Згадати і зіграти, як колись козаки грали

      Хокей у Запоріжжі? Більшість уболівальників з приводу такої перспективи може й пальцем крутнути біля скроні. Якщо ж  поритися у підшивках, то можна знайти припалі пилом сторінки, що підтверджують: нащадки козаків таки грали у хокей, але в ті часи, коли запорізька «Юність» була не культурно-розважальним центром, як сьогодні, а дійсно Палацом спорту. Про це вболівальникам «без бороди» годинами може розповідати В'ячеслав Токарєв, екс-захисник «Дніпроспецсталі» — «покійної» хокейної команди.

      «Грати у хокей я почав там, де й знаменитий Валерій Харламов — у Чебаркулі Челябінської області, — розповідає Токарєв. — Потім виступав за пермський «Молот», уфимський «Салават Юлаєв». Був на оглядинах у знаменитого тренера Анатолія Тарасова. Коли одержав запрошення від московських «Крилець» і «Локомотива», то завагався. Сумнівався, що зможу класно грати поруч із Капустіним і Лебедєвим чи Якушевим і Циплаковим. На той час мені, вже одруженому, потрібна була стабільність не лише на майданчику, а й у побуті. Добре, що мене помітив наставник «Дніпроспецсталі» Борис Кушталов. Запропонував умови майже ідеальні: 200 рублів щомісяця, квартира, поїздки на море. Фінансована потужним металургійним комбінатом хокейна команда виступала доволі пристойно, у підгрупах класу А всесоюзної першості «Дніпроспецсталь» була лідером. Тоді ж із хокейної Росії до Запоріжжя, яке славилося передовсім гандболом і важкою атлетикою (один Леонід Жаботинський чого вартий!), перебралися Віктор Соколов, Володимир Тропін, Олексій Абрамов...».

      Але у 1970-х команди не стало. Деяких хокеїстів вразила бацила «зірковості», і дедалі важче було без галасу розподілити між ними квартири та інші блага, якими щедро винагороджували спортсменів «батьки» клубу. В останніх терпець увірвався, коли стало відомо, що частина командних рублів почала «прилипати» до рук старшого тренера.

      «Тридцять років минуло, а нічого не забувається, — каже Токарєв. — І нині мешкають у Запоріжжі колишні гравці «Дніпроспецсталі» Коля Гладких, Саша Єлесін. Зустрічаємося, згадуємо ті часи. Жаль, що померли не тільки наші партнери по команді, а власне, й запорізький хокей».

      Відродження популярного у світі виду спорту у Запоріжжі дещо пригальмувала революційна криза в Україні. Ще у січні голова Запорізького облспорткомітету Володимир Лобанов у розмові з кореспондентом «УМ» підтвердив, що небідні запорізькі промисловці зголосилися гуртом нашкребти мільйон євро, аби прийняти з Росії «спортивного біженця» — хокейний клуб «Воронеж». Одним з ініціаторів «еміграції» був головний тренер росіян Сергій Мамонтов, який свого часу виступав за ту ж таки «Дніпроспецсталь». Банкрута було б оперативно реанімовано, якби не «війна» між «помаранчевими» і «біло-синіми» — в умовах нестабільності зайвий раз розкривати гаманці ніхто не ризикував, і зваблення класних хокеїстів до Запоріжжя відклали.

      Але, на щастя, не спорудження льодової арени. Біля палацу «Юність» будується відразу два об'єкти, задіяння яких буде святом на вулиці шанувальників зимових видів спорту. За інформацією головного архітектора Запоріжжя Віктора Трубіна, торговельний комплекс «Амстор» із ковзанкою стане до ладу за рік-півтора, а ось накрите легкими конструкціями сучасне льодове поле з нагоди Дня міста відкриється вже 14 жовтня. Як говорить майбутній директор споруди Євген Бронштейн, тут хокеїсти матимуть змогу тренуватися й виступати. Обладнання виготовила італійська фірма, яка зводила льодові стадіони у відомих своїми спортивними досягненнями Турині, Сан-Себастьяні, Будапешті.

      Можна згадати, що не так давно на цьому ж місці колись був відкритий хокейний майданчик. Але десять років тому він перетворився на смітник і місце тусовки бомжів. Нині ж хокейна ініціатива підприємців одержала не лише формальний «одобрямс» — спортивні функціонери добилися від банків кредитних ресурсів на нормальних умовах. Мабуть, це й через те, що дехто з банкірів був помічений на ковзанах у сусідньому Дніпропетровську.

      Тож хокею в Запоріжжі бути. Точніше, він переїде до Запоріжжя. Бо, хоча це й мало відомо місцевим мешканцям, але в Запоріжжі й нині функціонує клуб хокеїстів-аматорів. «Минулого сезону наша команда називалася «Навігатор», а тренуватися ми змушені були в Дніпропетровську, — каже воротар Андрій Децюра. — Соромно зізнаватися, що не маємо своєї льодової арени. Тепер перейменовуємося на ХК «Запоріжжя» і готуємося до нового сезону з потрійним азартом».

      Хочеться вірити, що «Запоріжжя» найближчим часом стане осередком відродження хокею в місті. Принаймні на рівні майстерності, яку 30 з лишком років тому демонстрували В'ячеслав Токарєв, Юрій Лисков, Юрій Никифоров, Олександр Мамонтов та інші майстри ключки «Дніпроспецсталі».