На нашій, не своїй землі...

27.09.2005
На нашій, не своїй землі...

Термінал «Ніболону», очевидно, власникам ЧСЗ приглянувся давно.

      Чорноморський суднобудівний завод був гордістю не тільки Миколаєва, а й усього Радянського Союзу. У ті зоряні для підприємства часи тут спускали на воду потужні авіаносці, на державному заводі тоді працювало 25 тисяч кваліфікованих спеціалістів. Тепер же територія ЧСЗ годиться більше для знімання фільмів жахів: обшарпані, забуті богом і людьми будівлі з розбитими вікнами, надкушені іржею велетні-крани. Не людно і не гамірно на заводі. І робота вже не кипить. Геть як у Чорнобильській зоні, чесне слово! Зате біля прохідної гордо майорить російський прапор (і це в Миколаєві!), а сам завод оголошено російськими власниками братами Чуркіними територією Російської Федерації (!). Щоправда, за свідченнями багатьох народних депутатів України, російський стяг на заводі — не найбільша завдана шкода українській державі й вітчизняному бізнесу. Окрім мільйонних збитків і спроб «добити» ЧСЗ, інвестори, що купили завод за безцінь, намагаються «потопити» свого сусіда — одного із найбільших вітчизняних зернотрейдерів, сільгосппідприємство «Нібулон». А деякі вищі посадові чини держави вочевидь цьому сприяють.

 

Держава продала ЧСЗ... у 27 разів дешевше його вартості

      Усе почалося три роки тому, коли агрофірма «Нібулон», один із найпотужніших українських виробників і експортерів зерна, купила недобудовану набережну Чорноморського суднобудівного заводу. Тоді за 7 гектарів пустирища компанія заплатила майже 80 мільйонів гривень і почала реалізовувати на цій ділянці потужний проект — унікальний перевантажувальний термінал для зернових та олійних культур (власне, про відкриття цього вже готового об'єкту «УМ» днями писала). Тим часом завод, що перебував у державній власності, продали у 2003 році росіянам — Ігорю та Олегу Чуркіним (ці «бізнесмени», до речі, володіють також Львівським автобусним заводом). Номінальним власником ЧСЗ стало підприємство «Миколаївська малотоннажна верф». Однак завод (а це 300 гектарів землі, дороговартісна техніка, потужна виробнича та соціальна інфраструктура) було продано за... 119 мільйонів гривень (за різними підрахунками, це щонайменше у 27 разів менше від справжньої вартості підприємства).

      І почалися для працівників ЧСЗ, самого заводу та «Нібулону» не найкращі часи. Узяті на себе інвестиційні зобов'язання нові власники не виконали, більше того — тривалий час ухилялися від оплати за державний пакет акцій. За свідченням народного депутата Юрія Діденка, інвестори за своєї присутності на заводі не розмістили жодного замовлення, а від 25-тисячного колективу залишилося близько 3 тисяч працівників. Витісняють із заводу людей під різними приводами і тепер. Умови колективного договору не виконують, зарплату людям не виплачують, знищують профспілкову організацію. Відрахування у Пенсійний фонд, за словами нардепа Юрія Діденка, не здійснюють вже протягом трьох років, отож працівники втратили право на пенсії майже за трирічний період. Колишній флагман українського суднобудівництва опинився на колінах, а експерти стверджують, що таке господарювання — не що інше, як намагання Росії розвалити вiйськове суднобудівництво України.

«Якби у нашій роботі хоч щось було незаконне, нас давно б уже «з'їли»

