Лев + равлик + видавничі стратегії

      Література не складається лише з художніх новинок, і на львівському Форумі видавці класичних творів, публіцистики, гуманітаристики, наукових розвідок довели, що їхній продукт може викликати не менший інтерес, ніж белетристика. Насамперед слід відзначити переклад сучасною українською мовою Острозької Біблії, над яким отець Рафаїл Турконяк працював із 1975 року. Отець Рафаїл відтворив шрифти Острозької Біблії і заглавні букви, наклад цієї унікальної книжки, що важить 7 кілограмів, буде 1000 примірників. Голова Шевченківського комітету письменник Роман Лубківський назвав цей труд однією з головних подій Форуму. Презентація тритомника вибраного Івана Франка («Коло», Дрогобич) викликала у львів'ян такий інтерес, якому б могла позаздрити, наприклад, російська сценаристка, письменниця, поетка Людмила Петрушевська, на яку до Палацу Потоцьких прийшли не більше 20 людей. «По науці» найпотужніше виступило видавництво «Критика», воно презентувало монографію Тамари Гундорової «Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн», книгу есе Тимофія Гавриліва «Текст між культурами: перекладознавчі студії», книгу Григорія Грабовича «Тексти і маски», наукові видання, які виходять у видавництві «Критика», науково-видавничий проект «Відкритий архів», електронні матеріали з історії української культури. «Смолоскип» представив 2-й том 10-томника творів В’ячеслава Чорновола і 4-томник Дмитра Чижевського. Історики цікавилися новими книгами Наталі Яковенко, Олексія Толочка і Сергія Плохія, філологи купували новодруки Лесі Савицької «Арго, жаргон, сленг. Соціальна диференціація української мови» та Лариси Масенко «Українська мова у ХХ сторіччі. Історія лінгвоциду». Українська прес-група представила книжку «День і вічність Джеймса Мейса».

      Ще один пласт літератури, сказати б кон'юнктурної чи, іншими словами, актуальної — про Помаранчеву революцію — видали різні видавництва: «Факт» — «Тисяча посмішок Помаранчевої революції» М.Дубинянського, ВКФ «Книжкові джерела» — «Українці перемагають, сміючись», харківське «Фоліо» — «Хроніки Помаранчевої революції» та «Обличчя Помаранчевої революції» Данила Яневського, Єфрема Лукацького — «Україна: від незалежності до свободи», Миколи Жулинського і Оксани Сліпушко «Віктор Ющенко. Випробування владою», Ужгород — «Моя р-р-революція» власкора «УМ» на Закарпатті Олександра Гавроша, ВД «Академія» — фотоальбом «Ми йдемо». Була й спроба миттєвого наукового осмислення осінніх подій річної давнини — монографія заступника директора Інституту історії України НАНУ С.В. Кульчицького «Історія Помаранчевої революції». Академік Микола Жулинський так пояснив вихід цієї книги: ми давно знайомі з Віктором Андрійовичем, один час разом відпочивали, разом працювали в уряді, і я хотів показати Ющенка як людину. Він дуже цікавий — творчий, відповідальний, людяний, політика насправді не для нього, він — митець. Пан Жулинський для затравки розказав пару історій із першими особами в головних ролях і заявив, що не уявляє без Юлії Тимошенко майбутнього України. «Юля Тимошенко — це органічна частина політичного життя Ющенка, вони повинні керувати державою разом, і тільки недоброзичливці України штовхають їх на стежку війни». Серед політичного чтива цікаво було побачити й працю кримського комуніста Леоніда Грача «Украина после Кучмы».

