Цього літа ТНМК і компанія «Нокіа» їздили в невеликий тур містами України, тоді й почалася iсторiя з клiпом «Забув». Розповідає регіональний менеджер компанії в Україні та Молдові Елліна Лебедєва: «Якось під час туру я помітила, що в перервах між піснями чи під час виконання хлопці фотографували або знімали на відеокамери, вмонтовані в мобільні телефони, один одного чи натовп зі сцени. Аж надто органічно це все виглядало! Вже потім на вечірці між двома вже не зовсім тверезими командами — «Нокією» і «Танками» — пролунала думка, що було б непогано врешті втілити в життя ідею зйомок відео з допомогою нашої нової моделі смартфона». «Сьогодні я вивів таку теорію, — ділиться своїми набутками технічно-підкований Фагот, — в моїй голові не вистачає оперативної пам’яті, щоб запам’ятовувати всю ту корисну інформацію, якої так багато і яку хотілось би запам’ятати. Оперативка часто і швидко очищується, тому треба користуватися допоміжними засобами. Звичайно, можна постійно про це думати, але рано чи пізно настає такий час, коли ти розумієш, що щось таки трапилось». Тепер ніхто і не запитуватиме, чому для цього відео вибрали пісню з назвою «Забув». «Ця пісня нам здається як характерною для «Танка», так і нехарактерною для «Танка», — говорять музиканти.
Інший «танок» Фоззі розповідає, що органічність у ТНМК у крові: «За вуха нічого не притягували, ідеї були давно, ми просто хапали їх iз повітря і щось iз ними робили. В пісні, яку обрали iз нового альбому для першого синглу, йдеться про спогади, які ми на жаль, забуваючи, втрачаємо. Сьогодні ж, маючи мобільні телефони, можна зняти те, що потім хочеться дивитися знову і знову. Тому, як на мене, втілення нашої ідеї було абсолютно логічним». Фоззі — за креативний підхід до творчості, прочитавши ці його слова невпевнені в своєму фахові режисери чи оператори можуть образитися: «Мобільні телефони допоможуть музикантам. Думаю, за кілька років вони самі зніматимуть для себе відео з допомогою своїх мобілок і виставлятимуть їх, наприклад, в інтернет. Головне — це ідея, а так — уперед».
«Приходжу я якось поснідати в один заклад, — згадує ведучий прес-конференції, давній приятель ТНМК Ігор Пелих, — а там стоїть стедікам (stady-kam), на якому висять мобільні телефони... Нічого собі!» На цей «штатив» можна було зачепити шість телефонів, щоб під час монтажу потім було більше варіантів для творчості. «Ми розуміємо, що телефон має якісну камеру, але все одно номером один у цьому відео повинна була стати не якість зображення, а якість передавання емоції», — говорить Фагот.
I справдi не сказати б, що кліп аж такий уже геніальний, просто цікава ідея, а кадри, зроблені камерою від мобільного, звичайно, якісно таки гірші. Тому, як жартують на прес-конференції, операторам-телевізійникам, які тарабанять N-кілограмові камери-«бетаками», ми аж ніяк не заздримо. Ну і що? — краса усе одно вимагає жертв!
Д. Г.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
