Хто крайнiй по рецепт?

      Мабуть, про те, що за якихось три тижнi цiла низка лiкiв вiдпускатиметься лише по рецепту, сьогоднi в Українi не говорять хiба що немовлята. Звiдусiль чути голоси обурених людей, якi не можуть зрозумiти, з якого це дива аптекар вiдмовлятиме хворiй людини у придбаннi антибiотикiв чи контрацептивiв, якщо клiєнт не матиме на руках рецепта. Як тiльки не називали журналiсти й деякi полiтичнi сили скандальний наказ МОЗ за номером 360, нововведення мiнiстра Миколи Полiщука: смертоносний, небезпечний, геноцидний... «УМ» спробувала розiбратися, що принципово нового принесе цей документ, який ще навiть не вступив у дiю, а вже викликає серед людей так багато нарiкань...

Я не МОЗу зрозумiти...

      Із введенням наказу в дію виписувати рецепти на медикаменти матимуть право і зобов’язані це робити всі лікарі, фельдшери та акушерки. Рецепти на наркотичні (психотропні) лікарські засоби в чистому вигляді або в суміші з індиферентними речовинами та трамадол виписуються на спеціальних рецептурних бланках ф-3 (дiють упродовж 5 днiв). Рецепт ф-3  додатково підписується керівником закладу охорони здоров'я або його заступником з лікувальної роботи (а в разі їх відсутності — підписом завідувача відділення цього закладу, на якого покладена відповідальність за призначення наркотичних (психотропних) лікарських засобів та трамадолу). Всі інші лікарські засоби виписуються на рецептурному бланку ф-1 (за ним можна придбати лiки впродовж 10 днiв вiд дня оформлення рецепта).

      Крiм того, назва лікарського засобу, його склад, лікарська форма, звернення лікаря до фармацевтичного працівника про виготовлення та видачу лікарських засобів пишуться латинською (!!!) мовою. Маємо сподiвання, що всi нашi медики, особливо тi, якi практикують у селi, знають латинь як рiдну мову i зможуть правильно написати усе, що треба. Інакше доведеться мешканцевi далекої вiд здобутків цивiлiзацiї Покотилiвки їздити туди-сюди вiд фельдшера до райцентру, так i не отримавши лiкiв...

Буря у склянцi спирту

      Чому ж «поганий» Полiщук хоче обмежити доступ стражденних спiвгромадян до деяких лiкарських препаратiв? Та щоб народ не закидався тими ж антибiотиками i не пив сильнодiючi мiкстури, як воду, щоб люди не ставили собi дiагноз, орiєнтуючись на телерекламу, не «виписували» самi собi лiки «вiд шлунка» чи «вiд серця», не порадившись попередньо iз лiкарем... «Медик добирає iндивiдуальний набiр препаратiв, в залежностi вiд багатьох чинникiв, чого не може зробити вчитель чи продавець ковбаси, —говорить заступник мiнiстра охорони здоров'я Вiктор Рибчук. — А знаєте, як сьогоднi вiдбувається? У людини тиск пiдвищився — треба щось «вiд тиску». Сусiдка каже, що їй допомогло, купуємо «гарний препарат», тиск понижуємо. А таке «лiкування» веде до iнфаркту, iнсульту, летального наслiдку, i маємо на сьогоднi 62 вiдсотки смертностi вiд захворювань системи кровообiгу...» «Основним завданням при розробці наказу було, по-перше, убезпечити населення України від неконтрольованого самолікування за принципом «по телевізору показали» або «моїй сусідці допомогло»; по-друге, ми всі часто і багато говоримо про соціальне медичне страхування, однак до того часу, поки не буде введено чіткий порядок відпуску рецептурних препаратів, поки рецепт не почне відігравати роль фінансового документа, ми можемо тільки й того, що говорити про страхування», —наголосив Вiктор Рибчук.

      Позицiя МОЗ чiтка й зрозумiла: нiхто не вигадував нiчого принципово нового. Якщо є iнструкцiя до лiкiв, i в нiй сказано, що ампiокс вiдпускається за рецептом, то вiн має продаватись саме за рецептом. Інструкцiї повиннi виконуватись, а громадян треба захистити вiд самолiкування. Анi слова про черги, якi виростуть по елементарний бланк...