       Хазяйновитий сусід — агрокомпанія «Нібулон» — тим часом нарощує свої потужності. Через паркан, що розділяє територію ЧСЗ і агрофірми, добре видно потік вантажівок, які доставляють зерно на термінал для продажу. Тому вочевидь згадали власники заводу, що готовий чудовий термінал (у який «Нібулон» вже вклав близько 220 мільйонів гривень) — колишня територія ЧСЗ, і почали публічно запевняти, що без цієї землі будівництво кораблів нереальне. Хоча численні експерти доводять: співіснування заводу та агрофірми можливе, адже на купленій «Нібулоном» ділянці землі ніколи не будувалися кораблі. Але ось уже другий рік компанія «Нібулон» (яка інвестувала в економіку України більше 100 мільйонів доларів) на чолі з генеральним директором Олексієм Вадатурським мусить відбиватися від нападок і провокацій власників ЧСЗ i пробиватися крізь павутиння корумпованих зв'язків на найвищому рівні. «Тепер, коли у держави з'явилися запитання до холдингу, його власники намагаються «переключити» увагу влади на нашу компанію, — розповідає генеральний директор «Нібулону» Олексій Вадатурський. — У чому тільки нас не звинувачували власники ЧСЗ! У тому, що ми отримали від держави пільги, що ми викупили всі набережні, приватизували водну акваторію, звинувачують у тому, що ми — приватний порт (але ж законом заборонені в нашій країні приватні порти, і перевантажувальний термінал — це ще не порт!). Нам закидали, що ми псевдо-експортери: мовляв, у нейтральних водах вантажимо зерно, вивозимо його за кордон, а потім повертаємо його назад і незаконно відшкодовуємо ПДВ. Але усе це неправда! І ми це довели! Якби у нашій роботі хоч щось було незаконне, нас давно б уже «з'їли» контролюючі органи».

      За цей час компанії довелося витримати чимало випробувань, які, переконані в «Нібулоні», були організовані причетними до ЧСЗ особами. «Починаючи з травня 2003 року, ці люди займалися блокуванням нашого інвестиційного проекту, — розповів Олексій Опанасович. — Сорок днів не пускали підприємство на нашу територію, 40 будівельних компаній було викинуто на вулицю. Я впевнений, що ті ж самі люди спровокували схід залізничної платформи в липні цього року, заблокувавши проїзд автотранспорту з зерном на термінал через територію ЧСЗ. Це був виклик усьому місту та нашій компанії зокрема. Усі матеріали щодо цього випадку є в прокуратурі. Є висновок експертів, що це було зроблено навмисно. Ситуація тоді була надзвичайно складна: на вулицях міста у 15-кілометровій черзі розтяглася колона із 600 вантажівок. У місті загострилася соціальна напруга, і виникла небезпека техногенної аварії. І тільки втручання надзвичайної комісії міськвиконкому, яка терміново скликала засідання, розв'язало це питання  лише після виклику «Беркута». За 15 хвилин наші працівники платформу прибрали і звільнили проїзд». «Ми постійно відчуваємо тиск, — каже Олексій Опанасович, — ось і зараз маємо інформацію, що готується чергова провокація на залізниці».

      Внаслідок цієї провокації підприємство та державний бюджет зазнали збитків у розмірі чотирьох мільйонів гривень. От тільки реакції «згори» — жодної. І на цьому біди «Нібулону» не закінчилися. Власники холдингу не вгамовуються, і вже організовують «хресний хід» мешканців села Лідіївка — підрозділу «Нiбулону» в Київ, під стіни секретаріату Президента. Трясучи плакатами з написами «Вадатурського — за грати», «Не дамо «Нібулону» відібрати у нас майбутнє», виготовленими в заводських цехах, селяни вимагають розпаювати землю, від якої колись самі відмовилися. За цей час, слід відзначити, компанія справно виконувала усі зобов'язання перед селянами: заборгованості із заробітної плати немає, оновлено ферму, працівники мають змогу працювати на найсучаснішій закордонній техніці, не думаючи про пальне та мастила, запчастини, засоби захисту рослин, насіння та добрива, молодь почала повертатися у село, змінилась на краще демографічна ситуація, школа перебуває на повному утриманні компанії.

      Проблему розпаювання землі «Нібулон» ніяк законно вирішити не може. І все ж людей на Київ повезли... І Президент із ними таки зустрівся і доручив Генпрокуратурі розібратися в конфлікті...