      Трохи ширше і цікавіше, ніж завжди, була представлена на Форумі дитяча книжка. Ажіотаж біля стенду «А-Ба-Би-Га-Ла-Ма-Ги» стояв чотири дні, і хоч директор видавництва Іван Малкович не влаштовував презентацій своїх новинок у рамках Форуму, книжки розліталися зі швидкістю київських перепічок — і старі, і нові. «Я втомився, — пояснив відсутність презентації пан Малкович. — Перед Форумом я здав рукопис шостого Гаррі Поттера на фабрику, тиждень перед тим — ярмарок у Москві, у нас там є свій стенд, і треба було довезти книжки. У нас виходять там книжки російською мовою, але Росія — це великий континент, і щоб на їхній території продаватися, треба докладати багато зусиль. Попереду — презентація «Гаррі Поттера», київська презентація «100 казок» і «Лізи і її снів», і я, чесно кажучи, відчув, що у Львові я окрему презентацію не потягну. І в цьому тлумі, я переконався, воно нічого не дає, хіба видавництво роздасть чергові 50 книжок. Нас тут і так знають, ми підійшли по-іншому — дали рекламу через газети». До Форуму «А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га» видало кілька новинок — мальований шедевр художниці Жені Гапчинської і пізнавальну оповідь Івана Малковича «Ліза і її сни», збірку «100 казок», яку видавництво готувало 7 років, але до 100 не дотягло, тож кожне нове видання поповнюватиметься новими казками, казку Юрія Винничука «Історія одного поросятка», «Чарлі й шоколадна фабрика» Роалда Дала, «Пригоди Гуллівера», перевидання «Аліси». Видавництво Старого Лева, яке намагається дихати в спину Малковичу, презентувало всі книжки про Мумі-Троля і влаштувало мумі-шоу з тортом до 60-річчя героя, переклало книгу Юрія Брєзана «Великі пригоди маленького котика», презентувало «Лапи і хвости». Львівська «Афіша» представила серію книжок про Мартіну, а «Махаон-Україна» — казки Люка Бессона. Вінницький «Тезис» — серію підліткових пригодницьких романів. Франківське видавництво «Кашалот» зробило дві нові книжечки для наймолодших — від 6 місяців, це книги-іграшки, яскраві, ручної роботи, пізнавальні. Втім великого прориву дитячої літератури не сталося, схоже, до неї видавці підходять за залишковим принципом. «Круглий стіл» «Майбутнє літератури для дітей та дитячого читання», який пройшов переважно у колі бібліотекарів (Мінкультури поповнило ряди учасників форуму бібліотекарями з кожної області за свій рахунок), швидше, поставив питання, відповіді на них повинні шукати держава і видавці спільно. Хоча б на таке: чому видавці віддають перевагу дешевим і неякісним книгам? Втім і бібліотекарі також. Як з'ясувалося на «круглому столі», в журі Форуму, яке визначало найкращі книжки, було три бібліотекарі, вони відібрали для нагородження: сіренькі перевидання Є. Носова, байки і гуморески, посередні за поліграфічним виконанням, але безперечно чудові твори Всеволода Нестайка, а київські експерти віддали перевагу книзі Івана Малковича і Євгенії Гапчинської «Ліза і її сни», яка, зрештою, увійшла в дванадцятку найкращих книжок Форуму. Бібліотекарі мало не обурювалися, що їхню думку зігнорували. Тоді у мене багато питань з'являється до бібліотекарів, до їхнього освітнього цензу, естетичного рівня, поінформованості та смаку. Оскільки катастрофічне падіння інтересу дітей до читання є проблемою не так видавців, як суспільства, президент Форуму Олександра Коваль наголосила на необхідності державних програм для заохочення читання, соціальної реклами, гучних акцій, звучали пропозиції виокремити дитячі книжки на Форумі в окрему групу, влаштовувати виставки ілюстрацій до дитячої книжки; перша — харківських художників — пройшла в Палаці мистецтв цього року.