Туга за анальгiном

      Багато розмов точилося саме навколо цього звичного для українця препарату, який нiбито теж буде вiдпускатися за рецептом. МОЗ стверджує —анальгiн купуватимуть вiльно! Але ж читайте iнструкцiю... Як нагадав пан Рибчук, бездумне закидання нiбито безпечними пiгулками «вiд голови» iнодi може призвести до смертi пацiєнта — не так давно такий випадок був зафiксований у Харковi. У дiвчини розболiвся зуб, але до лiкаря вона не пiшла— сумлiнно готувалась до екзаменiв. Натомiсть студентка гамувала бiль шаленими дозами анальгiну — дешевого й доволi ефективного препарату. Повернути її до життя медикам не вдалося... 

      Як розповiла доктор медичних наук Тетяна Бухтiярова, повiдомлення про те, що при тривалому вживаннi анальгiн шкодить людському органiзму, з'явилися ще в 70-х роках минулого столiття. Тодi точилися цiлi науковi дискусiї щодо безпечностi цього препарату. В 1994 Україна офiцiйно затвердила продаж анальгiну за рецептом (втiм цього наказу мало хто дотримувався), а тепер вiн знову переходить до категорiї безрецептурних лiкiв.

Оголосiть увесь список, будь ласка!

      Наприкiнцi минулого тижня українськi аптеки отримали зеленi книжечки iз повним списком препаратiв, якi й пiсля 20 жовтня можна буде купити без рецепта. Навiть побiжний огляд цього перелiку дає зрозумiти, що бiльшiсть знайомих з дитинства лiкiв залишатимуться такими ж доступними, як i були до цього. Не треба бiгти до терапевта, щоб отримати папiрець на йод чи зеленку, вазелiн та бальзам «зiрочку», аспiрин i но-шпу, анальгiн, активоване вугiлля, дiазолiн, глюконат кальцiю, аскорбiнову кислоту (вiтамiн С)... Крiм того, переважна частина широко рекламованих по «ящику» препаратiв (солпадеїн, панадол, тавегiл, фiгурин, ременс тощо) теж не вiдноситься до рецептурних. Усього до перелiку вмiщено понад три тисячi торгових назв (половина — вiтчизняного виробництва, половина — iмпортнi лiки). Серед них лiкарi видiляють такi групи:

      1) засоби для лiкування захворювань серцево-судинної системи (для профiлактики iнфаркту, подолання приступiв стенокардiї, для лiкування геморою та варикозного розширення вен): ацетилсалiцилова кислота, нiтроглiцерин, валiдол, валокордин, папазол, краплi Зеленiна, пол-пала, анестезол, анузол, проктозан, веногепанол, мазь гепаринова, iндовенол, троксевазин;

      2) засоби для лiкування хвороб шкiри (протигрибковi, антисептичнi, дезiнфiкуючi, засоби для лiкування ран, подряпин, опiкiв): нiстатин, клотримазол, ламiзил, бiфоназол, мiконазол, пантенол, тримiстин, стрептоцид, фурацилiн, борна кислота, мiрастамiн, левомiцетин;

      3) препарати для лiкуванння урологiчних захворювань: блемарен, фiтолiзин, простапол, аденол форте, просталад та iншi;

      4) препарати, якi застосовують мiсцево при болях у суглобах та м'язах: диклофенак, iндометацин, кетопрофен, iбупрофен, пiроксикам, фастум-гель, дип рилiф тощо;

      5) седативнi та снодiйнi засоби: корвалол, корвалдин, барбовал, валерiана, персен, санасон;

      6) препарати для лiкування хвороб носа та горла, для профiлактики грипу, лiкування кашлю та застуди (усього 367 назв): септефрил, пектусин, мукалтин, кофол, ринза, галазолiн, пiносол, нафтизин, фармазолiн, оксолiнова мазь, фарингосепт, упсарин упса, трайсiлс, травiсил, колдрекс, фервекс, комбiгрип, ефералган, бромгексин, афлубiн, ехiнацiя пурпурна, римантадин, амброксил, грудний елiксир, таблетки вiд кашлю;