«В особі Анатолія Кінаха власники заводу знайшли підтримку»

      Нормально працювати за таких умов сільгосппідприємство «Нібулон» не може: постійні перевірки різноманітних інстанцій, яким надсилають заздалегідь неправдиву інформацію, судові справи (їх, до речі, було близько 50 — ось яскравий приклад того, як держава захищає інвестиції) виснажують і завдають чимало проблем. Численні звернення до найвищих посадовців держави (у тому числі від групи народних депутатів) результатів не дали. «Все, що робиться на ЧСЗ і навколо нього, — це керований на найвищому рівні конфлікт, — переконаний Олексій Вадатурський. — Є певні особи, які мають доступ до високопосадовців, отож можуть нав'язувати особливу думку щодо своїх бізнес-інтересів. За цим конфліктом (і нещодавно мер Миколаєва Володимир Чайка у прямому ефірі на місцевому каналі це підтвердив) стоїть голова Федерації гольфу України, голова наглядової ради страхової компанії «Кредит-класік» Ігор Воронов, відомий підприємець. Цьому є багато підтверджень. Наприклад, пан Воронов присутній на всіх засіданнях Анатолія Кінаха, на засіданнях урядової робочої групи з проблемних питань приватизації державного майна, на яких розглядаються питання ЧСЗ. Питається: чому його запрошують? Яке відношення він має до заводу?».

      У своєму зверненні ще до тодішнього Прем'єр-міністра України Юлії Тимошенко група миколаївських народних депутатів теж зазначає у списку «лобістів» Ігоря Воронова і прямо заявляє, що «всі намагання усунути порушення в питанні ЧСЗ блокуються на рівні уряду та Генеральної прокуратури». «Першому віце-прем'єр-міністру України Анатолію Кінаху достовірно відомо, що нові власники неспроможні виконати інвестиційні зобов'язання, передбачені умовами приватизації, і завантажити виробництво, — зазначено у зверненні народних депутатів, — але він уникає будь-яких однозначних висновків і конкретних дій, щоразу безпідставно подовжуючи термін виконання російськими інвесторами своїх обіцянок. У такий спосіб Анатолій Кінах, безумовно, сприяє безперешкодному розбазарюванню майна заводу та знищенню колишнього флагмана українського суднобудування (...). В особі Анатолія Кінаха власники заводу знайшли підтримку і навіть просять його доручити Генеральній прокуратурі України «вжити заходів до відновлення нормальної господарської діяльності ДАХК «Чорноморський суднобудівний завод» (...), а Фонду держмайна — вивчити питання та погодити зміну інвестиційних зобов'язань щодо обробки металу з 60 до 42 тисяч тонн....»

      Не надто виразною виглядає позиція щодо конфлікту й губернатора області. На думку народного депутата Миколи Круглова (колишнього голови Миколаївської облдержадміністрації), обласна влада просто «стоїть збоку й спостерігає». Микола Круглов пояснює конфлікт навколо «Нібулону» «корупційними зв'язками». «Держава заборгувала аграрному підприємству 42 мільйони гривень — це гроші «Нібулону», — каже пан Микола. — Підприємство сьогодні кредитує державу на 42 мільйони, а влада не тільки не подає руку допомоги, а ще й намагається розтоптати. У мене є питання до найвищого керівництва: чому протягом стількох років так уперто давлять це підприємство?».

«Такі інвестори нам не потрібні»

      У Миколаєві кожна більш-менш поінформована людина знає про цей конфлікт. Миколаївці у більшості підтримують «Нібулон» і щиро бажають, аби на ЧСЗ будували кораблі. Щодо закидів у бік агрофірми, то на них не зважають, бо знають миколаївці, що «Нібулон» справно виплачує зарплату (а вона в середньому складає 1500 гривень), ремонтує дороги, підтримує дитячі будинки, школи, фінансує великий спорт і обдаровану миколаївську молодь. Усі ці цифри передано до відома найвищого керівництва, однак досі реакції ніякої.

      «Так уже склалося історично, що Миколаїв без Чорноморського суднобудівного заводу вже не зможе. Але ні міську раду, ні мера, ні міськвиконком не допустили до участі в приватизації цього підприємства, — обурюється мер Миколаєва Володимир Чайка. — Я побував на заводі після приватизації не один раз і побачив розруху. І я тоді як суднобудівник відчув: тут не будуватимуть кораблі. Ці люди будувати їх не будуть! Я вважаю, що такі інвестори нам не потрібні. Знаєте, цей конфлікт для Миколаєва — як пухлина. І нам потрібно його розв'язати. Коли я спілкувався з Президентом України, він сказав: давайте пропозиції. І наша пропозиція така: або повертати завод у державну власність, або віддати справжньому інвестору за реальні кошти».

