Пiсня в штрафмайданчику

      Цей рік відзначився двома бурхливими подіями навколо Палацу спорту, коли єдина споруда такого типу в Києві не змогла задовольнити потреби прихильників баскетболу та хокею. «УМ» iз цього приводу ставила питання, хто і як свого часу здав її в оренду. Днями кореспондент «УМ» поспілкувався з директором Палацу спорту Віктором Ткаченком, який докладно і фахово пояснив, «як став ворогом баскетболістів та хокеїстів». Підсумком запитань журналіста стала заява Віктора Вікторовича, що угоду про оренду між колективом Палацу спорту і Фондом держмайна буде розірвано, якщо держава знайде 2 млн. доларів на утримання споруди.

Як було

      — До 1989 року Палац отримував дотацiї з бюджету. У 1989—1992 роках ми перебували на госпрозрахунку, а потім цілісний комплекс Палацу спорту взяли в оренду, підписавши угоду з Фондом держмайна. На сьогодні її термін продовжено до 31 грудня 2010 року. При цьому в угоді чітко записано щодо безумовного обов'язку Палацу виконувати замовлення спортивного відомства. І від 1992 року по цей день у природі не існувало жодної претензії від профільного держкомітету чи міністерства. У 1996 році в мене був конфлікт з Адміністрацією Президента України, наслідком чого стали глобальні перевірки Палацу спорту. Тоді Держкомспорт очолював Валерій Борзов, який написав великого листа в АП, що наша споруда повністю відповідає своєму призначенню. Потім нас підтримав ще один керівник цього відомства — Микола Костенко. Наведу статистичні дані використання Палацу. У 1992 році у нас було відведено під спортивні заходи 34 дні, концертні — 44, виставкові — 13; прибуток — 114 тис. доларів. 1993-й рік: спорт — 71 день, концерти — 16, виставки — 57, прибуток — 23 тисячі. 1994-й рік: спорт — 51, концерти — 3, виставки — 73. Концертів стало тоді менше, бо їх прирівняли до ігрового бізнесу з відповідним податком — 70 відсотків. 1995-й рік: спорт — 66, концерти — 4, виставки — 116, прибуток — 961 тис. Така тенденція продовжувалася до початку цього століття при стовідсотковому виконанні спортивних замовлень. До речі, коли я кажу про спортивні заходи, то не враховую дні тренувань спортсменів.

      У наших фінансових показниках стався негативний злам у 2001—2002 роках, коли один за одним відкрилися нові виставкові центри. Тобто з прибуткової структури ми перетворилися на збиткову. Скажімо, в 2004 році ми зазнали збитків на 650 тисяч доларів, які покрили з попередніх прибутків.

Палац спорту — меценат

      План заходів формується так: отримуємо заявки від спортивних федерацій та інших закладів на рік, а вже після цього ті дні, що залишилися, заповнюємо чим можемо. За рахунок прибутків від виставок ми, підкреслюю, були меценатами всіх спортивних закладів. До цього року, скажімо, хокеїсти платили по 900 грн. за матч, баскетболісти, гандболісти, борці — по 8 тис. гривень за один захід. При цьому собівартість Палацу спорту, якщо взяти всі витрати і поділити на 365 днів, — 25 тисяч гривень включно з ПДВ! Саме стільки ми повинні заробляти на добу, щоб не бути збитковими. Тому якщо прийняли, наприклад, гандбол за 8 тисяч, то на другий день повинні заробити 50 тисяч.

      Раніше гімнастичний зал орендували в нас три дитячо-юнацькi спортшколи. З 90-х років вони майже не платили, бо були неспроможні це зробити. Тому з 1999 року ми взяли всіх тренерів собі у штат і сьогодні тут є «Клуб спортивної гімнастики Палацу спорту». 90 дітей відвідують тренування за 5 (!) гривень на рік і мають за наші кошти щорічний відпочинок на морі в Коблево. Крім того, оплачуємо всі відрядження гімнастів в Україні та за її межами. Все це нам обходиться в 400 тисяч гривень.

      У цьому році у нас відбулися: «Кубок Дерюгіних» — у березні та «Кубок Стелли Захарової» — у квітні. Ми ці заходи провели за собівартістю, згідно з укладеними угодами. Проте гроші ми не отримували до вересня, коли «вибити» їх вдалося зі скандалами. У серпні під гарантійний лист за підписом заступника міністра Бринзака прийняли баскетбольну жіночу збірну. Оплати немає й досі. Ми за деякими параметрами є збитковою організацією, тому не можемо дозволити собі працювати в кредит. Відтепер ми налаштовані надавати послуги за передоплату.