      7) засоби для лiкування стоматитiв, профiлактики карiєсу: стоматидин, стоматофiт;

      8) полiвiтамiннi препарати та мiнеральнi добавки: ундевiт, пiковiт, мульти-табс, полiвiт, супрадин;

      9) засоби для лiкування травного тракту (проноснi, спазмолiтичнi та антидiарейнi, засоби, ферменти, якi покращують травлення, препарати для лiкування печiнки та жовчовивiдних шляхiв, проти метеоризму та нудоти, тощо): фестал, смекта, хiлак, фосфалюгель, еспумiзан, алохол, сенадексин, шлунковий сiк натуральний;

      10) знеболювальнi: цитрамон, спазмалгон, солпадеїн, анальгiн, но-шпа;

      Знову ж таки, без рецепта можна буде придбати трав'янi збори, лiки вiд глистiв,  вошей та корости, деякi психостимулюючi препарати (такi як фенiбут), антиалергiчнi  (мебгiдролiн, лоратадин, клемастин, цитеризин), тонiзуючi (настойка женьшеню), спецiальнi краплi для жiнок (клiмаксан, клiмактоплан, ременс) i тест на вагiтнiсть. А от для того, щоб узяти упаковку гормональних протизаплiдних засобiв, жiнкам доведеться йти до гiнеколога. Чому, поясню трохи нижче.

МОЗ сказав: «Не положено!»

      Нашi «гiпократи» стверджують, що тiльки за рецептом мають продаватись лiки, які можуть становити пряму чи непряму загрозу здоров’ю споживача навіть при їх правильному використанні, але без медичного нагляду; які використовуються багатьма неправильно, внаслідок чого може виникнути пряма або непряма загроза здоров’ю споживача; які містять речовини, дія або побічні ефекти яких потребують подальшого вивчення; а також лiки, призначені для iн'єкцiй. Тому жоден з антибiотикiв (на радiсть токсикологам) не увiйшов до «зеленої книги» —тетрациклiну, ампiцилiну чи «убiйного» вiльтрафену пiсля 20 жовтня без рецепта нiхто не купить.  Думаєте, це погано? Ну як сказати...

      Пояснимо один iз «плюсiв» на користь таких непопулярних заходів. Дані Всесвітньої організації охорони здоров’я свiдчать: за звиканням до антибіотиків Україна займає чи не найперше місце у світі! Це означає, що більшість людей приймає антибіотики не за призначенням, i в результаті організм звикає до певного препарату. Бактерiї пристосовуються, змiнюються, i «старi» антибiотики їх уже не беруть. Інфекцiї переходять у хронiчнi процеси... Тож коли людина знову занедужує, їй стає все важче підібрати ефективне лiкування...

      Крiм того, медикам добре вiдомо, що бiльшiсть антибіотиків мають прямий токсичний вплив на внутрішні органи людини. Наприклад, цефалоспорини «б'ють» по нирках, тетрацикліни калiчать печінку, подразнюють слизовi оболонки травного тракту, можуть накопичуватися в кістках та зубах; амiноглiкозиди дуже негативно впливають на органи слуху. Виходить, що одне лiкуємо, iнше калiчимо... Не варто забувати, що чимало антибіотиків можуть убивати багато різних видів мікроорганізмів, у тому числі й корисних «работяг» кишечнику, тим самим порушуючи баланс нашої внутрішньої мікрофлори. Як результат — дисбактерiоз, а це пiдвищення температури, нудота, пронос — словом, вiдчуття не з приємних. Натомiсть бактерії, нечуттєві до даного антибіотика, починають активно розмножуватися, i це призводить до розвитку додаткової інфекції. Найчастiше органiзм окупують гриби та стафілококи, якi аж нiяк не покращують стан здоров'я пацiєнта... Для того щоб попередити таку напасть, разом iз антибiотиками слiд вживати протигрибковi препарати (наприклад, нiстатин).