Робочий бік Форуму

      Якщо фасад Форуму — презентації, привітні нарядні письменники, пишномовні науковці, експансивні поети, супроводжуючі заходи, як то зустріч з акторами серіалу «Зцілення коханням», літературно-музичний вечір «Привид опери дому Булгакова», перформенс Юрія Покальчука за участi гурту «Вогні невеликого міста» — «Булгаков — Київ», виставка «Наскельні тварини Макса Фрая» — був святково прикрашений і для публіки — весь у золотих лелітках, то у видавничій, діловій, частині ярмарку були досить драматичні моменти. Починаючи з того, що сподівання на підйом економіки-2005 і, у зв'язку з цим, надії на видавничий прогрес не справдилися, і закінчуючи вічними питаннями — хто винен, що українська книжка: а) не доходить до споживача; б) дорога і не завжди якісна, в) виходить малими накладами (відповідь — росіяни) і що робити (рецептів багато, «кухарів» — обмаль). На «круглому столі» «Проблеми українського книжкового ринку і стратегія державної політики» після усіх правильних слів не витримав і «закипів» один із трьох найбільших меценатів української книжки — Юрій Логуш. Дослівно не передам, але він звернувся до українських видавців із закликом «трясти» державних мужів, вимагати від депутатів і урядовців протекціоністської державної політики якісної видавничої стратегії, а коли ні, то Україна перетвориться на колоніальну країну. «Ваші книжки, пане Драч, я купую на Петрівці по 1 гривні або на вагу, на кілограми», — звернувся Юрій Логуш до присутнього депутата і поета Івана Драча, на що заслужений поет в'яло відповів, мовляв, я завжди був винуватий, а пробивати такі речі — справа молодих і енергійних (а мені здається, щоб потрапити у Верховну Раду, треба стільки енергії!). Не переконав своїми обіцянками і заступник голови Комітету з інформаційної політики, радіо і телебачення Василь Шевченко, тому що за багаторічними словами не видно справ. І амбіції щодо проведення в Києві ІІ Міжнародної книжкової виставки (очевидно, державної), і запрошення як менеджера до цієї роботи Олександру Коваль, і якісь спорадичні похапливі кроки у цій царині — це тільки свідчить про відсутність системного підходу і будь-якого уявлення, що робити з цими книжками далі. Олександра Коваль написала список пропозицій до держструктур, брати Капранови розробили законопроект про захист українського книжкового виробника — із чітким механізмом квотування імпорту, Юрій Логуш закликав усіх видавців поставити підпис під листом до влади і пообіцяв влаштувати їм зустріч з Юрієм Єхануровим, та й по всьому. Перше завдання, яке видавці теоретично «поставили перед державою», — замовити й оплатити соціологічні дослідження книжкового ринку, дослідити співвідношення попиту і пропозиції, читацьких очікувань і потреб та видавничих планів. Друге — вкладати гроші не в конкретні книжки, а в інфраструктуру читання, у спеціалізовані видання, у наповнення бібліотек якісними українськими книжками, у створення державної дистрибуційної мережі й мережі книгарень, адже далі обласного центру книжка не доходить. «Книжник-ревю», який відсвяткував свій 5-річний ювілей і залишився без меценатської підтримки Анатолія Толстоухова через об'єктивні для останнього причини, ризикує завтра начепити замок на двері. Редакцію уже розпустили, бо платити нічим, останній номер вийшов на рекламні гроші видавців. Говорили про оцифрування книжок, які виходять, тому що електронні версії книжок затребувані більше, ніж паперові, і хоча ця проблема не дуже важлива власне для видавців, вона важлива для авторів і текстів. Як тільки я подумала, чому ж це на Форумі немає політиків (це ж такий дешевий і ефектний спосіб попіаритися), як «на трибуну» вийшов Володимир Стретович, він сказав три загальні запальні фрази і вийшов із зали: а нащо їх там далі слухати? Ще разок я бачила депутата Стретовича на презентації Марії Матіос, він прийшов по автограф. Про Івана Драча і Миколу Жулинського я вже казала, ще в кулуарах вітався з видавцями нашоукраїнець Ігор Осташ із дружиною-письменницею Мариною Гримич і сином. Може, все-таки піарникам задуматися наступного року?

      Друга проблема, якою переймалися експерти на Форумі, — як нам облаштувати промоцію української книжки за кордоном, як красиво виступати на міжнародних ярмарках, зокрема на найпрестижнішому Франкфуртському, якщо Україну раптом виберуть почесним гостем Франкфурта-2008. Відомий експерт, співробітник відділу міжнародних зв'язків Франкфуртського книжкового ярмарку Іріс Клозе розповіла, що вже зараз держава і видавці мають розробити стратегію і завдання своєї участі у Франкфурті, підготувати безліч інформаційних матеріалів, за рік-півтора до ярмарку відкрити в Німеччині свій офіс і готувати грунт на місці, шукати джерела фінансування. Заступник директора Варшавського книжкового ярмарку пояснив, що не варто в цьому ділі гнатися за такими великими країнами, як Росія, і такими багатими, як Франція, Німеччина, Британія тощо, треба вчитися на їхніх помилках і розробляти свої стратегії. Прозвучали пропозиції до Олександри Коваль випускати щоквартальний журнал синопсисів, перекладених основними світовими мовами, і розсилати їх по зарубіжних видавництвах, такий шлях просування національної літератури на міжнародний ринок також є звичним і перевіреним на Заході.

      Утім, крім глобальних проблем, у Форуму видавців є і свої, локальні, організаційні. Покрити таку велику територію, безліч акцій (240 за 4 дні, у Варшаві — 400), забезпечити належні умови і все таке — всі розуміють, важко. Але в деяких частинах Форум в організаційному сенсі буквально розповзався по швах — на поетичних вечорах не було мікрофонів, письменників селили в погані готелі, хостеси були непрофесійні, бо що візьмеш із студентів-волонтерів, шоу-відкриття із піснями «Ай-яй-яй, Ой-ой-ой, цьом-цьом-цьом-цьом» і пляшкою горілки, яку пускають у зал, провінційно-пофігістське ставлення до важливих речей у середовищі професіоналів викликали серйозні нарікання. Представник обласної держадміністрації на відкритті погрожував узяти Форум під своє крило, і не знати — радіти від цього чи сумувати, але якісного корпоративного оновлення на тлі розмов про порядок у державі Національна книжкова виставка-ярмарок потребує однозначно.

      22.08. Радісна втома. Привезені з Форуму книжки кличуть. Фініта ля комедіа.

      P.S. Найближчим часом читайте в «УМ» інтерв'ю із Петром Мацкевичем про піратство, інтерв'ю з Олександрою Мариніною про детективи та інтерв'ю з Василем Габором про жіночі тексти.

Київ —  Львів — Київ.