      Такий варіант вважає найприйнятнішим і народний депутат Володимир Матвєєв, заступник голови Комітету ВР України з питань економічної політики, управління народним господарством, власністю та інвестиціями. «Чому ми не підтримуємо нових власників ЧСЗ? — розмірковує вголос Володимир Йосипович. — По-перше, державні інтереси вирішуються сьогодні ефективніше й швидше на приватному підприємстві «Нібулон», ніж на ЧСЗ. По-друге, ми підтримуємо вітчизняного виробника, яким є «Нібулон», а ЧЗС — не є таким, бо завод нічого не виробляє. Нинішні власники, будемо так говорити, придбали шмат берега. А для чого? Кораблів на ЧСЗ не будують, отже: готують завод (колись найпотужнішу суднобудівну верф у Європі!) під перевантажувальну ділянку. Це антидержавна діяльність!».

      Усе більше фахівців схиляються нині до думки, що нові власники «пригледіли» собі доведену до ладу ділянку землі «Нібулону» й збираються організувати на території заводу величезний перезавантажувальний термінал. «Вони хочуть у свою власність всю територію, — каже Володимир Матвєєв. — І «Нібулон» їм не заважає будувати кораблі, він заважає їм зробити великий перевантажувальний майданчик. І своїми діями вони намагаються знищити можливого конкурента». А тим часом, доки ведеться протистояння, власники ЧСЗ спродують майно, каже народний депутат. За його підрахунками, за збутий інвентар власники отримали близько 300 мільйонів гривень. «49 мільйонів із 80, які «Нібулон» сплатив за набережну, мали піти на реконструкцію заводу, але куди вони пішли — невідомо», — каже Олексій Вадатурський.

      Народний депутат Юрій Діденко певен, що від самого початку була поставлена мета — знищити Чорноморський суднобудівний завод. Для того, аби поставити «на ноги» ЧСЗ, потрібно, за словами пана Юрія, знайти привабливого інвестора, який був би зацікавлений у будівництві. «Нова влада, на жаль, не одразу взялася за цей завод, — каже Юрій Діденко. — А відродити цей комплекс майже неможливо. Хіба на це має бути воля на рівні Президента України». І все ж якби не було «Нібулону», певен народний депутат, то про завод потрібно було б забути. «А так є хоча б поруч очі, які бачать, що коїться на заводі, і стримують заповзятих росіян», — резюмує Юрій Діденко.

      Під час приїзду на ЧСЗ один із лідерів Соціалістичної партії України, народний депутат Йосиф Вінський зробив висновок, що те, що сталося із заводом після його приватизації — це злочин проти держави та суспільства. Цю точку зору поділяє також інший член українського парламенту Віктор Горбачов, який звернувся до Служби безпеки України зі стурбованістю про захист національної безпеки України. За оцінками голови Фонду державного майна України Валентини Семенюк, приватизація ЧСЗ братами Чуркіними — це шулерство, в якому беруть участь високопосадовці з уряду.

      Фахівці з кораблебудування запевняють: доки на ЧСЗ будуть нинішні власники, судна на воду не спускатимуть. Бо, мовляв, не розуміються на цьому брати Чуркіни. «Навіть далеко не фахівці суднобудівної галузі розуміють, що в рік потрібно обробити 40 тисяч тонн металу, щоб одне велике судно спустити на воду і поставити до добудовної набережної. А вони на весь світ заявляють: ми кожен місяць будемо спускати по одному судну, — обурюється Володимир Матвєєв. Пропонували Вадатурському й таке: давай ми біля твоєї набережної будемо добудовувати кораблі, а коли до тебе прийде судно по зерно, ми свій корабель відставимо убік. Технологічно це неможливо!

      І все ж причетні до благородної справи люди не втрачають надії відновити на ЧСЗ будівництво суден. «Сьогодні на світовому ринку бум кораблебудування, — каже Володимир Матвєєв — Миколаївське державне підприємство — Суднобудівний завод 61 комунара — працює у три зміни і без вихідних. Завод «Океан» працює. І ЧСЗ працюватиме, якщо зміниться власник. І замовники сюди прийдуть». У свою чергу, Олексій Вадатурський готовий співпрацювати з державою, доки вона визначиться з долею підприємства.