      Дуже часто вiд антибiотикiв у пацiєнта розвиваються алергiчнi реакцiї, i шкiряний висип — не найгiрший прояв. Тому лiкар обов'язково виписує протиалергiйнi препарати (досить популярним залишається дiазолiн), якi слiд пити протягом усього лiкувального  курсу.

      Тепер подумайте i скажiть, тiльки чесно, як часто ви «прописуєте» собi ампiцилiн чи тетрациклiн, аби позбутися сильної застуди? А про дiазолiн та нiстатин згадуєте, коли сидите на антибiотиках? Отож...

      До речi, не побачила я в списку безрецептурних лiкiв i свого рятiвника вiд болю в животi ранiтидину — вiн, як i де-нол та цiла низка пiгулок, належить до групи противиразкових засобiв, якi мають вiдпускати лише за рецептом. Шкода, звичайно. Колись доведеться викраяти дорогоцiнний час на черговий (не надто приємний) вiзит до лiкаря, аби отримати пачку «швидкої допомоги» для шлунку. Як згадаю черги, якi доводилось вистояти,  аби потрапити до кабiнету, а потiм побувати в усiх цих нескiнченних процедурних, так вiдразу стає погано... Власне, саме через це я не пiшла в березнi на планове щопiврiчне обстеження до гастроентеролога, а не завадило б... Ну тепер нiкуди не подiнешся — коли доп'ю останню пiгулку, куплену «в дорецептурнi часи», обов'язково пiду до лiкарнi...

      До речi, про черги... Як поліклініки будуть справлятися з напливом бажаючих одержати рецепти? Вiктор Рибчук відзначив, що сьогодні в Україні кількість лікарів  вiдповiдає середньоєвропейським показникам (30 лікарів на тисячу осіб) і є достатнім для виписування необхідної кількості рецептів на ліки. Мовляв, черги — це проблема організаційної роботи лікарських установ. Та чи менi не однаково, чому цi черги виникають... Усе одно стояти треба...

Нас 47 мiльйонiв. Кохаймося?

      Щодо протизаплiдних гормональних засобiв, якi незабаром теж продаватимуться за рецептом, то в жiнок це повiдомлення викликало не надто гарнi вiдгуки. Дехто натякав на полiтику держави, яка хоч якось намагається збiльшити кiлькiсть українцiв, а натомiсть нас усе меншає з кожним роком... Днями Держкомстат оприлюднив невтiшнi данi: населення України зараз становить 47 мiльйонiв осiб. Так що, начхаємо на контрацептиви i будемо розмножуватись?

      Не в цьому рiч, кажуть медики. Лише лiкар може визначити, який гормональний контрацептив пiдходить для конкретної пацiєнтки, адже є ризик самостiйно вибрати не вiдповiдний засiб. «Треба врахувати i вiк жiнки, i стан iмунної системи, запитати, чи немає схильностi до надмiрної ваги, поцiкавитись наявнiстю хронiчних хвороб, аналiзи здати, в деяких випадках провести мамографiю,— переконує практикуючий гiнеколог, професор Тетяна Татарчук. — І  тiльки пiсля цього можна впевнено сказати, що саме цей контрацептив буде безпечним та надiйним захистом вiд небажаної вагiтностi. А на практицi як виходить? Прийшла у 18 рокiв дiвчина на прийом, i те, що лiкар виписав їй на пiвроку, приймає рiк, другий, п'ятий... А коли з'являються серйознi проблеми, приходить до гiнеколога i питає: чого не може завагiтнiти...» Бувають, за словамии професора, i ще гiршi випадки — дiвчина-пiдлiток почула десь про зручнiсть гормональних контрацептивiв i придбала недорогий препарат (бо ж на дорогий грошей немає). На цьому її статеве визрiвання i закiнчується — дешевi гормони, як правило, йдуть з високим дозуванням i розрахованi на зрiлих жiнок... Адже пiгулки доцiльно вживати лише тим жiнкам, якi мають одного постiйного партнера (який, до речi, теж бiльше нi з ким не має статевих стосункiв), тодi можна не боятися СНІДу чи венеричних хвороб. Коли ж партнери часто змiнюються, краще купувати презервативи — їх, слава Богу, вiдпускають без рецепта i в необмеженiй кiлькостi.