Пригоди «Санта-Клауса»

      Наведу приклад неузгодженості дій у міністерстві. Звідти нам надіслали листа: молодіжно-спортивний центр хотів провести у нас фестиваль «Санта-Клаус» з 12 грудня по 12 січня. Але це накладалося б на заявки хокеїстів, баскетболістів і представників фігурного катання! То як реагувати на лист щодо «Санта-Клауса»? Питання довелося вирішувати з Юрієм Павленком. За місяць ми отримали листа вже від заступника міністра, де нас просять прийняти «Санта-Клауса» з 25 грудня по 11 січня і проспонсорувати цей захід. Уже краще, хоча залишилися збіги з хокеєм...

«Фінал чотирьох ФІБА» у фактах і листах

      — Дуже багато було написано про негативну роль Палацу в зриві баскетбольного заходу. В нас чудові стосунки з Олександром Волковим, тож із боку федерації не було жодних нарікань. Я одержав листа за підписом Миколи Томенка з проханням провести «фінал чотирьох» і скоригувати графік із керівником НТКУ Тарасом Стецьківим. Матчі мали відбутися 27—28 квітня, а під «Євробачення» Палац спорту взяли в оренду з 23 квітня. Ми були не проти, але все впиралося в тих, хто вже орендував. Потім прийшов лист від Стецьківа, що він провів переговори з БК «Київ» і роз'яснив їм свою позицію — при одночасному проведенні двох заходів буде зірвано обидва, тож пропустити баскетболістів можливості немає.

«Сокіл» почав платити

      — Цього року «Сокіл» уперше заплатив за два матчі, але ж є ще два дні «заморозки» і чотири дні на відтанення! Вийшло, що за 7 днів вимушеного «простою» ми «влетіли» на 175 тисяч гривень. Я розмовляв з Олександром Омельченком як президентом федерації, бо проведення хокею — у нас надвитратний захід. Працюємо ж на старому обладнанні (з 1984 р.), до якого вже не випускають навіть запасних деталей. Мер Києва обіцяв вирішувати це питання, хоча системного підходу до проблеми немає.

Хто зірвав приїзд канадців?

      — Усі знають, що місце і час спортивних заходів планують заздалегідь. Раніше навіть календар союзних чемпіонатів складали на два роки вперед. Зауважу, що для нормального проведення концерту потрібно щонайменше три місяці. 17 липня до мене звернувся Олександр Омельченко, чи можемо ми 3 серпня зіграти з канадцями. Я був у відпустці й, знаючи, що липень-серпень у нас «мертвий сезон», відповів, що проблем немає — проведемо... А через три дні з'ясувалося, що хокеїсти планують грати 3 вересня. А це вже інше питання, адже з 31 серпня по 2 вересня у нас «Пісня року». Шукаю Олену Мозгову і розповідаю ситуацію. Вона відповіла: «Проводьте хокей, але я змушена буду виставити всі відшкодування і штрафи, проте й це не компенсує удару по мені як концертному менеджеру». На той час було заплачено за участь усім артистам із Росії, телебаченню — у цьому були «зав'язані» 20 колективів. Після цього я зателефонував Омельченку і сказав, якщо буде жорстка письмова команда «Давай хокей!» — то ми проведемо хокей попри штрафи. Він подумав і погодився з тим, що матч із канадцями організувати за півтора місяці неможливо.

Один на полi — не воїн

      — Ми можемо задовольнити потреби 24 видів спорту, але приймати всіх неможливо. Не ми повинні вибирати між баскетболом, скажімо, і гандболом, якщо дати їхніх заходів збіглися, а спортивне відомство. За 15 років із 11 палаців спорту, які були в Україні, лише наш зберігся для проведення змагань високого рівня з використанням льоду, а не побудовано... жодного! Я 20 років працюю тут, з них 16 — директором, і запевняю, що наш колектив є фанатом спорту. Ми скільки могли фінансували за рахунок виставок спортивні заходи, а зараз такої можливості немає. Це проблема держави, адже в Києві повинно бути кілька, а не одна, сучасних спортивних споруд.

Ключові питання

      — Скільки ви платите за оренду Палацу спорту?

      — 37 тисяч гривень у місяць (! — Авт.).

      — Між ким було підписано угоди про перехід Палацу спорту в оренду?

      — Між державою в особі Фонду державного майна і Палацом спорту.

      — Чий підпис стоїть з боку ФДМУ?

      — Заступника голови Фонду Олександра Петровича Капцова.

      — Скільки потрібно державі знайти коштів, щоб самотужки, без організаторів, утримувати Палац спорту?

      — 2 млн. доларів на рік. Хотів підкреслити, що це було б просто чудово, адже тоді не виникало б потреби у проведенні тут виставок. Більше того, якщо держава чи спортивне відомство знайдуть необхідні кошти, то ми самі звернемося у Фонд держмайна з проханням розірвати угоду про оренду. І будемо тільки раді перейти на баланс профільного відомства.

      P.S.Нині залишилися запитання до пана Капцова, який уже не працює у Фонді, та Валерія Борзова, який очолював Держкомспорт у 1992 році: хіба це не ганебно віддати Палац спорту за такі «смішні» гроші? Баба з воза — кобилi легше?