жаль, відсутній зв'язок з телефоном вашого абонента». Пі-пі-пі... Нічого, спробуємо по інтернету: www.rock-ekzyst.com