Орден Тамплієрів — на груди Бенкендорфу!

      Ольга Сумська в легкій білій спідниці з білим поясом, плетеній білій майці, білих босоніжках на підборах та білою сумкою стояла на сонячному лаврському подвір'ї і обіймала Леся Сердюка. Сто років не бачились... Вона роздавала інтерв'ю, позувала фотографам та  змушувала раз по раз обертатися студентів кінофакультету, які 14 вересня поспішали у своїх, студентських справах. Урешті з'явилися всі: режисер Андрій Бенкендорф («Бандитський Петербург», «Робота над помилками», «Банкірші», «Європейський конвой», «Декілька історій про кохання»), автор сценарію Михайло Шевченко (остання картина «Банкірші», де він був художником-постановником, буде показана навесні 2006 р.), модель Олександра Ніколаєнко (фiналiсткою «Міс світу-2001», «Міс Україна-2001», «Міс туризм Інтернешнл-2002»), Георгій Хостікоєв («Атлантида», «Сорочинський ярмарок»), продюсери, стилісти, оператори. Сьогодні знімуть перші сцени нового українського серіалу (8 серій по 52 хвилини) з робочою назвою «Знак тамплієрів».

      У центрі подій — старовинна реліквія, Знак Великого Гросмейстера, святиня лицарського ордену тамплієрів-храмовників. Цю пам'ятку світової культури вважали безнадійно втраченою ще в XIII столітті, коли з французької фортеці Тампль її вивезли у невідомому напрямку, рятуючи від штурму військ короля Філіппа. Старовинні хроніки описують «Святого Патріка» (під такою назвою він там згадується) як шедевр ювелірного мистецтва, для створення якого, окрім великих сапфірів та смарагдів, були використані 7 знаменитих чорних алмазів із запасів індійських магараджів.

      Режисер змінив назву: категорично заперечивши присутність слова «мана» (перший варіант — «Мана «Святого Патріка»), Бенкендорф нарік картину «Знак тамплієрів». «Я вважаю, що ця тема взагалі доволі містична, — говорить автор сценарiю Михайло Шевченко. — Починаючи вже з того, що я міг написати про Тевтонський орден, про Мальтійський, а вибрав саме тамплієрів. Під час моєї роботи над сценарієм виходить цей Ден Браун, а сама тема стає актуальною. І чим більше в неї занурюєшся, тим швидше розумієш, що щось тут не те». «Та ну шо ти... це неправда!» — махає руками Бенкендорф. «Є, є». — «Дружочки, любі мої, — не заспокоюється режисер, — та в мене ж молодь он у головних ролях, краще про них...»

      Молоді — дорогу і слово: це дві подруги Маша і Марина (Настя Середа і Богдан Євгенія), а також молодий слідчий прокуратури, який відкриває власне агентство (телеведучий у минулому, Олександр Перков), для якого ці зйомки будуть уже другими — наприкінці осені вийде на екрани серіал iз його участю. «Моя роль у серіалі «Утьосов» закінчувалась смертю. А в акторських колах є така прикмета: якщо актор вперше виходить на сцену і помирає — бути кар'єрі. Хочеться вірити, що так воно і буде!» — каже Олександр.

      «Так, зараз знімемо кадр і будемо бити тарілочку», — кричить усім Бенкендорф. Першою під прицілами камер з'являється Сумська. «Ой! А хто це!» — жартує режисер; акторка в цій сцені не знімається. «Андрію, давай уже бити, а то всі чекають», — каже вона йому тихенько. «Уже, уже, знімемо, і все». — «Так ти, значить, покличеш? А то зараз же покликав усіх, от я і прийшла...»

      А от племінник Ольги, Георгій Хостікоєв, — ще одна «молодь», про яку говорив Андрій Бенкендорф і якому справді треба бути зараз біля режисера, до відеокамер індиферентний. Наче десятикласник на перерві перед уроком фізики, який не бере участі в класних «ловах», а повторює формули з конспекту, він тихенько стоїть за ялинкою і, жуючи  бутерброд,  захоплено читає щось з паперів формату А4. Мабуть, сценарій. «Жора, ти де? Йди до нас», — кричить йому Бенкендорф. А Жора не чує... Прийшов. Став перед героїнями. Сказав. Зняли. Молодець.

      Ольга Сумська («Як гартувалася сталь», «Овод», «Роксолана», «Декілька історій про кохання») гратиме дружину генерала Карякіна Наталю. «Я відкрию вам секрет, що я ще не прочитала сценарій, тому що він доволі великий, мені поки що запропонували тільки мої сцени, щоб провести проби, — розповiдає Ольга. — Знаю, що моя героїня натхненна, глибока, вона — жінка головного героя і доволі драматична постать, це мене тішить і надихає. Крім того, з таким режисером, як Андрій Бенкендорф... Ми з ним працювали десять років тому, якщо не помиляюсь, у картині «Декілька історій про кохання» з Арменом Джигарханяном, де я грала роль Беатріче. Бачите, українські актори потроху збираються, а люди чекають саме на вихід українських фільмів чи серіалів».

      Народний артист України Лесь Сердюк («Їх знали тільки в обличчя», «Як гартувалася сталь», Чорний капітан») — в ролі Соломатіна. «Є три людини, які одночасно побачили скарб. Один з них виявився негідником, який усе життя присвятив збагаченню, інша — дивом вижила і геть кинула цей соціалістично-комуністичний світ і третій — такий-собі старшина, — каже актор. — А от у мого персонажа — що мені подобається — не просто збагачення, помирає дружина і, якби йому з тих грошей якусь копійку, він би її врятував. Але не зміг, змирився. Живе собі в якомусь селі з онучкою, та раптом виходить ця історія зі скарбом на поверхню. Тоді починається уже детективна лінія і молоді слідчі — пацани і дівчата, які приходять, за сценарієм, після нас, розкручують це діло. Ну і виходить так, що добро перемагає. ...Я коли читав сценарій, всі вісім серій проковтнув зразу, і тепер ці емоції мене так переповнюють. Навіть перегоріти боюсь до зйомок».

      А от Олександрі Ніколаєнко («Я тебе люблю», «Пустощі Гіменея», «Російські ліки») подобається можливість приміряти костюми минулих літ: «Я гратиму роль молодої няні генеральських дітей Анюти. Спочатку вона — позитивний герой, але потім усіх зраджує і втікає. Мені цікава ця роль: 50-ті роки, це костюмоване шоу, щойно обговорювали, яка в мене сукня буде, яка зачіска. Сьогодні таких ролей небагато».

      Її слова доповнює режисер: «Складність нашого фільму в тому, що сюжет дуже розкиданий в часі: починаємо з ордену тамплієрів, потім 45-й рік, 50-ті і вже наш час. І акторів треба було відповідно підібрати. Хоча в мене завжди гарні актори. А ще ми хочемо, щоб вони в основному складі були вітчизняними, хоча є і Москва — це Лановий, Жигалов, Співаковський».

      Продюсери фільму — Олексій Терентьєв та Олег Щербина — говорять, що Росія («тьху-тьху-тьху») фільм купить майже стовідсотково, а відтак, мабуть, і Білорусь.  Українські ж телеглядачі побачать прем'єру стрічки на телеканалі «Інтер» (який її і профінансував) восени 2006 року.